Справа № 623/4554/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/2151/19 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: у порядку КПК України
09 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2019 про накладення арешту в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220320001033 від 15.11.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2019 клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_8 - задоволено.
Накладено арешт на автомобіль «Volkswagen passat» р.н. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , який належить підприємству Литовської Республіки - «Valeriya», що був у фактичному користуванні ОСОБА_7 .
Не погодившись з ухвалою слідчого судді володілець арештованого майна ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку, та просив скасувати ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна; зобов'язати слідчого, прокурора повернути йому вилучений автомобіль «Volkswagen passat» р.н. НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що слідчим порушено строк подання клопотання до суду, автомобіль на момент розгляду клопотання у суді вже не був тимчасово вилученим майном.
Крім цього, у клопотанні відсутні підтверджуючи обставини для застосування заборони та обмеження користування, розпорядження автомобілем та відсутні обґрунтування щодо найбільш обтяжливого способу арешту автомобіля.
Також в ухвалі слідчого судді відсутні посилання на пункти частини 2 статті 170 КПК України, а в розумінні статті 173 КПК України - на ризики, тобто слідчий суддя жодним чином не спростував відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання, зазначених у частині 1 статті 173 КПК України.
Крім цього, арешт майна призводить до негативних наслідків, в тому числі порушення прав дитини, оскільки автомобіль потрібен йому для використання в роботі, відвозити малолітню дитину до лікарні; діти перебувають на його утриманні і він має заробляти грошові кошти для сім'ї, особливо задля належної реалізації прав його дітей.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судових матеріалів вбачається, що СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220320001033 від 15.11.2019, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
14.11.2019 о 21.00 год. в ході огляду транспортного засобу, біля Ізюмської центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Залікарняний, 2, було виявлено автомобіль «Volkswagen passat» р.н. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , який належить підприємству Литовської Республіки - «Valeriya» з пошкодженнями характерними для ДТП, який було вилучено до Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.
Слідчий вважав, що вищевказаний автомобіль, відповідно до частини 1 статті 167 КПК України вважається тимчасово вилучений майном та просив накласти на нього арешт.
Відповідно до положень частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що вилучений в ході огляду транспортного засобу 14.11.2019 автомобіль несе на собі сліди кримінального правопорушення, у подальшому може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, з метою його збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, для можливості проведення судових експертиз, які важливі для з'ясування обставин кримінального правопорушення-злочину, слідчий суддя вважав, що є необхідність у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту вказаного майна.
Колегія суддів не може погодитися з даним висновком у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно з частиною 4 статті 173 КПК України, вирішуючи питання про арешт майна, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Крім цього, відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
В даному випадку, слідчий суддя взагалі не зазначив спосіб арешту майна, не визначив місце зберігання арештованого майна.
Колегія суддів, з врахуванням тих обставин, що на даний час вищезазначений автомобіль не визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а також, що вказане рухоме майно постійно використовується його володільцем в інтересах родини, вважає, що воно може бути передано ОСОБА_7 на зберігання із забороною відчуження та забороною проведення відновлювальних робіт автомобіля, без шкоди для кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та скасування ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області в частині визначення місця зберігання та способу накладення арешту на зазначений автотранспорт.
Відповідно до вимог статей 170, 173 КПК України апеляційний суд вважає за можливе визначити спосіб накладання арешту майна шляхом заборони відчуження вказаного транспортного засобу та забороною проводити відновлювальні роботи автомобіля, з передачею вищевказаного майна його володільцю - ОСОБА_7 на відповідальне зберігання під розписку, попередивши про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2019 щодо накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_7 , в частині місця зберігання та способу накладення арешту на зазначений автотранспорт - скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу.
Клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області у вищезазначеній частині задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони ОСОБА_7 відчуження вказаного транспортного засобу.
Передати вищевказане майно ОСОБА_7 на відповідальне зберігання під розписку, попередивши його про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України, та заборонити проводити відновлювальні роботи автомобіля.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: