«10» грудня 2019 року
м. Харків
справа № 644/7155/18-ц
провадження № 22ц/818/5707/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів - ОСОБА_3 ,
відповідачі - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, представник відповідача - Литовченко Ю.С., Державна казначейська служба України, представник відповідача - Пузіков В.А.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Держави України в особі Кабінету Міністрів України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2019 року в складі судді Ізмайлова І.К.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2019 року, в якому ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року виправлено описку, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту по 200 000,00 грн кожній.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України подали апеляційні скарги, в яких Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення суду в частині стягнення коштів на їхню користь змінити, збільшивши суму, що підлягає стягненню, з 200 000,00 грн до 1 000 000,00 грн кожній.
13 листопада 2019 року до суду апеляційної інстанції від Державної казначейської служби України та 10 грудня 2019 року від Держави України в особі Кабінету Міністрів України надійшла заяви про зупинення провадження у справі.
Заяви мотивовані тим, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року по справі № 265/6582/16-ц прийнято для продовження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди та призначено справу до розгляду.
Зазначили, що у цій справі постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; оскільки існують наявні колізії в нормах матеріального права, викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, постає питання щодо дотримання принципу верховенства права, а тому перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення повторення таких помилок у подальшій судовій діяльності.
Вказали, що у зазначеній справі касаційний суд дійшов висновку про необхідність вирішення питань щодо правової підстави відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, а саме Закону України «Про боротьбу з тероризмом» або Кодексу цивільного захисту України, чи їх застосування за аналогією закону; порядку відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом; суб'єкту відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом з урахуванням території, на якій відбулося заподіяння шкоди (підконтрольна чи непідконтрольна).
Зазначили, що справа, яка призначена до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, та справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виникли з подібних правовідносин, тому вбачається наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Просили зупинити провадження у справі №644/7155/18 до закінчення перегляду справи №265/6582/16-ц в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
В суді апеляційної інстанції представники Держави України в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України, підтримали заяви та наполягали на їх задоволенні.
Представниця позивачів заперечувала проти задоволення клопотань та пояснила, що в справі, яка є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, розглядалися правовідносини, які стосувалися відшкодування майнової шкоди за пошкоджене/зруйноване майно, а не відшкодування шкоди, завданою смертю особи. Крім того, у вересні 2019 року цю справу розглянуто, тому немає і підстав для зупинення.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку з'явившихся учасників справи, обговоривши доводи заяв, судова колегія вважає, що заяви Державної казначейської служби України та Держави України в особі Кабінету Міністрів України про зупинення провадження у справі необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку (пункт 14 частини першої статті 253 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є вимоги щодо відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої у зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 від вибухової травми, спричиненої терористичним актом під час проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року по справі № 265/6582/16-ц прийнято для продовження розгляду цивільну справу за позовом фізичної особи до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Приймаючи справу до розгляду Велика Палата виходила з того, що у цій справі суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми матеріального і процесуального права таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, забезпечення належного балансу між приватними і публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права, а тому перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення повторення таких помилок у подальшій судовій діяльності.
Для цього вказала на необхідність вирішення таких питань:
- правова підстава відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом (стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», стаття 86 Кодексу цивільного захисту України, чи їх застосування за аналогією закону);
- порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом;
- суб'єкт відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, з урахуванням території, на якій відбулося заподіяння шкоди (підконтрольна чи непідконтрольна).
Також, приймаючи справу до розгляду, Велика Палата Верховного Суду керувалась тим, що у судах перебуває значна кількість справ, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, заподіяної терористичним актом, тому передача справи на її розгляд необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема, і при вирішенні вищевказаних питань, які є виключною правовою проблемою, Велика Палата Верховного Суду прийняла справу для продовження розгляду.
Однак, як вбачається з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року спір у справі № 265/6582/16-ц виник з приводу відшкодування майнової шкоди, завданої майну особи терористичним актом у період проведення антитерористичної операції, а саме пошкодження торгівельного об'єкту комерційної нерухомості.
В інших справах, на які посилалась колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини також виникли з приводу відшкодування шкоди, завданої саме пошкодженням майна.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 227/6023/15-ц вказано, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», апеляційний суд не врахував, що ця правова норма не визначає механізму визначення розміру відшкодування. Проте, такий механізм визначений Кодексом цивільного захисту України, який введено в дію з 01 липня 2013 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року у справі № 219/11736/16-ц зроблено висновок, що, пред'являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акта будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.
Відповідно до частини десятої статті 86 КЦЗУ розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна. Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджену квартиру, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній. Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачка не зверталась до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області з пропозицією про добровільну передачу пошкодженої квартири чи можливості забезпечення її новим житлом замість пошкодженого.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 242/1618/17 вказано, що при вирішенні справи суди не звернули увагу, що умовою виплати позивачу грошової компенсації за рахунок держави є добровільна передача зруйнованого житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, однак матеріали справи таких доказів не містять.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/8302/16-ц вказано, що, пред'являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/23120/16 пов'язується можливість застосування положень статті 19 Закону № 638-IV із доведеністю факту пошкодження майна позивача внаслідок терористичного акта.
При цьому, жодна із зазначених справ не пов'язана з правовідносинами щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Таким чином, оскільки спір у справі № 265/6582/16-ц виник з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна, натомість у даній справі спірними є правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю фізичної особи, підстав вважати, що зазначені правовідносини є подібними, що зумовлює необхідність зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 265/6582/16-ц Великою Палатою Верховного Суду, не вбачається.
Крім того, з інформації, яку розміщено на сайті Верховного Суду вбачається, що 04 вересня 2019 року цю справу розглянуто, однак, повний текст судового рішення ще не опубліковано.
Керуючись ст. ст. 252, 253, 367, 368, 381, 389 ЦПК України
Клопотання Державної казначейської служби України та Держави України в особі Кабінету Міністрів України про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді І.О. Бровченко
А.І. Колтунова
Повний текст ухвали складено 11 грудня 2019 року.