Рішення від 11.12.2019 по справі 640/20466/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 грудня 2019 року № 640/20466/19

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про зобов'язання вчинити дії

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Генеральної прокуратури України (далі також - ГПУ, відповідач), в якому позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 премію за період з 01 по 13 квітня 2017 року, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях), компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткові відпустки як учаснику бойових дій у сумі 333 123, 30 грн.;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень здійснити пересилку особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу), з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703;

- зобов'язати ГПУ провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби (премії за відпрацьований період з 01 по 13 квітня 2017 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях); компенсації за невикористану відпустку) за період з 14 квітня 2014 року по 16 жовтня 2019 року (день звернення до суду) включно, в сумі 1 147 424, 70 грн.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв'язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас та згідно з наказом Генерального прокурора від 14 квітня 2017 року № 464-ц виключено із списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції 14 квітня 2017 року, відкликано з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та в Луганській областях згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24 квітня 2017 року №36дск.

В подальшому, позивачем здано до відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України посвідчення офіцера, витяг з наказу Міністра оборони України про звільнення з військової служби, а також копію наказу про відкликання з району проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Водночас, у порушення норм Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2016 року № 357, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2016 року № 1450/29580 та Положення про Головну військову прокуратуру (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України, відповідачем не підготовлено розрахунку грошового забезпечення позивача та не направлено особову справу останнього до відповідного районного військового комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на їх безпідставність, яка, на його думку, вбачається з урахуванням аргументів, неведених у такому відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Міністра оборони України № 512 від 02 вересня 2014 року з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнято його на військову службу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

Наказом Генеральної прокуратури України № 5-вк від 03 вересня 2014 року позивача призначено слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Наказом Генеральної прокуратури України № 34-вк від 13 грудня 2014 року позивача призначено начальником управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Наказом Генеральної прокуратури України № 325-вк від 17 серпня 2015 року позивача призначено військовим прокурором сил антитерористичної операції строком на п'ять років, увільнивши його з посади начальника управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Згідно з п. 4 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Печерського районного у м. Києві військового комісаріату.

Наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 420-ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», позивача звільнено з посади військового прокурора сил антитерористичної операції та виключено його зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року. Призначено позивача на посаду заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.

Відповідно до наказу Першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24 квітня 2017 року № 36дск відкликано з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях до місця постійної дислокації та виведено з підпорядкування керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 13 квітня 2017 року полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора сил антитерористичної операції.

Листом заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Куликом К.Г. від 04 травня 2017 року №14-509вих17 направлено відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України заяви, зокрема, позивача, щодо передачі до Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України довідок про невикористану ними відпустку та витяги з їх послужних списків, для долучення до особових справ.

Із змісту рапорту заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року на ім'я керівника Генеральної інспекції ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 07 червня 2017 року подано рапорт на ім'я Генерального прокурора щодо проведення службового розслідування за фактом бездіяльності начальника відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, яким не направлено до відповідних військових комісаріатів особові справи звільнених з військової служби у запас військових прокурорів, зокрема, позивача. З огляду на викладене, просить повідомити про результати службового розслідування.

У відповідь на рапорт заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року керівником Генеральної інспекції листом від 03 липня 2017 року № 25/2-1823вн-17 повідомлено, що в наказі Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 міститься ряд неточностей, при цьому, відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури не ініціювалося перед керівництвом Міністерства оборони України питання про усунення вказаних у наказі неточностей. Водночас, зазначено, що Генеральним прокурором, за наслідками доповіді, вказано керівництву Головної військової прокуратури на необхідність негайної організації пересилки документів персонального обліку (особових справ) до відповідних військових комісаріатів, а також, нарахування компенсації за невикористані дні відпустки за 2017 рік.

Відповідно до листа Генерального прокурора від 03 липня 2017 року № 25/2-1822вн-17, підписаного Генеральним прокурором України 30 червня 2017 року, останній, з метою усунення штучних перешкод для постановлення працівників Генеральної прокуратури України, зокрема, позивача, просить ОСОБА_3 негайно організувати виконання дій щодо оформлення документів зі звільнення вказаних працівників з військової служби, зокрема, пересилку документів персонального обліку (особових справ) до відповідних військових комісаріатів та надання до управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України інформації про залишок невикористаної відпустки за 2017 рік. Крім того, просить ініціювати перед Міністерством оборони України необхідність уточнення наказу від 13 квітня 2017 року № 250.

Відповідно до листа заступника Генерального прокурора України від 26 вересня 2017 року № 14-35вих-17, адресованому Міністру оборони України генералу армії Полтораку С.Т., останньому повідомлено, що наказ від 13 квітня 2017 року № 250 містить описку в частині найменування посад окремих військовослужбовців, найменувань військових комісаріатів до яких направлено останніх, а також строків проходження служби. Враховуючи викладене, просить внести відповідні зміни до вказаного наказу.

Відповідно до п. 12 § 12 наказу Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703 (по особовому складу) пункт 4 наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 13 квітня 2017 року № 250 про звільнення з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку із проведенням організаційних заходів) нижчепойменованих осіб офіцерського складу, викладено в такій редакції: « 4. Полковника юстиції ОСОБА_4 , військового прокурора сил антитерористичної операції. Народився 03 листопада 1977 року. У ЗС - із 03.09.2014. Підлягає направленню на військовий облік до Голосіївського районного у м. Києві військового комісаріату. 2843102995».

Листом Державного секретаря Міністерства оборони України листом від 07 жовтня 2017 року № 220/7289 надіслано Генеральній прокуратурі України витяг із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 04 жовтня 2017 року № 703 щодо внесення змін до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 квітня 2017 року № 250.

Також повідомлено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, яких звільнено зазначеним наказом не проводилось у зв'язку з поданими рапортами військовослужбовців про відмову у проведенні підрахунку (лист Генерального прокурора від 14 квітня 2017 року № 14-13вих-17). Особові справи зазначених військовослужбовців для підрахунку вислуги років до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони (далі - Департамент) не надавались. Крім того, у зв'язку з тим, що облік особових справ військовослужбовців, яких відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, ведеться за місцем проходження служби, надання Департаментом довідки про проходженні військової служби не має можливості. При надходженні особових справ військовослужбовців, Департаментом буде проведено відповідний підрахунок вислуги років та сформовано довідки про проходження військової служби.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегулювано, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Інструкцією з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2017 року № 27, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року № 333, Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України 12 жовтня 2016 року № 357.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч.ч. 1, 2 статті 7 Закону України «Про прокуратуру», систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; військові прокуратури.

До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 статті 8 Закону України «Про прокуратуру», Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора.

У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов'язків.

Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 Положення про Головну військову прокуратуру Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 жовтня 2015 року № 249 (далі також - Положення № 249), Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України (далі - Головна військова прокуратура) є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України на правах Департаменту і вищим органом військової прокуратури, підпорядкованим заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору.

У своїй діяльності Головна військова прокуратура керується Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру», «Про військовий обов'язок і військову службу», іншими актами законодавства, наказами та вказівками Генерального прокурора України, Головного військового прокурора, Регламентом Генеральної прокуратури України, а також цим Положенням.

Згідно з пп. 5 п. 2.1 Положення № 249, до складу Головної військової прокуратури входять: управління забезпечення діяльності військових прокуратур у складі: відділу роботи з кадрами.

Відповідно до ч. 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру», військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

В окремих випадках за наказом Генерального прокурора на посади прокурорів та слідчих військової прокуратури можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вимогам частин першої та п'ятої цієї статті.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Військові звання офіцерського складу військової прокуратури відповідають класним чинам працівників прокуратури. При звільненні офіцерів військової прокуратури (до полковника включно) з військової служби і призначенні на посади прокурорів в територіальні чи спеціалізовані прокуратури їм присвоюються відповідні їх військовим званням класні чини, а при прийнятті на військову службу у військову прокуратуру прокурорів, які мають класні чини (до старшого радника юстиції включно), їм присвоюються відповідні військові звання згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», військові прокуратури гарнізонів розташовуються в межах відповідних військових гарнізонів. У разі потреби з метою організації їх діяльності їм виділяються необхідні приміщення з фондів Міністерства оборони України.

