Справа № 552/2859/18 Номер провадження 22-ц/814/3263/19Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
10 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - судді - Одринської ТВ.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.
розглянувши в спрощеному провадженні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виділ в натурі частки домоволодіння в окремий об'єкт права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2019 року
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та з урахуванням уточнених вимог просив виділити йому у користування частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 175 кв. м, яку позначено зеленим кольором, відповідно до ідеальної частки у праві власності на житловий будинок, господарські будинки і споруди; визначити порядок користування земельною ділянкою за цією адресою між співвласниками домоволодіння відповідно до висновку експертного будівельно-технічного, земельно-технічого та оціночно-будівельного дослідження № 34 від 14 травня 2018 року; залишити у загальному користуванні інших співвласників земельну ділянку площею 1 286, 00 кв. м; виділити в окрему одиницю 3/25 частини житлового будинку, які належать на праві власності ОСОБА_1 , літера А-1 загальною площею 39, 1 кв. м, у складі приміщень (додаток 2): кухня №1-1 площею 5, 4 кв. м, санвузол № 1-2 площею 1, 5 кв. м, кімната № 1-3 площею 8, 5 кв. м, кімната №1-4 площею 18 кв. м, коридор № 1 площею 1, 5 кв. м, тамбур № VIII площею 4, 2 кв. м; припинити право власності на 3/25 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено за безпідставністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що варіант, при якому позивач просить виділити йому в натурі лише частину житлового будинку без господарських споруд, суперечить положенням ст. 186 ЦК України, тобто законом не передбачено виділ головної речі без її приналежності. Крім того, судом враховано, що спірна земельна ділянка в користування співвласникам не передавалася, що унеможливлює визначити порядок користування нею.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положення ст. 382 ЦК України, оскільки вказана норма застосовується до квартир, а він є власником домоволодіння. Крім того, запропонований експертом варіант виділу в окремий об'єкт нерухомого майна, який належить йому на праві власності, не порушує права інших співвласників, тому безпідставно відхилений судом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказала, що земельна ділянка, яка знаходиться під спірним домоволодінням не оформлена. Крім того, частина співвласників оформило право власності на квартири у цьому будинку, тобто останній має статус багатоквартирного житлового будинку і садиби, оскільки його мешканці мають у власності частки надвірних будівель. Позивачем не враховано, що за варіантом виділу позивачу його частини будинку, один із співвласників будинку - ОСОБА_7 буде обмежений у доступі до питної колонки, яка знаходиться у користуванні всіх співвласників. З урахуванням викладеного просила апеляційну скаргу - залишити без задоволення, рішення - без змін.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про залишення його позову без розгляду та скасовано рішення Київського районного суду міста Полтави від 05 квітня 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, об'єкт нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який є предметом спору у вказаній справі, має статус багатоквартирного житлового будинку та садиби.
Співвласниками цього житлового будинку є:
ОСОБА_1 , якому на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідченого 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В., належать 3/25 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що в цілому складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 346,3 кв.м., житловою площею 205,1 кв.м., гаража Б, В, Г, сараю Д, вбиральні Е, огорожі №1, погребу А2-1.
У власність обдаровуваного переходить в житловому будинку А-1: кухня 1-1 площею 5,4 кв.м., кладова 1-2 площею 1,6 кв.м., кімната 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 18 кв.м., тамбур І площею 4,2 кв.м., коридор 1-5 площею 1,8 кв.м. /а.с.9, том 1/.
ОСОБА_3 , якій належить 1/10 частина будинку, згідно договору купівлі-продажу б/н від 12 липня 1991 року / а.с. 165-166/.
ОСОБА_6 - належить 4/25 частини спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу б/н від 02 жовтня 2002 року.
ОСОБА_4 - 9/50 частин вищевказаного будинку на підставі договору купівлі-продажу б/н від 30 березня 1992 року / а.с. 126, 162-163/
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВРВ/460878 від 02 жовтня 2010 року/ а.с.62 т.1 /
ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 грудня 1996 року Відділом приватизації житла Полтавського сільськогосподарського технікуму ім. А.С. Макаренка / а.с. 66 т.2/
ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою полтавською державною нотаріальною конторою 26 червня 2001 року, та на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Полтавського сільськогосподарського технікуму імені А.С. Макаренка від 19 січня 1996 року №17
Відповідно до ст.364 ЦК України власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
14 травня 2018 року судовим експертом Федоровим Д.Ф. складено висновок № 34 судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, в якому встановлено можливість виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 3/25 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , при цьому площа закріпленої за цією частиною домоволодіння земельної ділянки складає за фактичним користуванням 175 кв.м. До складу 3/25 частини, яку можливо виділити ОСОБА_1 входить частина загальною площею 39,1 кв.м. житлового будинку літ.А-1 у складі приміщень (додаток №2): кухня 1-1 площею 5,4 кв.м., санвузол 1-2 площею 1,5 кв.м., кімната 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 18 кв.м., коридор 1-5 площею 1,8 кв.м., тамбур YІІІ площею 4,2 кв.м./ а.с. 66-83/.
Судом першої інстанції встановлено, що при складанні даного висновку експертом не враховано наявність господарських споруд - гаражі Б, В, Г, сарай Д, вбиральня Е, огорожа №1, погреб А2-1, які співвідносяться з житловим будинком як головна річ та приналежні речі.Факт існування даних будівель підтверджується технічним паспортом / а.с.84 -90/, та відповідно до договору дарування входить до складу належної позивачу 3/25 частинм.
Статтями 380, 381 та 382 ЦК України визначено, що об'єктом права власності на житло може бути житловий будинок, садиба і квартира.
Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предмет спору є - об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з головної речі, якою є житловий будинок та приналежних речей, якими є господарські будівлі і споруди: гаража Б, В, Г, сараю Д, вбиральні Е, огорожі №1, погребу А2-1.
Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» визначає, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Врахувавши, що при складанні висновку № 34 від 14 травня 2018 року експертом не взято до уваги господарські будівлі, які на праві власності належить позивачу відповідно до правовстановлюючих документів, право власності на які у встановленому законом порядку не припинене, місцевий суд дійшов правильного висновку про неможливість виділу в окрему одиницю 3/25 частини житлового будинку, оскільки виділ головної речі без врахування речей приналежних суперечить чинному законодавству.
Крім того, запропонований експертом варіант виділу в окремий об'єкт нерухомого майна належної позивачеві частки порушує права інших співвласників житлового будинку, оскільки при такому користуванні у них буде відсутній доступ до питної колонки. Можливість встановлення сервітуту експертом не запропоновано і при розгляді справи дане питання не вирішувалося.
Висновок №88 судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.2018 року (а.с.209-227, том 1), виконаний судовим експертом Федоровим Дмитром Федоровичем, про визначення фактичних часток власників, не узгоджується з матеріалами справи та висновком про розрахунок часток об'єкту нерухомого майна № 13330 від 19 грудня 2017 року. Співвласники майна - відповідачі по справі, з визначенням фактичних часток власників спірного домоволодіння у висновку експерта , не згодні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині виділу в окрему одиницю 3/25 частини житлового будинку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язано з земельною ділянкою.
В той же час права співвласників спірного будинку на земельну ділянку, яка на даний час знаходиться у фактичному користуванні по АДРЕСА_1 належним чином не оформлені, відповідне рішення уповноваженими органами про передачу земельної ділянки в користування чи на іншому праві не приймалися, що підтверджується листом Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради за № 04.114/0667 від 15 травня 2018 року / а.с. 16 том 2/.
Визначення порядку користування земельною ділянкою, яка в користування співвласникам будинку не передавалася, є неможливим, в зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2019 року-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2019 року.
головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська
судді: ______________ О.О.Панченко ______________ В.П.Пікуль