ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2019 року м. Київ № 640/24277/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. (01014, м.Київ, бульв.Дружби народів, 38), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-б, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. (далі - відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якому просить суд:
визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо невключення відомостей, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;
зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на суму 200 000, 00 (двісті тисяч) гривень
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення наведених норм, позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що позивач входить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".
З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.
Відповідно, позивач є споживачем у відносинах з ПАТ «Дельта Банк», з яким позивачем укладено договір банківського рахунку, тоді як Фонд та його уповноважені особи в розумінні Закону не є виконавцем та виробником послуг.
Водночас, даний позов стосується щодо зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату позивачеві гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, згідно укладених у ПАТ «Дельта Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Отже, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити вироби (товари), оскільки вони є предметами матеріального світу на відміну від предмету позовних вимог.
Таким чином, правовідносини щодо внесення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін чи доповнень до переліку стосовно особи, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, не є послугою, у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки така діяльність визначена не договором, а Законом.
Що стосується посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 817/649/16 суд не бере до уваги, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами, що були предметом розгляду у вказаній справі.
Крім того, у рішенні Великої Палати Верховного Суду зазначено, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статі 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В той час, у даній справі оскаржується бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, який виконує публічно-правові функції та не є надавачем послуг, а позивач не є споживачем у цих правовідносинах. Тому спірні правовідносини не стосуються захисту прав споживачів, відповідно позивач не може бути звільнений від сплати судового збору як споживач.
Водночас, згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позову немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.
Окрім того, суд також зазначає, що у відповідності до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що останній дізнався про свої порушені права після отримання листа від 26.11.2019 на адвокатський запит від 15.11.2019.
Однак, як вбачається з наданої суду копії адвокатського запиту, зазначений запит подано повторно, а при наданні відповіді відповідачем зазначено, що повідомленням №8821/2742 від 23.09.2015 вже повідомлялось позивача про нікчемність укладеного договору №004-08503-110215 від 11.02.2015.
Крім того, суд зазначає, що 02.03.2015 постановою Правління Національного банку України №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням №51 від 02.03.2015 на підставі вищевказаної постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Рішенням №71 від 08.04.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внесено зміни до вищевказаного рішення №51 від 02.03.2015, згідно з якими тимчасову адміністрацію запровадили строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
Рішенням №147 від 03.08.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно та продовжено повноваження Уповноваженої особа по 02.10.2015 включно.
Постановою Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".
У відповідності до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" Кадирову В.В.
Тобто, починаючи з 02.03.2015 позивач знав про порушення своїх прав, однак з даним позовом позивач звернувся до суду 04.12.2019.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі №826/236/14.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, викладені у позовній заяві обставини, суд приходить до висновку про пропущення строку звернення до адміністративного суду та в силу частини першої статті 123 КАС України позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., а також надати до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази наявності поважних причин його пропуску.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
4. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.В. Смолій