ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16.10.2009 р. 15:45 № 2а-9035/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
до Головного управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про встановлення компетенції, визнання незаконним припису
За участю:
представника Позивача -Жолобецького М.М., довіреність від 29.12.2008 р. №5954;
представника Відповідача -Хафіз І.Ю., довіреність від 25.05.2009 р. №0120/3727.
Обставини справи.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним припис Головного управління з питань захисту прав споживачів Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної Адміністрації) (далі -Відповідач) від 10.07.2009 р. №0125/5036 про усунення порушень вимог законодавства про захист прав споживачів Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" щодо надання споживчого кредиту ОСОБА_1 та встановити відсутність компетенції Відповідача стосовно його винесення.
Позивач вважає, що оскаржуваний припис було винесено Відповідачем за відсутності компетенції в останнього.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Відповідачем було розглянуто заяву споживача ОСОБА_1 , в якій остання просила здійснити аналіз договору кредиту від 13.05.2008 р. №10-29/6867 на предмет дотримання рівності сторін, законодавства про захист прав споживачів, здійснити заходи щодо визнання договору недійсним.
За результатами розгляду заяви Відповідачем виготовлено висновок щодо надання правового аналізу договору кредиту. У висновку, зазначено, що договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів".
На підставі висновку було винесено припис від 10.07.2009 р. №0125/5036 щодо усунення порушень вимог законодавства про захист прав споживачів АКБ СР "Укрсоцбанк" при наданні споживчого кредиту гр. ОСОБА_1 (далі -Припис). Згідно з Приписом Позивача, зокрема, зобов'язано привести кредитний договір від 13.05.2008 р. № 10-29/6867 у відповідність до вимог чинного законодавства, надати письмові пояснення з підтверджуючими документами по суті піднятих заявником питань.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Статтею 30 цього Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.
Законом України "Про столицю України -місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року №401-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначаються спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування. Відповідно до статті 10 вказаного Закону Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Пунктом 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Даючи тлумачення частин першої, другої, третьої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140, частини другої статті 141 Конституції України, статті 23, пункту 3 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", статей 12, 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 13, 16, пункту 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", статей 8, 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 2003 року №21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади -Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року №1023-XII (у редакції Закону України від 1 грудня 2005 року №3161-IV) захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди. Згідно з частиною 1 статті 28 цього Закону органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів та аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів (частина 1 ).
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач створений на підставі Рішення Київської міської ради від 30.09.2004 р. №478/1878 зі змінами, затвердженими рішенням Київської міської ради від 08.12.2005 р. № 563/3024.
Враховуючи положення зазначених законів України, суд дійшов висновку про наявність повноважень у Відповідача щодо здійснення аналізу договору кредиту від 13.05.2008 р. №10-29/6867.
Тому, суд не бере до уваги твердження Позивача, що перевірка могла бути здійснена лише на підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року №2664-III (з наступними змінами та доповненнями). Відповідно до статті 21 цього Закону державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється шляхом: щодо ринку банківських послуг -Національним банком України. Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є: захист інтересів споживачів фінансових послуг (стаття 19). Згідно з частиною 4 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року №2121-III (з наступними змінами та доповненнями) органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Здійснюючи аналіз договору кредиту Відповідач діяв у межах, наданих йому повноважень.
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Статтею 1 цього Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) -діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (абзац другий). Заходи державного нагляду (контролю) -планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац третій). Згідно з частиною 4 статті 4 цього Закону виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Статтею Закону передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина 1). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт (частина 6). На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина 7).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем був винесений Припис. Наказу на здійснення заходу контролю щодо Позивача, а також акту за результатами такого заходу Відповідачем не надано. Окрім цього суд вважає, що вимоги припису є втручанням в свободу договору, що не належить до компетенції Відповідача.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, суд вважає, що Припис прийнятий з порушенням процедури, встановленої законом, вимоги, вказані в Приписі, не відповідають межам та змісту повноважень Відповідача, тому такий Припис є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 р. №0125/5036 про усунення порушень вимог законодавства про захист прав споживачів Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" щодо надання споживчого кредиту гр. ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Донець В.А.
Постанова виготовлена в повному обсязі 21.10.2009 р.