В умовах особливого періоду, запровадження надзвичайного, воєнного стану або проведення антитерористичної операції із залученням з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, місцем постійної дислокації яких є територія в межах військового гарнізону, особовий склад військових прокуратур (прокурори, слідчі) гарнізону може відряджатися до районів розташування цих з'єднань, військових частин та підрозділів на період виконання цими з'єднаннями, військовими частинами та підрозділами завдань за призначенням.

Установити, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно з ч. 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. «г» ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Згідно з ч. 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Інструкції з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2017 року № 27 (далі також - Інструкція № 27), встановлено, що ця Інструкція визначає порядок організації ведення персонального, штатно-посадового, військового та статистичного обліку кадрів (прокурорів, слідчих, державних службовців, службовців, працівників, що виконують функції з обслуговування, та робітників) в органах прокуратури, формування, ведення і зберігання особових справ та трудових книжок працівників.

Облік кадрів у військових прокуратурах здійснюється в порядку, визначеному цією Інструкцією, з урахуванням особливостей ведення особових справ, встановлених для військовослужбовців.

Організація виконання вимог Інструкції покладається на кадрові підрозділи органів прокуратури, керівників місцевих прокуратур та військових прокурорів гарнізонів.

Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Інструкції № 27, у Генеральній прокуратурі України персональному обліку підлягають її працівники, а також працівники регіональних, місцевих і військових прокуратур, які призначаються на посади Генеральним прокурором.

Відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 жовтня 2016 року № 357, при призначенні Генеральним прокурором України осіб на посади заступників Генерального прокурора України, керівників, заступників керівників структурних підрозділів та прокурорів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур (військових прокурорів регіонів), ректора Національної академії прокуратури України підготовку необхідних документів забезпечує кадровий підрозділ Генеральної прокуратури України (Головної військової прокуратури).

Згідно з пп. 4.5.1 п. 4.5 Положення № 249, основними напрямками діяльності відділу роботи з кадрами є: організація роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів військових прокуратур; взаємодія з кадровими підрозділами Генеральної прокуратури України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших військових формувань; організація роботи з добору та підготовки кадрів для військових прокуратур у відповідних навчальних закладах та взаємодія з ними з цих питань; внесення пропозицій щодо удосконалення структури і штатної чисельності військових прокуратур, підготовка проектів наказів з цих питань; створення резерву для заміщення посад у структурних підрозділах Головної військової прокуратури, посад військових прокурорів регіонів та їх заступників, а також контроль за створенням відповідного резерву у військових прокуратурах регіонів. Внесення пропозицій щодо кандидатур для призначення на посади номенклатури Генерального прокурора України; організація та проведення роботи щодо присвоєння військових звань, класних чинів прокурорсько-слідчим працівникам військових прокуратур та рангів державним службовцям; вивчення та узагальнення стану роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів в органах військової прокуратури; забезпечення обліку особового складу органів військової прокуратури; організація роботи щодо своєчасного подання працівниками Головної військової прокуратури декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; ведення обліку забезпеченості житлом прокурорсько-слідчих працівників Головної військової прокуратури, здійснення контролю та узагальнення стану організації цієї роботи у прокуратурах; ведення особових справ, послужної картотеки та інших облікових документів військовослужбовців Головної військової прокуратури; складання та ведення списків працівників військових прокуратур з метою заохочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обіймав керівну посаду військового прокурора сил антитерористичної операції Головної військової прокуратури, яка є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.

Отже, персональному обліку позивач підлягав у Генеральній прокуратурі України, особову справу позивача під час проходження ним військової служби на посадах у військовій прокуратурі має вести відділ роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Відповідно до вимог Розділу 3 Інструкції № 27, для персонального обліку працівників, які перебувають на посадах, зазначених у пунктах 2.1, 2.2 Інструкції № 27, у відповідних прокуратурах ведуться особові справи.

Ведення особових справ військовослужбовців військових прокуратур здійснюється відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 26 травня 2014 року № 333, (далі також - Інструкція № 333).

Згідно з п. 3.15 розділу 3 Інструкції № 333, перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби.

За рішенням начальників кадрових органів для розрахунку вислуги років військової служби офіцера використовується другий примірник особової справи.

Перед відправленням особових справ до фінансових органів усі періоди військової служби у рядках 8, 9 послужного списку повинні бути ретельно перевірені та звірені з відомостями автобіографій, атестаційних та додаткових документів, підтверджені наказами або відповідними документами.

Усі оригінали документів та їх копії обов'язково підшиваються до особової справи.

У рядку 9, у відомостях про службу на посадах, які входять до складу льотного екіпажу, вказується про виконання встановлених норм нальоту годин.

Після уточнення та підтвердження відомостей про проходження військової служби записи в рядках 8 та 9 послужного списку засвідчуються підписом начальника кадрового органу та гербовою печаткою.

Після складення фінансовим органом розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію особові справи з розрахунком повертаються до військових частин за місцем служби.

Перед звільненням із військової служби військовослужбовець повинен бути ознайомлений із записами в послужному списку та з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.

Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця в рядок 8 записуються формулювання наказу про звільнення, у тому числі за якою статтею Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про право носіння військової форми одягу (якщо це було вказано в наказі про звільнення), вислугу років у календарному та пільговому обчисленнях, військовий комісаріат, куди підлягає направленню для постановки на військовий облік, вид заохочення, номер і дата наказу по стройовій частині про виключення зі списків особового складу частини. У цьому самому рядку зазначається, на яких посадах можна використовувати військовослужбовця в особливий період. У послужних списках других примірників особових справ офіцерів зазначаються номери військово-облікових спеціальностей, за якими доцільно їх обліковувати в запасі. До перших примірників особових справ військовослужбовців, звільнених із правом на пенсійне забезпечення, залучаються: розрахунок вислуги років (страховий стаж) військовослужбовця на пенсію, свідоцтва про хворобу, витяги з наказів по особовому складу про звільнення та виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

У приписах (відпускних квитках) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, звільнених з військової служби, зазначається, коли і в який військовий комісаріат вислано їхні особові справи або куди вони будуть вислані.

Відповідно до п. 9.4. глави 9 розділу ІІ Інструкції № 333 ведення особових справ військовослужбовців (своєчасне поповнення необхідними матеріалами, документами, фотокартками та іншими даними), які характеризують їх, уточнення записів, що містяться в них, звірка з першими примірниками, а також контроль за своєчасним пересиланням особових справ покладаються на офіцерів кадрових органів, які займаються вивченням і добором кадрів відповідного напряму.

Підшивка документів, облік, зберігання і пересилка особових справ, ведення послужних картотек, контроль за своєчасним отриманням і висилкою послужних карток покладаються на осіб, які займаються обліком особового складу.

Згідно з абз. 1, 4, 5 п. 1.6 глави 1 розділу IV Інструкції № 333, пересилка документів персонального обліку ведеться тільки із супровідними листами із зазначенням причин пересилки в установлені строки: із кадрових органів - не пізніше семи днів після одержання наказу (витягу з наказу) про нове призначення (звільнення, виключення зі списків).

Відповідно до п. 4.4. розділу 4 Інструкції № 27, при зміні облікових даних працівник зобов'язаний своєчасно надати до кадрового підрозділу, керівнику місцевої прокуратури відповідні документи, які долучаються до особової справи.

Про зміни в облікових даних осіб, призначених Генеральним прокурором на адміністративну посаду в регіональній, місцевій чи військовій прокуратурі, кадрові підрозділи відповідних прокуратур повідомляють кадрові підрозділи Генеральної прокуратури України з долученням належним чином засвідчених копій відповідних документів.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з п. 4 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Печерського районного у м. Києві військового комісаріату.

З аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що відділом роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у семиденний строк після отримання наказу Міністра оборони України (витягу з наказу) від 13 квітня 2017 року №250 та наказу Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 420-ц мало б бути підготовлено та направлено до Печерського районного у м. Києві військового комісаріату один примірник особової справи позивача з метою взяття останнього на військовий облік, водночас, таких дій відповідачем вчинено не було.

Щодо позиції відповідача про те, що позивачем не подано рапорту про бажання звільнитися з військової служби, з огляду на що, Генеральна прокуратура України не володіла документами, які стали підставою для звільнення з військової служби, та, що унеможливило оформлення та направлення особової справи позивача до військового комісаріату, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

З матеріалів справи встановлено, що листом від 12 квітня 2017 року № 14-13вих-17 Генеральним прокурором України повідомлено Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. про те, що на теперішній час в органах Генеральної прокуратури України провадяться організаційні заходи, в результаті проведення яких підлягають звільненню з військової служби наступні військовослужбовці, зокрема, полковник юстиції ОСОБА_1 , військовий прокурор сил антитерористичної операції. Можливості розміщення зазначених військовослужбовців в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України немає. Військовослужбовці наполягають на звільненні з військової служби у зв'язку з проведенням оргзаходів. Відповідно до пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, підлягають звільненню з військової служби у зв'язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів. Долучивши рапорти та подання про звільнення в 4 примірниках (відповідно до кількості вказаних у листі військовослужбовців), Генеральний прокурор України ОСОБА_5 просить рішення Міністра оборони України щодо звільнення офіцерів у найкоротший час.

Відповідно до абз. 7 пп. 2 п. 255 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: до введення воєнного стану - на підставах, передбачених частинами другою, третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частин п'ятої і шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до генерал-полковника (адмірала) включно за всіма підставами - Міністром оборони України.

Як вже зазначалось, згідно з п. 4 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Печерського районного у м. Києві військового комісаріату.

Отже, з огляду на те, що Міністром оборони України прийнято наказ про звільнення військовослужбовців, зокрема, позивача, слід дійти висновку, що відповідний рапорт у порядку п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковником юстиції ОСОБА_1 складено та подано відповідачу, що останнім не спростовано, а відсутність такого рапорту у особовій справі позивача свідчить лише про недбале ставлення до службових обов'язків відповідної посадової особи відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України в частині ведення особової справи військовослужбовця.

Крім іншого, обов'язок формування та направлення особової справи позивача до відповідного комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250, та його не виконання підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, а саме, рапортом заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Кулика К.Г. від 13 червня 2017 року, дорученням Генерального прокурора України від 03 липня 2017 року № 25/2-1822вн-17, підписаного Генеральним прокурором України 30 червня 2017 року, листом заступника Генерального прокурора від 12 жовтня 2017 року № 14/2-470вн-17 та відкритим службовим розслідуванням за фактом бездіяльності начальника відділу роботи з кадрами управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України щодо не направлення до відповідних військових комісаріатів особових справи звільнених з військової служби у запас військових прокурорів, зокрема, ОСОБА_1 .

Не направлено особову справу позивача й після усунення допущених неточностей у наказі Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу) шляхом прийняття наказу Міністром оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703.

Суд звертає увагу, що відповідач не спростовує докази, які містяться у матеріалах справи, що підтверджують невиконання встановленого обов'язку щодо оформлення та направлення особової справи позивача у встановлені законодавством строки.

Враховуючи встановлені судом обставини, проаналізувавши норми законодавства України, суд прийшов до висновку, що структурним підрозділом Генеральної прокуратури України допущено протиправну бездіяльність в частині не пересилання особової справи звільненого з військової служби у запас ОСОБА_1 до військового комісаріату, визначеного наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу), з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлене судом не виконання відповідачем обов'язку оформити особову справу позивача належним чином, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення особової справи ОСОБА_1 та, відповідно, задоволення вже заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень здійснити пересилку особової справи звільненого з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 до військового комісаріату, згідно з наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (по особовому складу), з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703.

Щодо не нарахування та невиплати відповідачем позивачу грошового забезпечення, а саме, премії за період з 01 по 13 квітня 2017 року, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичній операції), компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до положень п. 3.15 розділу 3 Інструкції № 333, перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Усі оригінали документів та їх копії обов'язково підшиваються до особової справи.

Пунктом 3 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» установлено, що на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Згідно з абз. 1-5 п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до абз. 1 п. 242 вказаного Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що розрахунок грошового забезпечення має бути підготовлений відповідним відділом кадрів перед звільненням військовослужбовця з військової служби, з яким останнього має бути ознайомлено під підпис, після чого, розрахунок має бути направлено до відповідного фінансового органу.

Водночас, з відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідачем не розраховано вислугу років позивача та не здійснено відповідного розрахунку грошового забезпечення з причин подання останнім рапорту про відмову у проведенні перерахунку, про що, як вказано відповідачем, зазначено у листі Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року.

Дослідивши лист Міністерства оборони України від 07 жовтня 2017 року №220/7289 судом встановлено, що, зокрема, позивачем подано рапорт про відмову у проведенні обчислення вислуги років для призначення пенсії, проте, у позовних вимогах позивач не просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років.

Крім іншого, у особовій справі позивача, наданою відповідачем, відсутній такий рапорт позивача, а інших доказів, окрім вказаного листа відповідачем не долучено.

Так, відповідачем зазначено, що оскільки позивачем подано вказаний рапорт про відмову у проведенні підрахунку, Генеральною прокуратурою України розрахунок одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку не проведено, у зв'язку з чим, відповідний наказ Генеральної прокуратури України, який є підставою для нарахування коштів, не готувався.

Водночас, суд зауважує, що законодавством України не передбачено можливості відмови військовослужбовця від розрахунку пенсії та вислуги років, оскільки проведення відповідного розрахунку є обов'язковим перед звільненням військовослужбовця з військової служби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність, допущену в частині не нарахування та не виплати грошового забезпечення позивачу.

З огляду на встановлене, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях); компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткові відпустки як учаснику бойових дій.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за період з 01 по 13 квітня 2017 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі також - Постанова № 505) визначено, що керівники органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці мають право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

Наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 84 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури України (далі - Положення № 84).

Положенням № 84 визначено умови та порядок преміювання та позбавлення премії прокурорсько-слідчих працівників, військовослужбовців, державних службовців, службовців та робітників прокуратури України.

Відповідно до п. 1.3 Положення № 84, преміювання працівників органів прокуратури здійснюється щомісячно пропорційно відпрацьованому часу в межах фонду преміювання, затвердженого у кошторисах та економії фонду оплати праці.

Згідно п. 1.5 Положення № 84, розмір премії визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Пунктом 1.9 Положення № 84 передбачено, що премія не виплачується працівникам за час відпусток, тимчасової непрацездатності, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться із середньої заробітної плати (службові відрядження, звільнення працівників-донорів від роботи тощо), звільненим з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком тих, які вийшли на пенсію, звільнилися у зв'язку зі вступом на денну форму навчання до аспірантури Національної академії прокуратури України, за станом здоров'я або у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 740 КзпП України), з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7-2 статті 36 КзпП України), чи перешли в порядку переведення на іншу роботу.

Отже, з аналізу Положення № 84 слід дійти висновку, що у разі звільнення працівника прокуратури у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, останньому має бути здійснено нарахування премії, яка є щомісячною, пропорційно відпрацьованому часу у межах фонду преміювання, у разі відсутності підстав для такої невиплати.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250, відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї статті, нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів): полковника юстиції ОСОБА_1 , військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції, який підлягає направленню на військовий облік до Печерського районного у м. Києві військового комісаріату.

Як вже зазначалось вище, наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 420-ц, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», позивача звільнено з посади військового прокурора сил антитерористичної операції та виключено його зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року. Призначено позивача на посаду заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 14 квітня 2017 року.

Отже, у період з 01 по 13 квітня 2017 року позивач працював на посаді військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції до звільнення з неї та призначення на іншу посаду, з огляду на що, має право на призначення та виплату йому премії за фактично відпрацьований час на посаді включно до дня звільнення.

Враховуючи викладене, позивачу мало б бути призначено премію з розрахунку фактично відпрацьованого періоду з 01 квітня по 13 квітня 2017 року, в той час, як відповідачем взагалі не включено позивача у відповідний наказ про преміювання, що суперечить Положенню № 84 та звужує права звільненого військового прокурора у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

З огляду на те, що відповідачем не наведено законодавчо визначених підстав не нарахування премії позивачу за квітень 2017 року пропорційно відпрацьованим останнім днів на відповідній посаді, слід дійти висновку, що позивач має право на її нарахування та виплату згідно з порядком, визначеним Положенням № 84.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Кодексом законів про працю України (далі також - КЗпП України), Законом України «Про відпустки») (далі також - Закон №504/96), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні положення містить стаття 24 Закону № 504/96, яким встановлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до абз. 1-3 п. 14 статті 101 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, з аналізу положень законодавства судом встановлено право позивача, як військовослужбовця, звільненого у запас у зв'язку із проведенням організаційних заходів, на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на момент звільнення з посади.

Суд звертає увагу на те, що право особи на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, підтверджене обов'язковою для врахування судами постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в цій частині, та, відповідно, необхідність задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24 квітня 2017 року №36дск, позивача було відкликано з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 , пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до п. 41 Постанови № 505, грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за класний чин застосовується розмір окладу за військовим званням.

На військовослужбовців військових прокуратур у разі здійснення ними повноважень у районах проведення антитерористичної операції поширюється дія пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 9, ст. 238) у порядку та на умовах, визначених Генеральною прокуратурою України, у межах коштів, передбачених у державному бюджеті для Генеральної прокуратури України.

На момент виникнення спірних правовідносин особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 (далі також - Постанова № 24).

Відповідно до п. 1 Постанови № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Отже, з аналізу норм, викладених у Постановах № 505 та № 24 слід дійти висновку, що позивачу, як учаснику антитерористичної операції, підлягає нарахуванню та виплаті винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Крім іншого, вказані положення також кореспондуються із п.п. 1, 2 розділу XXXII Порядку № 260, відповідно до якого військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно з п. 1, абз. 1 п. 2 статі 15 Закону № 2011-XII, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З матеріалів справи вбачається, що стаж служби позивача на момент звільнення з військової служби складав 18 календарних років, що не заперечується відповідачем.

Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що позивачу підлягає нарахуванню також одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях).

Суд звертає увагу на те, що наведені вище правові висновки узгоджуються з усталеною судовою практикою, сформованою, зокрема, Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 826/15594/17.

Щодо обрахунку суми одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях), що підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, зокрема, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Позивачем до позовної заяви було додано довідку від 02 жовтня 2018 року № 18-583зп, яка містить відомості про заробіток, отриманий позивачем у період з січня по квітень 2017 року, який у лютому 2017 року становив 14 773, 33 грн. (без матеріальної допомоги або разових виплат), а в березні - 58 060, 54 грн. (без матеріальної допомоги або разових виплат).

Разом з тим, у своєму відзиві відповідач вважає безпідставним врахування даних такої довідки для розрахунку спірних виплат, оскільки до визначених нею сум включено винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, а тому ним було надано суду довідку від 13 листопада 2019 року № 18-884зп, до якої суми такої винагороди не включені.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до Постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону №2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою № 1294. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу XXX Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону №2011-XII.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Наказом Генерального прокурора України від 06 червня 2016 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 червня 2016 року за № 822/28952 встановлена грошова винагорода військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях та порядок її виплати.

Зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення у межах бюджетних призначень.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії.

Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі у цих заходах до дня завершення такої участі, на підставі відповідних наказів керівництва штабу антитерористичної операції про включення (виключення) військовослужбовців до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Отже отримана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, мала реальний та постійний характер, а тому відповідно до п. 2 статті 9 Закону № 2011-XII, підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення.

Згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на вказані виплати здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, які висловлені у постановах цього суду від 10 березня і 20 жовтня 2015 року (справи №№21-70а15 і 21-2942а15 відповідно), та вже згаданої постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/15594/17.

