ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/22015/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду в місті Києві звернувся ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Державної казначейської служби України (відповідач, ДКС України), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010;
- стягнути з ДКС України на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову суму, що нарахована Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області відповідно до рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 з урахуванням компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до ДКС України.
Позовні вимоги вмотивовані тривалим невиконанням відповідачем рішення суду щодо нарахування та виплати коштів, а також необхідністю компенсувати прострочення виплати, шляхом додавання до суми боргу трьох відсотків річних від несплаченої суми, що узгоджується із нормами чинного законодавства.
У відзиві відповідач зазначає про наявність черги на виплату коштів, зокрема за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних витрат, а також на недостатню кількість бюджетних коштів для своєчасного погашення заборгованості. Щодо нарахування 3% річних за несвоєчасну виплату відповідач зазначає, що така компенсація передбачена за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення коштів, водночас, рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 стосувалось лише перерахунку пенсії.
Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 у справі № 2 587/10 (рішення від 18.06.2010) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області відповідача зобов'язано зробити перерахунок пенсії за період з 01.05.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008, стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням уже виплачених сум.
Листом Головного територіального управління юстиції у Київській області № 106 2 вх/022 від 23.03.2018 представника ОСОБА_1 повідомлено, що виконавчий лист Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 № 2-587/2010 внесено до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 52127587. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань на відповідний рік. Згідно повідомлення управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області ОСОБА_1 нарахована сума коштів у розмірі 109 577, 41 гривень.
На дату подання позовної заяви нарахована сума коштів не сплачена позивачу, відповідач апелює до недостатньої кількості бюджетних асигнувань на відповідний рік.
Не погоджуючись із бездіяльністю ДКС України позивач звернувся із позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши пояснення сторін та матеріали справи, суд зазначає, що для вирішення спору у даній справі необхідно вирішити питання про правомірність або протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати коштів, нарахованих за рішенням суду, а також наявність чи відсутність підстав для нарахування додатково 3% річних за тривале невиконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до п. 1 положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Таким чином, держава гарантує виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є, зокрема, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України. Виконання таких рішень покладено на ДКС України.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з положеннями п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2 Порядку № 845).
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку № 845).
Органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку (п. 4 Порядку № 845).
Згідно з п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
За змістом п. 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, зокрема: заяву про виконання такого рішення, оригінал виконавчого документа та інші документи й відомості, передбачені цим пунктом.
Відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку, приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі.
Згідно з п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
За змістом п. 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
Відповідно до пп. 1 п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Згідно з п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Згідно з п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
З аналізу наведених правових норм убачається, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» впроваджено спеціальну процедуру виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є держава, зокрема державний орган, та встановлено державну гарантію щодо їх виконання. Ця гарантія передбачає автоматичне виконання рішень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, у разі невиконання зобов'язань відповідною юридичною особою-боржником. Разом з тим, ця гарантія обмежується коштами, передбаченими Законом про бюджет на кожний рік.
Встановлений ч. 4 ст. 3 України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Передбачена ст. 5 України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виплата в розмірі трьох відсотків річних за порушення такого строку має компенсаційний характер та не дає підстав тлумачити наявність такої компенсації як законну можливість недодержання тримісячного строку перерахування коштів стягувачу.
Відповідно до визначеної законодавцем правової процедури безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рішеннями судів здійснюється виключно органами Казначейства у порядку черговості та у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
При цьому, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється в першочерговому порядку з рахунків боржника.
У разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження відповідних документів від стягувача, зокрема в разі відсутності відповідних бюджетних призначень у боржника, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47- 52 Порядку № 845.
У разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету (п. 49 Порядку № 845). Виконання Казначейством цього обов'язку пов'язується з виконанням певного виконавчого документа щодо якого наявна необхідність у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень.
Виконавчий лист Іванківського районного суду Київської області прийнятий до виконання від Головного територіального управління юстиції у Київській області актом приймання-передавання від 25.04.2018.
У відповідності до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже, обов'язок Державної казначейської служби України виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду визначений положеннями законодавства України.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що абз. 2 пп. 1 а. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку № 845, передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, у зв'язку з наступним, оскільки, положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та положень абз. 2 п. 48 Порядку № 845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону, а рішення судів повинні виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У зв'язку з цим посилання на те, що на виконанні в органі Казначейства перебуває судових рішень на значно більшу суму, ніж було виділено також відхиляються судом як необґрунтовані.
Наведені обставини свідчать про те, що заходи щодо належного виконання поданих позивачем виконавчих документів були вжиті ДКС України відповідно до його повноважень не в повній мірі, тобто Казначейством була допущена протиправна бездіяльність, а отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності ДКС України щодо виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 у справі № 2 587/10 та зобов'язання відповідача вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на їх виконання, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Щодо вимоги про врахування компенсації в розмірі 3% річних від невиплаченої суми суд зазначає наступне.
Стаття 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Аналогічно в пункті 50 Порядку № 845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.
Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.
З наведених вище положень та пунктів 33 і 47 Порядку № 845, норм ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» убачається, що відповідальним за виконання судового рішення, що гарантоване державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати і виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
За висновком суду, відповідачем не доведено правомірність посилання на недостатню кількість бюджетних асигнувань, як на підставу невиплати гарантованих коштів позивачу, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010.
3. Зобов'язати Державну казначейську службу України виплатити з Державного бюджету України суму коштів, нараховану управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 18.06.2010 із урахуванням 3% річних компенсації від невиплаченої суми за період з 26. 07.2018 по дату виконання рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, код ЄДРПОУ: 37567646).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко