ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
12 січня 2010 року 11:25 № 2а-12556/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс»
до Третя особа Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2
проскасування постанови
У судовому засіданні 12 січня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Закрите акціонерне товариство «Ніколь Моторс»(надалі -також «Позивач») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів (надалі -також «Відповідач») про скасування Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1357 від 5 серпня 2009 року, за підписом начальника Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів Бенціанової Т. В.; стягнення з Київського обласного управління у справах захисту пав споживачів кошти у розмірі 5 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанова Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень № 1357 від 5 серпня 2009 року є незаконною, прийнятою з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що Закритим акціонерним товариством «Ніколь Моторс'не було порушено права ОСОБА_2 , як споживача, та правомірно знято його автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 з гарантійного обслуговування за порушення Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, а саме -відсутність номеру наряд-замовлення на відмітці ТО 50 000 в сервісній книжці автомобіля.
В зв'язку з виявленим порушенням порядку гарантійного обслуговування автомобіля, як зазначив представник Позивача, працівниками СТО ЗАТ «Ніколь Моторс'було зроблено запит на СТО «Астра-М/Кременчук»(де, як вбачалося зі штампу, автомобіль ОСОБА_2 проходив ТО 50 000) стосовно автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 для перевірки факту проходження ТО 50 000 та отримано відповідь від СТО «Астра-М/Кременчук'про не проходження автомобілем Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 ТО 50 000 на СТО «Астра-М/Кременчук», що і стало підставою для зняття вказаного автомобіля з гарантійного обслуговування.
Відтак, як стверджував в судовому засіданні представник Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс», у Відповідача були відсутні правові підстави для накладення на Позивача стягнення за порушення Закону України «Про захист прав споживачів».
Представник Відповідача -Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача зазначила про те, що Постанова Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1357 від 5 серпня 2009 року про накладення стягнення на Позивача за порушення Закону України «Про захист прав споживачів'є законною, прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Проведеною Київським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів перевіркою за зверненням споживача ОСОБА_2, як вказала представник Відповідача, встановлено порушення Позивачем вимог пункту 54 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», відповідно до яких виконавець зобов'язаний виконувати гарантійні зобов'язання, та статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», що стало підставою накладення стягнення на Закрите акціонерне товариство «Ніколь Моторс'штрафу за порушення законодавства України про захист прав споживачів.
Третя особа - ОСОБА_2 , -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та неправомірність.
Автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 , як зазначив ОСОБА_2 , був придбаний ним у 2008 році у попереднього власника шляхом укладення біржової угоди, та отримано сервісну книжку на даний автомобіль, зміст якої відповідав вимогам чинного законодавства України та містив усі необхідні реквізити.
Посилання представника Позивача щодо відсутності в сервісній книжці на відмітці ТО 50 000 номеру наряду-замовлення, як вказав ОСОБА_2 , є такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються записами в оригіналі сервісної книжки, в якій на відмітці ТО 50 000 зазначений номер наряду-замовлення 778.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача та Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначено Законом України «Про захист прав споживачів»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Частиною 3 статті 5 Закону визначено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Статтею 14 Закону передбачено право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з суб'єктів господарської діяльності -підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначено Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (надалі -також «Положення»).
Пунктом 2 Положення визначено, що відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів'на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за, зокрема, відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 14 і пунктом 3 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», - у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги) виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі скарги громадянина ОСОБА_2 про неправомірне зняття ЗАТ «Ніколь Моторс'його автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 з гарантійного обслуговування, відповідно до наказу № 3 від 8 січня 2009 року «Про проведення позапланового заходу», направлень № 1125 від 25 травня 2009 року та № 1353 від 23 червня 2009 року, згод Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 03/18-2798-2009 від 19 травня 2009 року та № 03/18-3510-2009 від 15 червня 2009 року, головним спеціалістом управління Власовою Н. І., посвідчення № 38 від 21 квітня 2008 року, було проведено позапланову перевірку з питань дотримання чинного законодавства про захист прав споживачів Закритим акціонерним товариством «Ніколь Моторс».
Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 54 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року № 792, відповідно до яких виконавець зобов'язаний виконувати гарантійні зобов'язання, та статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів'та зафіксовано їх в актах перевірки № 001164 від 21 травня 2009 року та № 001419 від 23 червня 2009 року.
Відповідно до пункту 4 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
На підставі акта перевірки від 23 червня 2009 року № 001419 Київським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1357 від 5 серпня 2009 року, якою за відмову споживачу в реалізації його прав, встановлених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів'застосовано до Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс'штраф у розмірі 24 603,00 грн.
Згідно з пунктом 5 Положення постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.
Факт отримання постанови Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1357 від 5 серпня 2009 року представником Позивача 10 серпня 2009 року підтверджується особистим підписом юриста ОСОБА_4 у відповідній графі даної постанови.
Суд звертає увагу на необґрунтованість посилань представника Позивача на порушення 3-денного строку вручення постанови, оскільки 8 та 9 серпня були вихідними днями.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд звертає увагу на наступне.
Підставою для накладення штрафу на Позивача є відмова ЗАТ «Ніколь Моторс'споживачу в реалізації його прав, встановлених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
15 березня 2009 року ОСОБА_2 здав власний автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 на наступне планове ТО 70 000 в дилерський пункт ЗАТ «Ніколь Моторс'та зазначив виявлений ним шум в ходовій частині та вихлопній трубі автомобіля.
Суд звертає увагу на те, що, як свідчать записи в оглянутому в судовому засіданні оригіналі гарантійної книжки автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 , вказаний автомобіль було знято з гарантійного обслуговування 16 березня 2009 року.
Причиною зняття з гарантійного обслуговування зазначеного автомобіля, власником якого є Третя особа, як вказав представник Позивача, стала відсутність в сервісній книжці на відмітці про проходження ТО 50 000 номеру наряду-замовлення.
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що як свідчить зміст оглянутого в судовому засіданні оригіналу сервісної книжки автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 , відмітка про обслуговування 50 000 містить наступні реквізити: дата -27.06.08; пробіг -50860; № наряду -778, а також завірена печаткою та підписом відповідної особи СТО «Астра-М/Кременчук».
Представником Позивача не було надано суду жодних обґрунтованих та належних доказів на підтвердження його припущень про фальсифікацію номеру наряду-замовлення в сервісній книжці автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу Позивача на встановлений чинним законодавством України порядок надання висновку про фальсифікацію відповідних документів. Вказані факти повинні підтверджуватися висновками відповідних експертиз, інших експертних досліджень тощо.
Безпідставними та необґрунтованими є посилання представника Позивача на те, що доказом правомірності висновку щодо фальсифікації номеру наряду-замовлення в сервісній книжці автомобіля Третьої особи Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 є лист Директора департаменту післяпродажного обслуговування ТОВ «Торговий дім «Ніко'від 25 березня 2009 року № ЕИ/06.09, в якому зазначено про те, що в електронній базі ТОВ «Астра-М», чиєю печаткою про проходження ТО 50 000 км завірена сервісна книжка автомобіля Третьої особи, відсутнє підтвердження про проведення даного ТО на вказаний автомобіль.
У вказаному листі також йдеться про те, що «… можемо припустити, що печатку в Сервісній книжці було підроблено з метою перепродажу автомобіля справжньому власнику як гарантійного».
В зв'язку з вищевикладеним, Суд звертає увагу на те, що, по-перше, висновок про фальсифікацію печатки в сервісній книжці автомобіля Третьої особи має характер припущення та не підтверджений жодними належними доказами. Поряд з цим, Суд вважає за необхідне зазначити, що Директор департаменту післяпродажного обслуговування ТОВ «Торговий дім «Ніко'не є особою, уповноваженою чинним законодавсвтом України приймати рішення щодо достовірності чи фальсифікації документів.
Відтак, необгрунтованим є посилання представника Позивача на лист Директора департаменту післяпродажного обслуговування ТОВ «Торговий дім «Ніко'від 25 березня 2009 року № ЕИ/06.09, який не має в даній адміністратвиній справі правового значення, оскільки має характер припущення, а відтак, не є належним доказом в адміністративній справі.
Суд повторно звертає увагу на те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта господарювання стосується пра та охоронюваних законом інтересів особи, з яким даний суб'єкт пов'язаний зобов'язальними правовідносинами, має характер негативного для такої особи, вказане рішення повинно бути мотивованим та підтверджуватися належними правовими підставами та належними доказами. Зокрема, якщо рішення суб'єкта господарювання базується на висновку про фальсифікацію відповідних документів, такий суб'єкт неодмінно повинен зазначити належні докази на підтвердження його висновку про фальсифікацію. В спірних правовідносинах належними доказами фальсифікації можуть бути висновки проведеної експертизи.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що відмітку про проходження ТО 50 000 км в сервісній книжці автомобіля Третьої особи завірено фірмовою печаткою СТО та скріплено підписом відповідної посадової особи СТО «Астра-М/Кременчук». Доказів на підтвердження того, що Позивачем вжито заходів щодо відібрання пояснень у особи, підписом якої скріплено відмітку про проходження ТО 50 000 Суду не надано.
Суд також звертає увагу на невідповідність та суперечність пояснень представника Позивача матеріалам справи з огляду на наступне.
В листі ОСОБА_2 від 9 квітня 2009 року № 65 щодо пояснень підстав зняття його автомобіля з гарантійного обслуговування (та в подальшому в позовній заяві та в судових засіданннях) Позивач посилається на те, що перш, ніж зняти з гарантійного обслуговування автомобіль Третьої особи, Позивач звернувся із запитом до офіційного дилера «Астра-М/Кременчук», від якого отримав відповідь про непроходження автомобілем Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 ТО 50 000 .
Однак, як випливає з оглянутого в судовому засіданні оригіналу сервісної книжки, автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 було знято з гарантійного обслуговування 16 березня 2009 року. В той же час, лист Директора департаменту післяпродажного обслуговування ТОВ «Торговий дім «Ніко» № ЕИ/06.09 (на який посилається Позивач як на підставу зняття автомобіля з гарантійного обслуговування) датовано 25 березня 2009 року. Тобто, станом на час зняття автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.8, vin НОМЕР_1 з гарантійного обслуговування, Позивач не володів інформацією, викладеною у даному листі, а тому відповідні посилання є необгрунтованими, безпідставними та спрямовані на введення суд в оману.
Суд також звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є Постанова Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень № 1357 від 5 серпня 2009 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі'означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб'означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про те, що Постанова Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень № 1357 від 5 серпня 2009 року є законною та такою, що прийнята Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення з Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів кошти у розмірі 5 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої його рішенням, є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська