ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
04 грудня 2009 року 10:57 № 2а-1639/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Пісоцької О. В. та Донця В. А., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Приватного підприємства редакція загальнодержавного журналу
«Агро-Світ України»
до Державного комітету телебачення і радіомовлення України,
Міністерства юстиції України
Третя особа «Агросвіт України»
про зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 4 грудня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Приватне підприємство редакція загальнодержавного журналу «Агро-Світ України» (надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного комітету телебачення і радіомовлення України (надалі -також «Відповідач 1»), Міністерства юстиції України (надалі -також «Відповідач 2») за участю Редакції журналу «Агросвіт України»(надалі -також «Третя особа») та з урахуванням уточнених позовних вимог просило про визнання незаконною реєстрацію друкованого засобу масової інформації «Агросвіт України'та припинення його випуску; зобов'язання Державного комітету телебачення і радіомовлення України скасувати реєстрацію друкованого засобу масової інформації «Агросвіт України».
Позовні вимоги мотивовані тим, що реєстрація друкованого засобу масової інформації «Агросвіт України'є незаконною, оскільки її було проведено з порушеннями чинного законодавства України та з порушенням прав Позивача, як видавця загальнодержавного журналу «Агро-Світ України»(свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ 2650 від 10 червня 1997 року).
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що восени 2005 року в Каталозі передплати періодичних видань на 2006 рік редакцією журналу було виявлено журнал з аналогічною назвою, реєстрація якої, на думку представника Позивача, є незаконною та такою, що заборонена відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник Позивача стверджував, що, всупереч положенням чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, ні Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, ані Міністерством юстиції України, реєстрацію журналу «Агросвіт України'не було скасовано.
Представник Відповідача 1 -Державного комітету телебачення та радіомовлення України, -в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, в обґрунтування чого зазначила, що державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності здійснює Міністерство юстиції України, а тому станом на час розгляду справи до компетенції Відповідача 1 не входить повноваження щодо скасування державної реєстрації засобу масової інформації.
Представник Відповідача 2 -Міністерства юстиції України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача 2 покликався на те, що між Позивачем та Міністерством юстиції України відсутні публічно-правові відносини, оскільки Міністерство юстиції України не здійснювало жодних дій щодо реєстрації відповідних друкованих засобів масової інформації, на час виникнення спірних правовідносин повноваження щодо реєстрації друкованих засобів масової інформації належали до компетенції Державного комітету телебачення та радіомовлення України, а, відтак, Відповідачем 2 не було порушено прав Позивача.
Також представник Відповідача 2 вказав на пропуск Позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів та наполягав на відмові в задоволенні позову з цієї підстави.
Представник Третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Представником Третьої особи було зазначено про те, що «Агросвіт України»-це єдине видання в Україні, яке щоденно впроваджує в життя спонсорські та інформаційно-спонсорські програми. Саме з цієї причини, як вказав представник Третьої особи, Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин надав клопотання про патентування товарного знака «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідачів, представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Положенням про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженим Указом Президента України від 27 серпня 2003 року № 920/2003, Указом Президента України «Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері'від 26 вересня 2005 року № 1338/2005, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 року № 1128 «Питання державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності».
Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію'та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів визначено Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Статтею 11 Закону визначено, що друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення. Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів державної виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України.
У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації повинні бути вказані: 1) засновник (співзасновники) видання; 2) вид видання; 3) назва видання; 4) мова видання; 5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів; 6) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість; 7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання; 8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити; 9) місцезнаходження редакції. Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо). При проведенні державної реєстрації забороняється вимагати від засновника (співзасновників) подання інших відомостей і документів. Про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації зобов'язаний (зобов'язані) відповідно повідомити реєструючий орган у місячний термін.
Порядок розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації встановлено статтею 13 Закону.
Відповідно до статті 15 Закону відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації можлива тільки з таких підстав: 1) якщо назва друкованого засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість суперечать статтям 3 і 4 цього Закону; 2) якщо реєструючим органом уже раніше видано свідоцтво друкованому засобу масової інформації з тією ж назвою, за винятком видань, що виходять різними мовами; 3) якщо заяву подано до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації. У письмовому повідомленні про відмову в державній реєстрації зазначаються підстави, передбачені цією статтею Закону.
Статтею 16 Закону свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видається засновнику (співзасновникам) після сплати ним реєстраційного збору. Засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва. В разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає чинність.
Друкований засіб масової інформації «Агросвіт України'було зареєстровано 1 червня 2005 року (Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 9906 від 1 червня 2005 року).
25 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (співзасновникам журналу «Агросвіт України») було видано Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 на знак «ІНФОРМАЦІЯ_1'у класі 16 МКТП -Альбоми; альманахи; вітальні листівки; буклети; газети; брошури; відривні календарі; графічні роботи друкові (друковані); графічні зображення; книги; книжки; друкові (друковані) видання; журнали (періодичні видання); календарі; календарі-довідники; плакати; часописи (періодичні видання). Станом на час розгляду справи дане Свідоцтво є дійсним.
Представником Позивача не надано Суду доказів на підтвердження того, що ним оскаржувалося рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про видачу Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 25 вересня 2007 року.
Таким чином, Третя особа на сьогоднішній день на підставі вищевказаного свідоцтва має право на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1'щодо 16 класу МКТП -Альбоми; альманахи; вітальні листівки; буклети; газети; брошури; відривні календарі; графічні роботи друкові (друковані); графічні зображення; книги; книжки; друкові (друковані) видання; журнали (періодичні видання); календарі; календарі-довідники; плакати; часописи (періодичні видання).
Про факт існування журналу «Агросвіт України»(який, відповідно до вимог чинного законодавства України, може здійснювати свою діяльність лише за умови його державної реєстрації), як підтверджується поясненнями, наданими представником Позивача в судовому засіданні та зазначеними в позовній заяві, Позивач дізнався восени 2005 року з Каталогу передплати періодичних видань на 2006 рік. В позовній заяві Позивач зазначає «журнал з такою ж назвою, як і в нашого видання, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України зареєстровано в 2005 році».
Представник Відповідача 2 в судовому засіданні наполягав на застосуванні судом наслідків пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що реєстрація друкованого засобу масової інформації є публічною, а Позивач, як випливає із його власних пояснень та змісту позовної заяви, був обізнаним з фактом реєстрації журналу «Агросвіт України'у 2005 році.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представником Позивача було зазначено те, що про можливість вирішення спірного питання в судовому порядку йому стало відомо лише з відповіді Відповідача 2, яка датується 2008-им роком.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавства України, які визначають порядок оскарження рішення про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, є офіційно оприлюдненими, а, відтак, загальновідомими.
Суду не було надано належних доказів, які підтверджують існування поважних причин на обґрунтування того, що, починаючи з 2005 року, Позивач був позбавлений об'єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, Позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також не надано належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із порушенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 13 лютого 2009 року (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що Позивачем не надавались докази на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді О. В. Пісоцька
В. А. Донець