Справа № 310/4840/19
2/310/2091/19
Іменем України
(Заочне)
29 листопада 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Дубровської Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Гоноболіної О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком,
02 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання осіб такими.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 02 серпня 2001р., реєстр №2317. У вказаному будинку зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача (тобто невістка), з якою шлюбні відносини розірвано на підставі рішення суду від 01 березня 2017р.; ОСОБА_3 (донька ОСОБА_2 ) та неповнолітня ОСОБА_4 (донька ОСОБА_3 ). Починаючи з 2005 року ОСОБА_2 фактично припинила шлюбні відносини із її сином ОСОБА_5 і виїхала з житлового будинку зі своїми речами, переїхавши до постійного місця мешкання до ОСОБА_6 , де і мешкає по теперішній час.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю донькою неповнолітньою ОСОБА_4 виїхали з будинку до іншого місця мешкання, адреса якого позивачу не відома. Тобто, з 2005 року ОСОБА_2 не мешкає в будинку, а з кінця березня 2017 року в будинку не мешкають і ОСОБА_3 з неповнолітньою ОСОБА_4 , комунальні платежі відповідачі не сплачують, будинок не утримують, відповідно їх особистих речей у житловому приміщенні немає.
Зважаючи на те, що у добровільному порядку особи визначені відповідачами з місця реєстрації не знялися, разом з тим не є членами родини та ніяких домовленостей між нами щодо їх місця проживання та реєстрації в будинку не має, тому просить задовольнити позовні вимоги. Крім того звернула увагу на те, що наявність реєстрації відповідачів є перешкодою у здійсненні нею права власника будинку, зокрема, перешкоджає оформленню субсидії зі сплати комунальних платежів, тощо.
Позивач ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, відповідно до заяви від 29 листопада 2019 року, представник останньої - адвокат Петровська В.М. просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розгляну справу без її участі та участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачі у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, шляхом оголошення про виклик до суду розміщений на сайті «Судова влада».
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області у судове засідання не прибув, разом з тим матеріали справи містять письмові пояснення по справі за № 02-13/1945 від 30 серпня 2019 року. Так, викладаючи письмову думку про доцільність задоволення позову, третя особа звернула увагу на те, що з урахуванням інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства» вбачається заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на потребу у захисті прав та законних інтересів неповнолітньої ОСОБА_8 , 2007 року народження.
Приймаючи до уваги заяву представника позивача та не заперечення проти ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідачів про день, час, місце розгляду цивільної справи, приймаючи до уваги письмову думку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії нотаріально посвідченого договору дарування житлового будинку від 02 серпня 2012 року, ОСОБА_1 є власницею будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5-,6).
Згідно копії домової книги у вищенаведеному будинку зареєстровані ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача (тобто невістка), з якою шлюбні відносини розірвано на підставі рішення суду від 01 березня 2017р. (а.с. 10); ОСОБА_3 (донька ОСОБА_2 ) та неповнолітня ОСОБА_4 (донька ОСОБА_3 ).
Починаючи з 2005 року відповідач ОСОБА_2 виїхала з житлового будинку зі своїми речами, переїхавши до постійного місця мешкання до Ізраїлю, де і мешкає по теперішній час.
Так, відповідно довідки вуличного комітету № 30 по м. Бердянську від 28 листопада 2019 року, відповідач ОСОБА_2 не мешкає у будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року.
З вказаної довідки вбачається, що відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю донькою неповнолітньою ОСОБА_4 не проживають у будинку з 2017 року.
Наведене не спростовується і актом про не проживання осіб у будинку від 01 листопада 2019 році, яким також встановлено, що у житловому приміщенні відсутні речі відповідачів.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на свій розсуд.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 починаючи з 2005 року, оскільки виїхала з житлового будинку із своїми речами на постійне місце проживання до країни ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_4 з 2017 року за місцем реєстрації не проживають, теперішнє місце їх перебування не відоме.
Таким чином, відповідачі не належать до складу родини позивача, не мешкають у будинку, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В ст. 391 ЦК України вказано, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно до ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України свідчить про те, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї родини, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачами порушено всі положення про право власності на належне позивачу житлове приміщення.
У ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вказано, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення власності на житлове привішення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Приймаючи до уваги наведене, оскільки відповідачі не проживають у будинку, при цьому не є родичами позивача та своєю реєстрацією порушують права власника житлового приміщення в особі позивача ОСОБА_1 , суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 383, 391, ЦК України, ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ”, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Суддя Н. М. Дубровська