Таким чином, суд не вбачає підстав для не включення грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях в розрахунок на підставі даних довідки від 02 жовтня 2018 року № 18-583зп. Більше того, суд звертає увагу на те, що самою такою довідкою визначено, що у складі заробітку позивача за період з січня по квітень відсутні будь-які разові виплати. Відповідно, надаючи таку довідку Генеральна прокуратура України не відносила грошову винагороду військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях до одноразових виплат.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вже зазначалось, заробіток, отриманий позивачем у лютому 2017 року становив 14 773, 33 грн., а в березні 2017 року - 58 060, 54 грн.

При цьому, суд звертає увагу на необхідність врахування саме робочих днів при обрахунку середньоденної заробітної плати, оскільки законодавчо в даному випадку не передбачено винятків щодо застосування календарних днів. У період з 01 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року такий показник становив 42 робочі дні.

Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивач, виходячи з проведених у 2 останні місяці його роботи виплат, становить: (14 773, 33 грн. + 58 060, 54 грн.) / (42 робочі дні) = 1 734, 14 грн.

Відповідно, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 52 024, 20 грн. (1 734, 14 грн. * 30 днів).

Тобто, 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача на момент його звільнення з військової служби складало 26 012, 10 грн. (52 024, 20 грн. / 2).

Отже, на момент звільнення позивача йому підлягала до виплати вихідна допомога (згідно з абз. 1 п. 2 статті 15 Закону № 2011-XII) у розмірі 468 217, 80 грн. (26 012, 10 грн. * 18).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог саме в зазначеній сумі, оскільки позивачем у позовній заяві було невірно її розраховано в розмірі 333 123, 30 грн.

Відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, оскільки станом на день прийняття даного рішення відповідачем не було виплачені належні позивачу суми, вбачається, що строк такої невиплати складає 663 робочих дні (період з 14 квітня 2017 року по 09 грудня 2019 року). Тобто, сума компенсації позивачу за затримку розрахунку при звільненні складає 1 149 734, 82 грн. (1 734, 14 грн. * 663 днів).

Відповідно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог саме в зазначеній сумі, оскільки позивачем у позовній заяві було невірно її розраховано, в тому числі у зв'язку з неможливістю визначити тривалість розгляду справи судом та здійсненням розрахунку виходячи з кількості календарних, а не робочих днів, в розмірі 1 147 424, 70 грн.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем було допущено вчинення бездіяльності, яка не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Генеральної прокуратури України (01011, місто Київ, вулиця Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не оформлення та не надсилання особової справи ОСОБА_1 до військового комісаріату, визначеного п. 4 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (з урахуванням змін, внесених пунктом 12 параграфу 12 наказу Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року № 703).

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України оформити та надіслати особову справу ОСОБА_1 до військового комісаріату, визначеного п. 4 наказу Міністра оборони України від 13 квітня 2017 року № 250 (з урахуванням змін, внесених п. 12 параграфу 12 наказу Міністра оборони України від 04 жовтня 2017 року №703).

Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: премії за відпрацьований період з 01 квітня по 13 квітня 2017 року на посаді військового прокурора військової прокуратури сил антитерористичної операції; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях); компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткові відпустки як учаснику бойових дій.

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 : премію за період з 01 по 13 квітня 2017 року; компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткові відпустки як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях) у сумі 468 217, 80 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч двісті сімнадцять гривень вісімдесят копійок).

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 квітня 2014 року по 09 грудня 2019 року включно, а саме: премії за відпрацьований період з 01 по 13 квітня 2017 року; компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткові відпустки як учаснику бойових дій; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням грошової винагороди військовослужбовцям військових прокуратур за участь в антитерористичних операціях) в сумі 1 149 734, 82 грн. (один мільйон сто сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні вісімдесят дві копійки).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк

Попередній документ

86270622

Наступний документ

86270624

Інформація про рішення:

№ рішення:	86270623
№ справи:	640/20466/19
Дата рішення:	11.12.2019
Дата публікації:	14.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (21.01.2020)
Дата надходження:	21.01.2020
Предмет позову:	про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

12.03.2020 10:45	Шостий апеляційний адміністративний суд
02.04.2020 11:15	Шостий апеляційний адміністративний суд
02.07.2020 10:45	Шостий апеляційний адміністративний суд
24.09.2020 12:00	Шостий апеляційний адміністративний суд