ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/11146/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» (позивач, ТОВ «Житомир-Агро-Інвест») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо позбавлення ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» статусу платника єдиного податку четвертої групи та зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві відновити ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» у статусі платника єдиного податку четвертої групи починаючи з 01.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не дотримано порядку відправлення кореспонденції, зокрема, листа про відмову у прийнятті податкової декларації, неподання якого стало підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.
У відзиві на позов відповідач наводить норми, що встановлюють вимоги до змісту податкової декларації, порушення яких призвело до відмови у прийнятті річної податкової декларації позивача і, як наслідок, анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем та зазначено у рішенні Державної фіскальної служби України від 07.06.2019, ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» перебувало на обліку як платник єдиного податку четвертої групи.
На виконання вимог Податкового кодексу України (ПК України) позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві загальну податкову декларацію за 2019 рік, яка була прийнята контролюючим органом 18.02.2019 за № 9024900206 (Декларація від 18.02.2019). Про дану обставину також зазначає відповідач.
За результатами перевірки декларації від 18.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві надіслало на адресу позивача повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 21.02.2019 за № 32144/10-26-15-12-09-18.
Згаданий лист отриманий без зазначення дати, номеру та підпису уповноваженої особи головним бухгалтером позивача 28.02.2019. У подальшому примірник належним чином оформленого листа отриманий від кур'єра 11.03.2019.
Листом ГУ ДФС у м. Києві від 19.03.2019 ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» повідомлено, що воно не є платником єдиного податку четвертої групи в 2019 році.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;
Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Проаналізувавши зазначені норми, суд зазначає, що підстава, передбачена пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України виникає лише за обставин, коли платником податків взагалі не подано податкову декларацію у встановлені строки до відповідного контролюючого органу. Поняття «подання податкової звітності» є дією платника податку, зокрема, надсилання податкової декларації, не залежно від того, чи дотримані вимоги щодо форми та/або змісту такого документа.
Вимоги щодо змісту податкової декларації регламентуються ст. 48 ПК України. Відповідно до пп. пп. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
Відповідно до п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).
Згідно з п. п. 49.11, 49.12 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Зазначеними вище нормами законодавець розмежовує поняття «подання податкової декларації» та «прийняття податкової декларації». Юридична дія щодо подання податкової декларації є вчиненою з моменту надходження до відповідного контролюючого органу такого документу, водночас, прийняття податкової декларації відбувається шляхом проведення перевірки поданої декларації на дотримання вимог, передбачених п. п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України.
Відмова у прийнятті податкової декларації кореспондує із обов'язком платника податків подати виправлену податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення граничного строку, з урахуванням права на адміністративне оскарження такої відмови.
У будь-якому разі, відмова у прийнятті податкової декларації на підставі перевірки форми, а не суті такої декларації, не тягне безумовного настання наслідків передбачених пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України.
Із матеріалів справи убачається, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи (Позивача) на 2019 рік була прийнята 18.02.2019 за № 9024900206.
Не зважаючи на те, що зазначена податкова декларація вважається не прийнятою, вона є поданою у межах граничного строку подання такої декларації.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність відповідачем правомірності дій щодо анулювання реєстрації відповідача як платника єдиного податку четвертої групи, зважаючи на встановлений факт подання річної декларації позивачем, суд дійшов до висновку про необхідність захистити порушене право ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» шляхом зобов'язання ГУ ДФС у м. Києві поновити реєстрацію платника єдиного податку четвертої групи з дати протиправного анулювання такої реєстрації - 01.01.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо анулювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» як платника єдиного податку четвертої групи.
3. Зобов'язати Головне управління ФДС у м. Києві поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2019.
4. Стягнути витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 30, Код ЄДРПОУ: 40307316).
Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДР: 39439980).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко