ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 грудня 2019 року № 640/20823/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення планової перевірки з 07.09.2018 року по 27.09.2018 року, за результатом якої складено Акт №3998/26-15-42-04-3018921393 від 04.10.2018 р.; скасувати податкову вимогу про сплату боргу №335 від 01.11.2018 р. на суму 59232,88 грн; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0111794204 від 01.11.2018р. на суму 4888,88грн; скасувати рішення про застосування штрафу за порушення строків сплати єдиного внеску №0111814204 від 01.11.2018 р. на суму 11725,58 грн; податкове повідомлення-рішення №0111714204 від 01.11.2018 р. на суму 5048,26 грн; скасувати податкове повідомлення №0111684204 від 01.11.2018 року на суму 72694,88 грн відносно ПДФО та штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що в порушення вимог законодавства контролюючим органом направлено на адресу позивача наказ про проведення перевірки та за результатом неправомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення.
Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що спірні рішення винесені у відповідності до законодавства, а позивачем не надано до перевірки весь пакет документів, який витребовувався .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 07.09.2018 р. по 27.09.2018 р. та підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України №2755 від 2.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу IV Закону України «Про збір тат облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ зі змінами та доповненнями, наказу ГУ ДФС у м. Києві №12880 від 28.08.2018 р. та плану графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2018 рік проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.10.2014 р по 31.12.2017 р.
За результатом перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки №3998/26-15-42-04-3018921393 від 04.10.2018 р.
На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято від 01.11.2018 року: податкові повідомлення-рішення №0111794204, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 4736,18 грн та нараховано пені на суму 152,70 грн; №0111714204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 5408,26 грн в т.ч. за податковим зобов'язанням на суму 4038,61 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1009,65 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-335, якою зобов'язано сплатити борг з єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 59232,88 грн та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасно перерахування) єдиного внеску, штраф в розмірі 10% складає 4736,18 грн та 20% складає 152,70 грн.
Позивач вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення планової перевірки з 07.09.2018 року по 27.09.2018 року, за результатом якої складено Акт №3998/26-15-42-04-3018921393 від 04.10.2018 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
З огляду на пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Загальні вимоги до змісту наказу про проведення перевірки наведені у п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.
Дослідивши та проаналізувавши зміст спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача суд встановив, що наказ про призначення перевірки відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 № 21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
З аналізу вищезазначеного, Суд прийшов до висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження наказів про призначення планових виїзних перевірок, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення таких перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
До аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд в постанові від 23 липня 2019 року справа №826/21805/15 (адміністративне провадження №К/9901/9310/18).
Як свідчать наявні матеріали справи, планова виїзна перевірка позивача була ініційована на підставі наказу, проводилась в присутності позивача та наданням останніми первинних документів для проведення перевірки.
Таким чином, Суд вважає обставини про допущення працівників контролюючого органу до проведення планової виїзної перевірки позивача, проведення такої перевірки та оформлення її результатів відповідним актом перевірки такими, що підтверджуються документально.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а отже, у відповідності до кодексу адміністративного судочинства, не підлягає оскарженню.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення планової перевірки з 07.09.2018 року по 27.09.2018 року, за результатом якої складено Акт №3998/26-15-42-04-3018921393 від 04.10.2018 р., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо скасувати податкову вимогу про сплату боргу №335 від 01.11.2018 р. на суму 59232,88 грн; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0111794204 від 01.11.2018р. на суму 4888,88грн; скасувати рішення про застосування штрафу за порушення строків сплати єдиного внеску №0111814204 від 01.11.2018 р. на суму 11725,58 грн; податкове повідомлення-рішення №0111714204 від 01.11.2018 р. на суму 5048,26 грн; скасувати податкове повідомлення №0111684204 від 01.11.2018 року на суму 72694,88 грн відносно ПДФО та штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно п.177.10 ст.177 Податкового кодексу (надалі - ПК України), фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до ст.177 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу (п.177.1). Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (п.177.4).
Згідно п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст.178 ПК України форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013р. №481 (надалі - Порядку №481).
Відповідно до п.1 Порядку №481, п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст.178 ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Пунктом 3 Порядку №481 визначено, що у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді: 1) самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); 2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; 3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи; 4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.
Відповідно до п.п.5,6 Порядку №481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат, валовий дохід визначено відповідно банківських виписок та акту взаємозаліку.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено невідповідність загального оподатковуваного (валового) доходу за 2016р. на суму 53033,33 гривень.
Контролюючим органом встановлено, що у 2016 році позивачем отримано на розрахункові рахунки, відповідно наданих на перевірку банківських виписок виручку від юридичних осіб у загальній сумі 6068296,92 грн. (без ПДВ), а саме: на рахунок № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" - 4321074,30 грн, що без ПДВ складає 3600895,25 грн; на рахунок № НОМЕР_3 в АТ "АСВІО БАНК" - 2960882,00 грн., що без ПДВ складає 2467401,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківських виписок дані не співпадають з даними наданими позивачем до позовної заяви наприклад: по даним наданими позивачем до перевірки по банківським рахункам відображено за 22.04.2016 р. оплата ТОВ «БК» Альтор» за супер пластифікатор СЗ, зг. Дог. №01-0216 від 28.02.2016 р. становить суму 93408,00 грн у т.ч. ПДВ 20% становить 15568,00 грн, а за наданими позивачем даним: за 22.04.2016 р. оплата ТОВ «Технобитон» за матеріали згідно рах. №18 від 01.02.2016 року у т.ч. ПДВ 20% 333,33 грн; 22.04.2016 р. оплата ПАТ «Комбінат Будіндустрії» за добавки до бетону зг. Рах. №86 від 19.04.16 р. та рах. №80 від 15.04.2016 р. в т. ч. ПДВ 20% - 16952,00 грн (стор. 53, 58 та стор. 167 том. І).
Крім того, за результатами перевірки визначення загального оподатковуваного (валового) доходу за 2017р. встановлено невідповідність загального оподатковуваного доходу на суму 241078,00 гривень.
Контролюючим органом встановлено, що у 2017 році позивачем отримано на розрахункові рахунки, відповідно наданих на перевірку банківських виписок виручку від юридичних осіб у загальній сумі 566818,67 грн (без ПДВ): на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» - 32120,00 грн, що без ПДВ складає 26766,67 грн; на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «АСВІО БАНК» - 648062,40 грн, що без ПДВ складає 540052,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, а саме, з банківських виписок, дані не співпадають з даними наданими позивачем до позовної заяви, наприклад: по даним наданими позивачем до перевірки по банківським рахункам відображено за 25.04.2017 р. оплата ТОВ «Архіпласт» за добавку зг. Рах. №69 від 17.03.2017 р. становить суму 66000,00 грн, а за наданими позивачем даним: за 25.04.2017 р. - взагалі відсутні операції (стор. 60 та стор. 169 том. І).
Суд звертає увагу, що позивачем під час розгляду справи не надано книгу обліку доходів і витрат та не надано виписок по банківським рахункам (АТ «УкрСиббанк», АТ «АСВІО БАНК», а надані власні показники по банківським рахункам, які значним чином відрізняються від даних, які були надані позивачем контролюючому органу.
В частині господарських взаємовідносинах між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та визнання господарської операції на суму 1155000,00 грн, що не підтверджується належним чином оформлення первинної документації, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), з іншої сторони, укладено Договір про перевезення вантажів №200116-01 від 20 січня 2016 року (надалі - Договір №200116-01).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору №200116-01 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага) та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються сторонами в замовлені на перевезення.
В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: посвідчення якості: №12 від 18.02.2016 р., №75 від 10.08.2016 р., №90 від 21.09.2016 р.; Товарно-транспортні накладні: №91275767 від 10.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 6890,40 грн, №91284963 від 21.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 7236,00 грн, №91238762 від 18.02.2016 р. на загальну суму з ПДВ 7123,68 грн; Платіжні доручення: №507 від 11.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн, №349 від 17.02.2016 р. на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн, №545 від 21.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000066 від 20.09.2016 року на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн, №ОУ-0000055 від 08.08.2016 року на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн, №ОУ-0000008 від 17.02.2016 року на загальну суму з ПДВ 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ 7700,00 грн, копія яких містяться в матеріалах справи (стор. 69-77 том І).
Проаналізувавши вищезазначені первинні документи, судом встановлено, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) складені на загальну суму з ПДВ 138600,00 грн та здійснено оплату на дану суму, що підтверджується платіжними доручення.
Проте, товар було поставлено на загальну суму з ПДВ 21250,00 грн, що свідчить про недоцільність витрат на транспортування, оскільки вони перевищують вартість товару в 6 (шість) разів.
Також, суд звертає увагу, що Акти виконаних робіт та платіжні доручення складені та сплачено суми за виконані роботи по товарно-транспортних накладних раніше ніж надані послуги.
Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не надано в повному об'ємі всю первинну документацію для дослідження та встановлення реальності отриманого прибутку та понесених витрат позивачем за 2016 р., 2017 р., а твердження позивача про те, що всі оригінали документів вилучені під час перевірки контролюючим органом на думку суду є необґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений права звернутися до контролюючого органу з заявою про повернення первинної документації, після закінчення планової перевірки.
Відповідачем встановлено, що в порушення вимог п. 177.2, п.п.177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на загальну суму 563351,59 грн в т.ч.: за 2016 рік в сумі - 316773,85 грн та за 2017 рік в сумі - 246577,74 грн, з чим і погоджується суд.
Відповідно до п. 177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст.167 ПК України.
Розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та 2017 рік з урахуванням п. 167.1 ст.167 ПК України становить за ставкою 18% податок складає: 345843,42 грн. х 18% = 62251,82 грн ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 14778,52 грн, отже ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 47473,30 грн. за 2016 рік та 71176,41 грн х 18% = 12811,75 грн ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 11821,80 грн, отже позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 989,95 грн за 2017 рік.
Оскільки під час здійснення перевірки контролюючим органом встановлення заниження позивачем загального оподаткованого доходу за 2016 рік на суму 345843,42 грн та за 2017 рік на суму 71176,41 грн контролюючим органом згідно пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 та пп. 1.6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України правомірно здійснено донарахування позивачу військового збору на загальну суму 4038,61 грн в тому числі за 2016 рік - 3956,11 грн та за 2017 рік - 82,50 грн.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу; 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно до абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Оскільки під час розгляду вказаної справи встановлено, що позивачем завищено податкові зобов'язання за 2016 - 2017 роки та занижено ним податковий кредит, тому контролюючий орган, у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», правомірно здійснив донарахування позивачу єдиного внеску та застосував штрафні санкції згідно оскаржуваних позивачем рішень.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що спірні рішення прийняті контролюючим органом з урахуванням вимог законодавства, а отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмовити у задоволені позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій