ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2019 року м. Київ № 640/20000/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зміну порядку розгляду адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКС ОЙЛ ГРУП»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКС ОЙЛ ГРУП» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року № 0005684001; визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в частині визнання порушень Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕКС ОЙЛ ГРУП» підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому, представником Головного управління Державної податкової служби у Київській області подано клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участі довіреного представника відповідача.
Розглянувши клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області, дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що представником Головного управління Державної податкової служби у Київській області не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у відзиві на адміністративний позов, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін представником Головного управління Державної податкової служби у Київській області не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області та розгляду справи в судовому засіданні за участі сторін.
Керуючись частиною 4 статті 260, 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко