ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
14 жовтня 2009 року 12:40 № 2а-1823/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберда В. І. , суддів Винокурова К.С. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Горбан А. В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
провизнання нечинною постанови
Обставини справи:.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання частково недійсною Постанову Кабінету міністрів України від 01.03.2006р. № 221 «Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва»; про зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України здійснити замовлення автомобіля вітчизняного виробництва іншої марки «Ланос'у підприємства державного замовлення в особі Закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод'та надати Головному управлінню праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації дозвіл на забезпечення позивача автомобілем марки «Ланос'з оплатою різниці вартості безкоштовного автомобіля «Славута».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність оскаржуваного нормативно-правового акту Конституції України та зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2006р. № 221 «Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва'дискредитуються права позивача за ознакою інвалідності.
В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності виділення вимоги позивача до Міністерства праці та соціальної політики України про зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України здійснити замовлення автомобіля вітчизняного виробництва іншої марки «Ланос'у підприємства державного замовлення в особі Закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод'та надати Головному управлінню праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації дозвіл на забезпечення позивача автомобілем марки «Ланос'з оплатою різниці вартості безкоштовного автомобіля «Славута». Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження позивача). Заслухавши думку сторін, а також враховуючи, що місцем проживання позивача є Кіровоградська область, м. Знам'янка, суд прийшов до висновку про доцільність виділення даної вимоги у окрему справу та її передачі за територіальною підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Кабінет Міністрів України проти позову заперечив з огляду на прийняття оскаржуваної постанови в межах компетенції, на виконання наданих законодавством повноважень, у встановленій законом формі, без порушень прав позивача та згідно вимог Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".
Міністерство праці та соціальної політики України проти позову заперечило з огляду на неодноразові спроби Міністерства переобладнати автомобілі іншої марки для інвалідів, проте отримало листи виробника автомобілів - ЗАТ "ЗАЗ" з повідомленням про неможливість технічного переобладнання та фінансового навантаження на завод.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.06р. № 221 "Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва'встановлено, що інвалід, якому виділяється автомобіль "Славута" з ручним або звичайним керуванням, за бажанням може одержати автомобіль іншої марки, виготовлений підприємством - виконавцем державного замовлення та замовлення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) на поставку автомобілів, за умови відповідності його модифікації, визначеної згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії, та сплати різниці у вартості автомобіля "Славута" та обраного автомобіля. Звернення інваліда щодо такої форми забезпечення автомобілем задовольняється Міністерством праці та соціальної політики в порядку черговості у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету, а інваліда унаслідок трудового каліцтва - Фондом у порядку черговості в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду.
Висновком облМСЕК від 10.09.1981р. копія якого наявна в матеріалах справи, позивачу встановлена модифікація автомобіля на дві здорові руки з ураженням однієї ноги.
З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2006р. по листопад 2007р. у позивача двічі надходила черга на отримання по заміні безкоштовного автомобіля як інваліду війни згідно з порядком, визначеним Постановою Кабінетом Міністрів України від 19.07.2006р. № 999.
Проте позивачем було виявлено бажання на отримання автомобіля іншої марки вітчизняного виробництва.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.04.2006р. № 140 «Про затвердження Порядку закупівлі автомобілів вітчизняного виробництва'у разі, якщо інвалід, на ім'я якого в регіон виділяється автомобіль з ручним або звичайним керуванням відповідно до черговості та висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), виявив бажання отримати автомобіль вітчизняного виробництва іншої марки замість автомобіля "Славута", він подає до органів праці за місцем проживання заяву про забезпечення інваліда автомобілем вітчизняного виробництва іншої марки замість автомобіля "Славута". Органи праці на підставі заяви інваліда розглядають обґрунтованість звернення та в тижневий термін звертаються до Міністерства праці та соціальної політики України з клопотанням щодо забезпечення інваліда автомобілем вітчизняного виробництва іншої марки замість автомобіля "Славута" (п. 3).
Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації на підставі заяв позивача від 16.11.2007р. двічі направлялось клопотання до Міністерства праці та соціальної політики України щодо погодження та надання ОСОБА_1 права на придбання автомобіля вітчизняного виробництва іншої марки замість автомобіля «Славутич».
Міністерство праці та соціальної політики України з метою вирішення питання щодо можливості переобладнання переобладнання інших марок автомобілів окрім «Славута'на модифікації для інвалідів, що виготовляються на Закритому акціонерному товаристві «Запорізький автомобілебудівельний завод'для подальшого забезпечення інвалідів відповідно до Постанови від 01.03.06р. № 221 "Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва'листом від 19.03.2007р. за № 589/19/71-07 зверталось до Закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод».
Листом від 27.04.2007р. № 568/М Закрите акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівельний завод'повідомило Міністерство праці та соціального політики України про неможливість переобладнання або виготовлення автомобілів на дві здорові руки з ураженням однієї ноги або з ручним керуванням, окрім автомобілів «Славута».
У зв'язку з чим Міністерством праці та соціальної політики України листами від 13.03.2007р. № 532/19/71-07 та від 18.12.2007р. № 5807/19/134-07 позивачу було відмовлено в забезпеченні автомобілем іншої марки, з посиланням на невідповідність обраного позивачем автомобіля «Ланос», модифікації, яка встановлена висновком облМСЕК, а також на неможливість підприємством -виконавцем державного замовлення в особі Запорізького автомобілебудвівельного заводу здійснити переобладнання автомобіля іншої марки на ручне керування.
Позивач переконаний, що Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.06р. № 221 "Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва'необхідно визнати частково недійсною.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий акт -акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).
Закон України від 21.12.2006р. № 514-V "Про Кабінет Міністрів України"(що був чинний на момент видання оскаржених постанов) визначав організацію, повноваження та порядок діяльності Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень цього Закону, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо забезпечення проведення державної соціальної політики, вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпечення розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вжиття заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення; забезпечення проведення державної правової політики тощо.
З урахуванням закріплених законом принципів здійснення державної влади, виконання основних функцій держави та завдань органів виконавчої влади у відповідності до Конституції та законів України, суд вбачає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
З 01.01.2006р. набрав чинності Закон України «Про реабілітацію інвалідів в України'від 06.10.2005р. № 2961-IV (далі -Закон № 2961).
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Статтею 1 Закону № 2961 передбачено, що інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав
Відповідно до ст. 9 Закону № 2961 центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів: розробляє нормативно-правові акти з питань соціального захисту інвалідів, дітей-інвалідів, здійснює контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів.
Згідно ст. 26 Закону № 2961 Держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
На виконання вимог вищевказаного Закону Кабінет Міністрів України видав Постанову «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями'від 19.07.2006р. № 999 ( далі - Постанова № 999).
Відповідно до п. 3 Постанови № 999 підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.
Пунктом 14 Постанови № 999 заміна автомобілів, отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів через головні управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем (крім випадків, передбачених пунктом 241 цього Порядку).
Відповідно до п. 1 Постанови № 999 марки автомобілів, якими забезпечуються інваліди, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог вищевказаної Постанови Кабінетом Міністрів України було видано Постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.06р. № 221 "Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва».
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні позивачем не було наведені підстави невідповідності оскаржуваної Постанови вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про реабілітацію інвалідів в України».
Судом враховано, що Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.06р. № 221 «Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва'відповідає акту вищої юридичної сили, а тому суд не вбачає підстав для визнання частково недійсною Постанову Кабінету міністрів України від 01.03.2006р. № 221 «Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України при виданні оскарженого акту діяв в межах наданих йому повноважень, а тому не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку ст. 186 КАС України шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня оголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді В. М. Кочан
К. С. Винокуров