ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 грудня 2019 року № 640/18711/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Технології мереж») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 10.08.2018 №4122615147, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 95 164,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки базуються лише на припущеннях. Фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «ІК «Дельта», ТОВ «Підлога-Бетон» не мали реального характеру та діяльність зазначених контрагентів підпадає під ознаки фіктивної діяльності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у його задовленні.
Після надання пояснень, у судовому засіданні 23.10.2019 представниками сторін подано клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технології мереж» (код 34746208) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Акротус-Систем», ТОВ «Арнад плюс», ТОВ «Ренесанс Славія Інвесмент», ТОВ «Драйв Денс Київ», ТОВ «ТІК «Енергія», ТОВ «Біо Плюс», ТОВ «Світ Фуд», ТОВ «Металлсервіс Україна», ТОВ «Фондор Груп», ТОВ «СТ Мідл», ТОВ «Гран Бутік», ТОВ «Арабікус», ТОВ «Барбадос ЛТД», ТОВ «Бром форс», ТОВ «Інтер Текноледжі», ТОВ «Елістар Компані», ТОВ «Марино Торг», ТОВ «Домініка Трейд», ТОВ «Бурж Ком», ТОВ «Бурбон Трейд», ТОВ «Вендер Проджект», ТОВ «Коралсіті», ТОВ «ВТК Сіріус», ТОВ «Молгрант», ТОВ «Мідленд Інвест», ТОВ «Гард Комьюніті», ТОВ «Білд Комьюніті», ТОВ «Бест Комьюніті», ТОВ «Ленсі Груп», ТОВ «Макао Союз», ТОВ «Ареал Софт Груп», ТОВ «Компанія «Інвест Гарант», ТОВ «Кортес-плюс», ТОВ «Форест-таун 2015», ТОВ «Олфомо», ТОВ «Енкод Констракшн», ТОВ «ТК Спектр», ТОВ «Фреш продакшн», ТОВ «Маджестик Лайн», ТОВ «Анадора», ТОВ «Сафарс», ТОВ «Альтерсвіфт», ТОВ «Врожай 2015», ТОВ «Стандарт промбуд», ТОВ «РЗХ Лімітед», ТОВ «Малаві», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Багіра Фінанс», ТОВ «ІК «Дельта», ТОВ «Голд Трейд», ТОВ «Шериф Комфорт», ТОВ «Сурінам Плюс», ТОВ «Промомаркетгруп», ТОВ «БК «Нові Горизонти», ТОВ «Нова Перспектива-2015», ТОВ «Інгер Буд», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтербілд Комьюніті», ТОВ «Ека Строй Плюс», ТОВ «Підлога-Бетон», ТОВ «Біз-Лайн», ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп», ТОВ «Сільник», ТОВ «Фоса-Інтернейшнл», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Омелюх груп», ТОВ «БК «Профбуд-2015», ТОВ «Гранді Плюс», ПП «Будпостач-Закарпаття», ТОВ «Салес ЛТД», ТОВ «Аргенто Україна», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Континент ДК», ТОВ «Нубіром», ТОВ «Астор Агротрейд», ТОВ «Ковад-Проммонтаж» за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 18.07.2018 №182/26-15-14-07-01-10/34746208.
У висновках акту перевірки зазначено порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 95 164 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 95 164 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 105 738 грн, у т.ч. в травні 2015 року на суму 40 876 грн та в червні 2015 року на суму 64 862 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 №4122615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 95 164 грн.
Позивач не погодився із винесеним за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням та звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, за приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Контролюючий орган дійшов висновку щодо заниження податку на прибуток у 2015 році з тих підстав, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія» (код 36850050), ТОВ «Маджестік Лайн» (код 38952491), ТОВ «ІК «Дельта» (код 39623466), ТОВ «Підлога-Бетон» (код 37909981), але враховуючи відсутність інформації щодо можливості фактичного здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу товарів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами.
Також, відповідач посилається на досудові розслідування щодо спірних контрагентів, в яких встановлено, що спірні товариства були зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Технології мереж» (покупець) та ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія» (постачальник) укладено договір поставки від 12.05.2015 №1205/2015, відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар, на умовах, передбачених цим договором, у кількості, за цінами і в терміни, обумовлені в видаткових накладних до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору сторонами підписано видаткові накладні від 12.05.2015 №28, від 18.05.2015 №42, від 18.05.2015 №48, виписано податкові накладні від 12.05.2015 №28, від 18.05.2015 №42, від 18.05.2015 №43. Відповідно до виписки банку від 24.11.2015 по рахунку НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк» позивачем було здійснено розрахунок в повному обсязі.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Маджестік Лайн» (постачальник) укладено договір від 05.05.2015 №0505/2015, відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар, на умовах, передбачених цим договором, у кількості, за цінами і в терміни, обумовлені в видаткових накладних до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору сторонами підписано прибуткову накладну від 05.05.2015 №19, виписано податкову накладну від 05.05.2015 №19, відповідно до платіжного доручення від 09.02.2016 №1298 здійснено розрахунок в повному обсязі.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «ІК «Дельта» (постачальник) укладено договір від 26.05.2015 №2605/2015, відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар, на умовах, передбачених цим договором, у кількості, за цінами і в терміни, обумовлені в видаткових накладних до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору сторонами підписано прибуткові накладні від 26.05.2015 №5, від 26.05.2015 №6, від 26.05.2015 №7, від 26.05.2015 №8, від 26.05.2015 №9, від 02.06.2015 №18, від 08.06.2015 №41, від 08.06.2015 №42, від 08.06.2015 №43, від 15.06.2015 №60, від 15.06.2015 №61, від 15.06.2015 №62, виписано податкові накладні від 26.05.2015 №5, від 26.05.2015 №6, від 26.05.2015 №7, від 26.05.2015 №8, від 26.05.2015 №9, від 02.06.2015 №18, від 08.06.2015 №41, від 08.06.2015 №42, від 08.06.2015 №43, від 15.06.2015 №60, від 15.06.2015 №61, від 15.06.2015 №62.
Відповідно до платіжного доручення від 24.11.2015 №867 убачається повний розрахунок за вказаним договором.
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Підлога-Бетон» (виконавець) укладено договір від 01.06.2015 №0106/2015, відповідно до якого виконавець в порядку і на умовах визначених цим договором зобов'язується надати інформаційно-консультативні послуги з тестування працівників на тему «Профіль особистості DIST» замовника, шляхом проведення тематичного тестування «Багатофакторний аналіз поведінки», а замовник зобов'язується оплатити і прийняти, належним чином надані послуги на умовах і порядку, визначеному цим договором.
На виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, прибуткові накладні від 30.06.2015 №21, від 30.06.2015 №756. Відповідно до платіжного доручення від 15.12.2015 №1018 здійснено розрахунок з контрагентом у повному обсязі.
Також було укладено договір про надання послуг від 15.05.2015 №0505/2015, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Підлога-Бетон») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Технології мереж») за оплату консультативні послуги за напрямом інформаційно-аналітичні дослідження ринку Китаю кабельної продукції типу «Вита пара» за завданнями замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити в порядку і на умовах визначених цим договором.
На виконання умов договору підписано акти надання послуг від 30.06.2015 №1, від 30.06.2015 №2, від 30.06.2015 №3, від 30.06.2015 №4, від 30.06.2015 №5, від 30.06.2015 №6, від 30.06.2015 №7, від 30.06.2015 №8, від 30.06.2015 №9, прибуткові накладні від 30.06.2015 №756, від 30.06.2015 №21, від 30.06.2015 №10, виписано податкові накладні від 30.06.2015 №12, від 30.06.2015 №13, від 30.06.2015 №14, від 30.06.2015 №15, від 30.06.2015 №16, від 30.06.2015 №17, від 30.06.2015 №18, від 30.06.2015 №19, від 30.06.2015 №20, від 30.06.2015 №21. Відповідно до платіжного доручення від 15.12.2015 №1018 здійснено повний розрахунок з контрагентом.
До матеріалів справи надано звіт на виконання договору щодо маркетингового дослідження ринку Китаю з кабельної продукції типу «Вита пара».
У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність контрагентів під час укладання та виконання договору.
Крім цього, посилання відповідача на фіктивність контрагентів позивача не є беззаперечними доказами відсутності реального характеру господарських операцій проведених позивачем.
Суд звертає увагу, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у спірних контрагентів матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
До того ж, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник податків не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.
Натомість, в контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
Разом з цим, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом також не надано.
Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Відтак, доводи податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними.
Крім цього, посилання відповідача щодо контрагента ТОВ «ІК «Дельта» в частині підписання первинної документації різними особами, а саме договору від 26.05.2015 №2605/2015 підписано директором Литвиновою Н.М., натомість підписання податкових накладних здійснено директором Галка Д.І., що свідчить на думку податкового органу про підробку документів, не беруться судом до уваги, оскільки останнім помилково та без належних доказів здійснено посилання, що Галка Д.І є директором.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що договір підписано директором Литвиновою Н.М., яка діє на підставі статуту, при цьому податкові накладні дійсно складено Галка Д.І. , однак жодних записів, що він є директором, в цих податкових накладних немає. Натомість вбачається, що він є уповноваженою особою, якому делеговано право підпису податкових накладних та яким накладено ЕЦП на спірних податкових накладних.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 №4122615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 95 164 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1-к, код ЄДРПОУ 34746208)
Відповідач: Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко