10 грудня 2019 року справа №200/6316/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника позивача Деменкової Є.С.,
представника відповідача Помалюк І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 р. у справі № 200/6316/19-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В., повний текст складено 04.10.2019 р. в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідльністю "Завод "Діалог" (далі - позивач, товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі -відповідач), в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000431202 та № 0000441202, 0000421202 від 17.04.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необгрунтованими та документально не підтверджуються.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000431202 та № 0000441202, 0000421202 від 17.04.2019. Стягнуто з головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та зі сплати судово-економічної експертизи.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що судом не враховано те, що позивачем не підтверджено реальність вчинення господарських операцій с контрагентами-постачальниками ТОВ «Металскарб», ТОВ «Метало-літейний ресурс», ТДВ «Укр-алюміній», оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларовані на папері, то у наступних платників податків не було підстав для податкового обліку. Звертає увагу суду, що податковий орган не погоджується з висновками судово-економічної експертизи, експертом не досліджено фактичне (реальне) здійснення операцій, не враховано обрив ланцюга постачання ТМЦ та введення в товарний обіг товарно-матеріальних цінностей невідомого (не встановленого) походження, не розглянуто встановлені перевіркою дефектність первинних документів на підтвердження господарських операцій, не розглянуто та не зроблено відповідні висновки щодо надання до перевірки первинних документів, оформлених з порушенням встановленого порядку з наявністю недостовірних даних: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні. Вважають, що у висновку не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Наполягають на тому, що у проведенні експертизи не було необхідності, тому суд безпідставно стягнув витрати на проведення судово-економічної експертизи.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, проти чого заперечувала представник позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" є юридичною особою, знаходиться на обліку в Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та є платником податку на додану вартість з 03.10.2018 (т. 1 а.с. 15-21).
З 22.02.2019 по 07.03.2019 посадовими особами відповідача, відповідно до наказу №270 від 13.02.2019, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод «Діалог» з питань правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період жовтень-грудень 2018 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 791 069, 00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 21.01.2019 №9308181690, за результатами якої складено акт від 15.03.2019 № 255/05-99-12-02/42406536 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації за грудень 2018 року (т. 1 а.с. 193-228).
Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено:
порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 п.200.1, п. 200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвели у жовтні 2018 року до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 68 806 грн. та завищенню суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 355 014 грн.;
порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 п.200.1, п. 200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвели у листопаді 2018 року до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 110 979 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 337 322 грн.;
порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 п.200.1, п. 200.2, п.200.4 ст.200 Кодексу, що призвели у грудні 2018 року до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1 962 380 грн. та завищенню суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 945 675 грн. та завищенню суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на суму 791 069 грн.
На заперечення позивача до акту перевірки, відповідачем надана відповідь від 16.04.2019, відповідно до якої встановлені правопорушення є правомірними, висновки перевірки від 15.03.2019 № 255/05-99-12-02/42406536 залишено без змін (т. 1 а.с. 229-235).
На підставі зазначеного акту від 15.03.2019 № 255/05-99-12-02/42406536 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0000431202, №0000421202 та № 0000441202 (т. 1 а.с. 237-239).
Суть спору полягає у реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Металскарб" за умовами договору поставки № 9-1810 від 01.10.2018, ТОВ "Метало-літейний ресурс", ТДВ "Укр-алюміній".
01.10.2018 між ТОВ "Металскарб" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" (замовник) укладено договір №9-1810, згідно з пп. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості, вказаними у специфікації, яка підписується та скріплюється печатками сторін та є невід'ємною частиною договору. Згідно пп. 1.2. договору найменування товару, його кількість, якість узгоджуються сторонами і визначаються у специфікаціях (т. 1 а.с.81-82).
На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано: специфікація № 1 від 01.10.2018, специфікація № 2 від 17.10.2018, специфікація № 3 від 18.10.2018, специфікація № 4 від 09.11.2018, специфікація № 5 від 16.11.2018, специфікація № 6 від 29.11.2018, специфікація № 7 від 03.12.2018, специфікація № 8 від 10.12.2018, специфікація № 9 від 18.12.2018, податкова накладна № 1 від 01.10.2018, податкова накладна № 9 від 04.10.2018, податкова накладна № 33 від 18.10.2018, податкова накладна № 35 від 19.10.2018, податкова накладна № 54 від 29.10.2018, податкова накладна № 52 від 29.10.2018, податкова накладна № 6 від 07.11.2018, податкова накладна № 11 від 12.11.2018, податкова накладна № 17 від 19.11.2018, податкова накладна № 33 від 30.11.2018, податкова накладна № 1 від 03.12.2018, податкова накладна № 7 від 10.12.2018, податкова накладна №20 від 19.12.2018, видаткові накладні № РН-000301 від 01.10.2018, № РН-000310 від 04.10.2018, № РН-000353 від 29.10.2018, № РН-000328 від 19.10.2018, № РН-000325 від 18.10.2018, № РН-000352 від 29.10.2018, № РН-000357 від 07.11.2018, № РН-000361 від 12.11.2018, № РН-000370 від 19.11.2018, № РН-000378 від 30.11.2018, № РН-000379 від 03.12.2018, № РН-000388 від 10.12.2018, № РН-000397 від 19.12.2018, сертифікати якості №00920 від 14.09.2018, № 00950 від 28.09.2018, № 00951 від 28.09.2018, № 00990 від 19.10.2018, № 00988 від 18.10.2018, № 0029 від 12.11.2018, № 0050 від 19.11.2018, № 0081 від 30.11.2018, № 0085 від 04.12.2018, № 0097 від 10.12.2018, № 00116 від 19.12.2018, товарно-транспортні накладні № (18) 011001 від 01.10.2018, № РН-000310 від 04.10.2018, № РН-000328 від 19.10.2018, № РН-000325 від 18.10.2018, № РН-000361 від 12.11.2018, № РН-000370 від 19.11.2018, № РН-000378 від 30.11.2018, № РН-000379 від 03.12.2018, № РН-000388 від 10.12.2018, № РН-000397 від 19.12.2018, платіжні доручення № 385 від 27.12.2018, № 316 від 14.12.2018, № 315 від 14.12.2018, № 312 від 13.12.2018, № 308 від 13.12.2018, № 290 від 07.12.2018, № 289 від 07.12.2018, № 286 від 07.12.2018, № 285 від 07.12.2018, № 284 від 07.12.2018, № 283 від 07.12.2018, № 281 від 07.12.2018, № 278 від 07.12.2018, № 269 від 06.12.2018, № 242 від 27.11.2018, № 235 від 23.11.2018, № 218 від 21.11.2018, № 135 від 01.11.2018, № 128 від 31.10.2018, № 116 від 30.10.2018, № 109 від 29.10.2018,№ 89 від 24.10.2018, № 88 від 23.10.2018, № 86 від 23.10.2018, № 87 від 23.10.2018, № 81 від 22.10.2018, № 79 від 19.10.2018, № 77 від 19.10.2018. (т. 1 а.с. 83-136, т. 4 а.с. 151-178).
01.10.2018 між ТОВ "Метало-літейний ресурс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" (замовник) укладено договір № 8-1810, згідно з пп. 1.1. якого предметом договору є поставка обладнання (товару), перелік, найменування та вартість якого зазначається у специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з пп. 1.2. та 3.1. договору на умовах та порядку, передбаченими даним договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно здійснити оплату та прийняти товар, сторони дійшли висновку, що сума специфікації за даним договором є ціною договору. Оплата товару здійснюється частинами по домовленості сторін до повного погашення заборгованості (т. 1 а.с. 137-138).
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкові накладні № 1 від 01.10.2018, № 2 від 01.10.2018, № 3 від 01.10.2018, № 4 від 01.10.2018, № 5 від 01.102.2018, № 24 від 22.11.2018, видаткові накладні № 10/01-5 від 01.10.2018, № 10/01-4 від 01.10.2018, № 10/01-3 від 01.10.2018, № 10/01-2 від 01.10.2018, № 10/01-1 від 01.10.2018, № 11/22-4 від 22.11.2018, товарно-транспортні накладні № Р10/01-4-1 від 01.10.2018, № Р10/01-4-2 від 01.10.2018, № Р10/01-2 від 01.10.2018, № Р10/01-1 від 01.10.2018, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1442/2018/1201907 від 22.11.2018, платіжні доручення №202 від 19.11.2018, № 204 від 19.11.2018, № 201 від 19.11.2018, № 203 від 19.112018, № 53 від 17.10.2018, № 55 від 17.10.2018, № 52 від 17.10.2018, № 54 від 17.10.2018, № 56 від 17.10.2018 (т. 1 а.с. 58-60, 139-161, т. 4 а.с. 181-188).
01.10.2018 між ТДВ "Укр-алюміній" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Діалог" (покупець) укладено договір №70-з, згідно з пп. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. Згідно з пп. 1.2. та 3.1. договору товаром за цим договором є заготівка мідна для волочіння, ціна товару за цим договором вказується в накладних на відвантаження товару (т. 1 а.с. 102).
На підтвердження виконання умов цього договору надано: податкові накладні № 19 від 04.10.2018, № 142 від 26.10.2018, № 122 від 27.11.2018, № 132 від 28.11.2018, № 158 від 29.11.2018, № 1 від 03.12.2018, № 4 від 04.12.2018, № 64 від 14.12.2018, видаткові накладні № 446 від 04.10.2018, № 529 від 26.10.2018, № 649 від 04.12.2018, № 716 від 14.12.2018, сертифікати якості № 10/09R від 04.10.2018, № 20/11R від 04.12.2018, № 21/11R від 04.12.2018, № 24/11R від 11.12.2018, № 25/11R від 11.12.2018, товарно-транспортні накладні № Р446 від 04.10.2018, № Р 529 від 26.10.2018, № Р648 від 04.12.2018, № Р716 від 14.12.2018, платіжні доручення № 399 від 28.12.2018, № 384 від 27.12.2018, № 369 від 22.12.2018, № 359 від 21.12.2018, № 357 від 20.12.2018, № 340 від 18.12.2018, № 325 від 17.12.2018, № 326 від 17.12.2018, № 318 від 14.12.2018, № 317 від 14.12.2018, № 311 від 13.12.2018, № 310 від 13.12.2018, № 309 від 13.12.2018, № 300 від 11.12.2018, № 288 від 07.12.2018, № 280 від 07.12.2018,№ 268 від 06.12.2018, № 256 від 03.12.2018, № 246 від 29.11.2018, № 245 від 28.11.2018, № 243 від 27.11.2018, № 76 від 19.10.2018, № 24 від 09.10.2018, № 23 від 09.10.2018, № 10 від 04.10.2018, № 14 від 04.10.2018, № 14 від 04.10.2018, № 11 від 04.10.2018, № 13 від 04.10.2018, № 12 від 04.10.2018, № 271 від 07.12.2018 (т. 1 а.с. 163-191, т. 4 а.с. 190-219).
Подальше використання отриманої сировини у виробництві позивачем та подальшої реалізації в матеріалах справи наявні: накладні на переміщення, звіти виробництва (т.2 а.с. 54-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-133).
Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
За змістом пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За пунком 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг п ідставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Отже, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Матеріали справи містять первинні документи, які досліджені як судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, щодо відомостей про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань. Первинні документи відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.
Пунктом 61. ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України).
Із ст. 71 Податкового кодексу України вбачається, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з пп. 72.1.1 п. 72. ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно п. 74.1-74.2 ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політик; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Обґрунтування апеляційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом першої інстанції встановленим обставинам справи.
При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Що стосується посилання на відсутність товарно-транспортної накладної за видатковою накладною та дефектність заповнення товарно-траенспортних накладних, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.
Крім того, матеріали справи містять висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цієї адміністративної справи, відповідно до якого, висновки викладені у Акті перевірки від 15.03.2019 № 255/05-99-12-02/42406536, складеного Головним управлінням ДФС у Донецькій області, а саме: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду у жовтні 2018р., листопаді 2018р., грудні 2018р. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду у листопаді, грудні 2018 року та завищенню суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу 5 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 791 069 грн. документально не підтверджуються.
Відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Специфіка оцінки висновку експерта міститься, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Що стосується доводів апелянта щодо стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на проведення експертизи.
Згідно ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
Питання, що стосуються витрат на проведення експертизи, регулюються статтею 137 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 5 цієї статті розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Витрати позивача на проведення експертизи підтверджуються наданими рахунком №1287 від 18.06.2019 та платіжним дорученням № 1243 від 19.06.2019.
З урахуванням зазначеного, суд визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 200/6316/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв