Справа № 524/7511/18 Номер провадження 22-ц/814/3056/19Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
10 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П. при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою директора комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюха Олександра Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року (ухвалене суддею Нестеренко С.Г., повний текст рішення складено 24 вересня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У вересні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюх Олександр Миколайович, про визнання незаконним та скасування наказу № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення її з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала начальником відділу рухомого складу на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління».13 серпня 2018 року наказом за № 71-к її було звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором за п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що в наказі від 13 серпня 2018 року за №71-к не зазначено, які саме свої посадові обов'язки вона систематично не виконувала або виконувала неналежним чином із посиланням на пункт посадової інструкції або правил внутрішнього трудового розпорядку чи іншого документу за які її було звільнено.
Вказує, що 13 серпня 2018 року стосовно неї на підприємстві проводилася службова перевірка, висновки якої оформлено актом за № 8 від цієї ж дати, предметом якої, на її думку, було встановлення фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни, які свідчать про систематичне невиконання нею трудових обов'язків, з чим вона не погоджується, оскільки частина вчинений нею дій не входять до складу її посадових обов'язків, частина дій не є дисциплінарними проступками та не тягнуть за собою накладення дисциплінарних стягнень.
Крім того внаслідок вказаних дій шкоди підприємству не завдано, редим його роботи не порушено.
У своєму позові позивач окремо звертає увагу, що наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року, яким її було звільнено із займаної посади не містить посилань на норму закону чи іншого підзаконного акту, яку було нею порушено, не викладено жодного із порушень, які визнано дисциплінарним. Посилання на акт службової перевірки у наказі про її звільнення не вважається таким, що розкриває зміст підстав для звільнення. Отже, відповідачем не дотримано вимоги щодо форми та змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, вказує, що профкомом підприємства було порушено порядок розгляду подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівника, адже вказане питання розглядалося без її участі, належним чином про час проведення засідання її ніхто не повідомляв. Тому вважає, що спірний наказ №71-к від 13 серпня 2018 року про її звільнення наслідком службових переслідувань та таким, що винесений з порушенням порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з чим, просила визнати незаконним та скасувати наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року про її звільнення з посади начальника відділу рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», винесений директором підприємства Вертюхом О . М. Поновити її на посаді начальника цього відділу на цьому ж підприємстві з 13 серпня 2018 року. Стягнути з відповідача та її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття судового рішення.
У вересні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа директор КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюх О.М., про визнання незаконними та скасування: наказу № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказу № 417 від 24 липня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді двох попереджень та догани.
В обґрунтування позову зазначала, що наказом директора підприємства від 24 квітня 2018 року, коли вона працювала на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за результатами проведеної службової перевірки від 23 квітня 2018 року.У своєму позові вказує, що в описовій частині наказу від 24 квітня 2018 року за № 206 не міститься визначення, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, його суть, що стало приводом до застосування догани та чи могло вони бути підставою для застосування такого дисциплінарного стягнення. Крім того, звертає увагу, що в наказі не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про формальний підхід відповідача до самої процедури накладення стягнення та відсутність підстав для накладення такого стягнення. Підтверджує, що дійсно 23 квітня 2018 року на підприємстві проводилася службова перевірка, що оформлена Актом від цієї ж дати. Предметом службового розслідування була перевірка щодо встановлення підтвердження фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни та девіантної поведінки, а саме: - складання табелю обліку робочого саму з порушенням режиму роботи на відпочинку водіїв тролейбусів; - відсутність належного документування по ОСОБА_3 ; - неповага та образа економіста ОСОБА_4 ; - ненадання пояснення на вимогу керівництва підприємства щодо відсутності на робочому місці 04.04.було 2018 року з 14-00 год. до 16-00 год.; - відмова із ознайомлення з протоколом наради від 02.04.2018 року; - неповернення власної трудової книжки; - нетрудові відносини із касиром ОСОБА_5 .
Щодо табелю обліку робочого часу, складеного з порушенням пояснює, що ні посадовою інструкцією, ні локальними нормативними актами на підприємстві не передбачено ведення нею табелю обліку робочого часу, а, отже і відповідальності за це, в тому числі і щодо табелювання кондуктора ОСОБА_6 , яка була відсутня на робочому місці. Вказує, що закріплення водіїв за тролейбусами відбувається наказом директора, який погоджується із профспілковим комітетом, тобто порушення режиму роботи та відпочинку водіїв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відбулися не з її вини. Щодо доповідних записок економіста ОСОБА_4 та відмови ознайомитись із протоколом наради від 02.04.2018 року вказує, що це її справа, яка не є порушенням її посадових обов'язків, а відповідальність за неповернення трудової книжки не передбачена будь-яким нормативним актом. Її взаємини із касиром ОСОБА_5 носять особистий характер і ніякої шкоди підприємству не завдають.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення, винесений директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюхом О.М.
Наказом директора підприємства Вертюха О.М. від 24 липня 2018 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді двох попереджень та догани за результатами проведеної службової перевірки від 24 липня 2018 року. У своєму позові вказує, що в описовій частині наказу № 418 від 24 липня 2018 року не міститься конкретних визначень, який саме дисциплінарний проступок вона вчинила, не зазначено в чому саме проявилося порушення, що стало приводом до застосування дисциплінарних стягнень, а також не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про формальний підхід відповідача до самої процедури накладення стягнення. Підтверджує, що дійсно 24 липня 2018 року на підприємстві проводилася службова перевірка, що оформлена Актом від цієї ж дати. Предметом такої перевірки було встановлення фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни та девіантної поведінки, а саме: - невиконання завдання в термін до 09.07.2018 року згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови Декусара В.В. від 04.07.2018 року № 01-54/1511 (надання копій карток кондукторів); - неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12.07.2018 року; - складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року не передбачених посадовими обов'язками у зв'язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства. Ненадання пояснення до 06.07.2018 року за резолюцією керівника.У своєму позові позивач вказувала, що згідно із резолюцією в.о. директора підприємства Дитюк І.І. на листі заступника міського голови Декусара В.В. від 04 липня 2018 року за № 01-54/1511 вона повинна була надати копії карток обліку роботи кондукторів за 2017-1 півріччя 2018 року в термін до 09 липня 2018 року. Дані картки вона підготувала 09 липня 2018 року, але супровідний лист до них було завізовано юрисконсультом підприємства вже із запізненням. Щодо неналежного складання графіка закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року зазначає, що вказаний графік з усіма необхідними підписами був складений та розміщений на видному місці у диспетчерській. Щодо спотворених у звітах інформацій зазначила, що до неї звернувся її чоловік та колега по роботі ОСОБА_1 з проханням роздрукувати йому його звіти з оперативного інформування за квітень та травень 2018 року, що вона і зробила. Роздрукувавши звіти, вона механічно їх підписала, але інформація, що була зазначена у них є правдивою і відповідала дійсності.
Звертає увагу, що ніякої шкоди підприємству допущена нею описку у вигляді її підпису на звітах не завдала, тому відсутній склад дисциплінарного проступку. Що стосується ненадання нею пояснень керівництву підприємства, то зазначає, що надати чи не надати пояснення це право працівника, а не його обов'язок і відмова від надання пояснень не є порушенням трудової дисципліни або невиконанням своїх посадових обов'язків, тому її притягнення до дисциплінарної відповідальності за це є незаконним.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ № 417 від 24 липня 2018 року про накладення на неї дисциплінарних стягнень, винесений директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюхом О.М.
Ухвалою суду від 07 грудня 2018 року вказані позови було об'єднано в одне провадження, визначено процесуальне становище учасників справи та призначено справу за об'єднаними в одне провадження позовами до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (т. 2 а.с. 171).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха Олександра Миколайовича від 24 квітня 2018 року за № 206 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха Олександра Миколайовича від 24 липня 2018 року за № 417 про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень та догани на начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха Олександра Миколайовича від 13 серпня 2018 року за № 71-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року.
Стягнуто з КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі - 113 905,00 грн., у повернення сплаченого судового збору - 1409,60 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі - 2413,38 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
З даним рішенням суду не погодився директор комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюх Олександр Миколайович та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року скасувати частково та змінити рішення, відмовивши ОСОБА_1 у частині задоволених її позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема вказує, що підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за наказами: №206 від 24.04.2018 (догана), №417 від 24.07.2018 (догана), №71-к від 13.08.2018 (звільнення) є факти та обставини зафіксовані в актах службових перевірок від 23.04.2018 №1, від 24.07.2018 №3 та від 13.08.2018 №8 відповідно. Вказані накази, як підстава притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, містять посилання про конкретні зафіксовані обставини у формі актів службових перевірок з відповідними матеріалами перевірок, щодо наявності сукупності умов для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Саме в актах службових перевірок роботодавцем наведено конкретні факти допущених працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обовязків, враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, враховано обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до наказу №85-к від 25 липня 2008 року, ОСОБА_1 з 25 липня 2008 року була прийнята до КП «Кременчуцьке тролейбусе управління» на посаду начальника відділу збору виручки (т.1 а.с. 152-153).
Наказом № 02-к від 06 січня 2009 року по підприємству ОСОБА_1 з 02 січня 2009 року було переведено на посаду начальника відділу експлуатації рухомого складу (т.1 а.с. 155).
Наказом № 101-к від 13 серпня 2012 року по підприємству ОСОБА_1 з 14 серпня 2012 року було переведено на посаду інженера з безпеки руху (т.1 а.с. 156).
Наказом № 49-к від 14 червня 2017 року по підприємству ОСОБА_1 з 12 червня 2017 року було переведено на посаду начальника відділу експлуатації рухомого складу (т.1 а.с. 157).
Відповідні записи про прийом та переведення позивача були зроблені у її особовій картці (т.1 а.с. 149-150) та трудовій книжці (т.1 а.с. 158-163).
Наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» №71-к від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади 13 серпня 2018 року на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором (т.1 а.с. 13).
Згідно із Посадовою інструкцією начальника відділу експлуатації рухомого складу, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено 02 січня 2009 року (т.1 а.с. 9-11), до її посадових обов'язків, зокрема, входило забезпечення своєчасного випуску технічно-справного рухомого складу та забезпечення його експлуатацію водіями на лінії без порушень ПДР, правил експлуатації тролейбуса, правил охорони праці, правил пожежної безпеки тощо; керівництво експлуатацією рухомого складу; керівництво підрозділами відділу - інженером із експлуатації рухомого складу, інструктором по навчанню і практичному водінню, диспетчерським складом, контролерами якості руху, контролерами, водіями, кондукторами, роздавальниками їжі; керівництво і контроль за збором проїзної плати, контроль за дотриманням кондукторами фінансової дисципліни, якістю обслуговування; проведення аналізу регулярності руху рухомого складу, розробка і запровадження в дію заходів по забезпеченню регулярності руху; закріплення водіїв і кондукторів за рухомим складом; керівництво роботою по складанню розкладу руху тролейбусів на лінії; забезпечення виконання наказу-наряду стосовно кількості і запланованих для роботи на лінії тролейбусів; забезпечення якісного обслуговування пасажирів, не допущення скарг на роботу водіїв та кондукторів; участь у перевірці технічного стану рухомого транспорту, веденні технічних журналів тролейбусів; контроль наявності медичних довідок у водіїв, недопущення водіїв, які не пройшли медичний огляд; контроль за дотриманням робітниками виробничої і трудової дисципліни, дотримання правил і норм з охорони праці; робота з підвищення працівниками рівня технічних знань; з пожежної безпеки; участь у розслідуванні нещасних випадків виробничого і невиробничого травматизму, причини їх виявлення тощо; участь у розслідуванні ДТП з вини водіїв, по обриву контактної мережі, тощо.
Наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» за № 206 від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за результатами проведеної службової перевірки від 23 квітня 2018 року. Так, у даному наказі відповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено лише Акт службової перевірки від 23 квітня 2018 року за № 1 (т. 2 а. с. 183).
Згідно Акту службової перевірки №1, складеного 23 квітня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству №183 від 11 квітня 2018 року (т. 2 а. с. 180-182), було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення начальника ВЕРС ОСОБА_1 у вигляді догани.
При цьому, в Акті комісії відсутні будь-які посилання на дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , що призвели до таких висновків комісії, а також не зазначено за що ж саме було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із наказом директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюха О.М. від 24 липня 2018 за № 417 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за: - невиконання завдання в термін до 09 липня 2018 року згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови Декусара В.В. від 04 липня 2018 року № 01-54/1511 - у вигляді «попередження»; - неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів за липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12 липня 2018 року - у вигляді «попередження»; - складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року, не передбачених посадовими обов'язками, у зв'язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства та ненадання пояснення до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника підприємства - у вигляді «догани».У даному наказі відповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено Акт службової перевірки від 24 липня 2018 року за № 3 (т. 3 а. с. 37).
Згідно Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству № 382 від 11 липня 2018 року (т. 3 а. с. 38-42), комісією було запропоновано за результатами перевірки притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ВЕРС ОСОБА_1 із застосуванням наступних дисциплінарних стягнень: - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.1. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.2. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.3. оголосити - «догану».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані накази директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюха О.М. від 24 квітня 2018 за №206 та від 24 липня 2018 року за №417 є незаконними, а тому наказ №71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення позивача із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України також підлягали скасуванню як незаконні. З цих підстав, суд прийшов до висновку про поновлення позивача на посаді начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» з 13 серпня 2018 року, та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі - 113 905,00 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.
За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
У випадку порушення вказаного обов'язку у власника або уповноваженого ним органу виникає право застосовувати до працівника стягнення. Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України такими стягненнями є догана та звільнення.
Згідно вимог п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Із проаналізованого у судовому засіданні наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВЕРС постає, що її звільнення відбулося за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Так, з дослідженого у судовому засіданні наказу директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюха О.М. від 24 квітня 2018 за № 206 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді догани, постає, що в даному наказі відсутня підстава для застосування даного стягнення, а саме не зазначено конкретні порушення позивача, що стали підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, у даному наказі відповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено лише Акт службової перевірки від 23 квітня 2018 року за № 1 (т. 2 а. с. 183).
Згідно Акту службової перевірки № 1, складеного 23 квітня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству № 183 від 11 квітня 2018 року було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення начальника ВЕРС ОСОБА_1 у вигляді догани(т. 2 а. с. 180-182).При цьому, в Акті комісії відсутні будь-які посилання на дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , що призвели до таких висновків комісії, а також не зазначено за що ж саме було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вирішуючи позовні вимоги в частині вимог позивача про скасування наказу № 206 від 24 квітня 2018 року судом встановлено наступне.
Згідно доповідних економіста ОСОБА_4 на ім'я директора Вертюха О.М. , які датовані 05 квітня 2018 року вбачається, що вона звернулася до ОСОБА_1 з приводу підготовки наказу про притягнення до відповідальності ОСОБА_6 , внаслідок його відсутності на робочому місці 18 та 19 березня 2018 року без поважних причин, а також неналежне ведення табелів обліку робочого часу та порушенням режиму роботи та відпочинку водіїв.
Проте, посадовою інструкцією начальника відділу експлуатації рухомого складу, не було передбачено обов'язку ОСОБА_1 , як начальником відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», ведення табелів обліку робочого часу водіїв та кондукторів, а також підготовки будь-яких наказів та/або проектів наказів по підприємству, в тому числі про притягнення кондукторів або водіїв до дисциплінарної відповідальності. Відповідних доказів зворотного відповідачем, третьою особою та їх представниками суду не було надано.
З приводу порушення режиму роботи та відпочинку водіїв, їх вихід на роботу у надурочний час, ОСОБА_1 повідомила, що вона особисто постійно до всіх водіїв чи вибірково за її розсудом не зверталася з проханнями та не просила їх виходити на роботу в надурочний час, оскільки такі випадки мали місце у невідкладних умовах внаслідок необхідності здійснення підміни водіїв, які не вийшли на роботу з різних поважних причин. Переважно, доручення щодо здійснення підміни виконували диспетчери. Дані доводи були підтверджені поясненнями водіїв ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Дані обставини також підтвердили у судовому засіданні свідки - оператори відповідача («диспетчери») ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що вини ОСОБА_1 у порушенні режиму роботи та відпочинку водіїв не вбачається. В свою чергу, відповідачем не було враховано при накладенні стягнення.
Відповідно до доповідної касира ОСОБА_5 на ім'я директора Вертюха О.М. , яка датована 13 квітня 2018 року вбачається, що у неї із ОСОБА_1 відбулася розмова з приводу помилок касирів, у ході якої ОСОБА_1 повідомила їй, що за ці помилки касири не будуть отримувати премію. При цьому, ОСОБА_1 , нібито, зайшла до каси та забрала корінці по заробітній платі касирів для ознайомлення з їх заробітною платою, які згодом повернула(т. 2 а.с. 187).
Колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду, що відносини між ОСОБА_1 та касиром ОСОБА_5 носять особистий характер, а дії ОСОБА_1 щодо корінців по заробітній платі касирів, які вона забрала і згодом повернула, не носять ознак дисциплінарного проступку.
Щодо відмови ОСОБА_1 у наданні особистих пояснень керівнику підприємства щодо відсутності її на робочому місці 04 квітня 2018 року у проміжок часу з 14-00 до 16-00, її відмови із ознайомленням з протоколом наради від 02 квітня 2018 року, неповернення власної трудової книжки, про які зазначено в Акті службової перевірки від 23 квітня 2018 року, суд правомірно посилався на положення ст. 149 КЗпП України, відповідно до якої для застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак, чинним законодавством не встановлена відповідальність порушника щодо відмови у наданні таких пояснень, відмови в ознайомленні із будь-яким документом підприємства, а також у неповерненні власної трудової книжки.
В Акті службової перевірки № 1 від 23 квітня 2018 року комісією було встановлено факт невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 без поважних причин, що є умисним винним діянням, а також те, що остання має понести дисциплінарну відповідальність.
Згідно норм чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто, не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Принцип презумпції невинуватості випливає зі змісту ст. 138 КЗпП України, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності. Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що викладенні висновки у Акті службової перевірки не знайшли свого підтвердження, а оспорюваний наказ КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 417 від 24 липня 2018 року, суд першої інстанції виходив з наступного.
Так, у наказі № 417 від 24 липня 2018 рокувідповідачем, як підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зазначено Акт службової перевірки від 24 липня 2018 року за № 3 (т. 3 а. с. 37).
Згідно Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року комісією, створеною наказом по підприємству № 382 від 11 липня 2018 року (т. 3 а. с. 38-42), комісією було запропоновано за результатами перевірки притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ВЕРС ОСОБА_1 із застосуванням наступних дисциплінарних стягнень: - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.1. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.2. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в завданні 1.3. оголосити - «догану».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на виконання було передано лист виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 липня 2018 року за № 01-54/1511, за підписом заступника Кременчуцького міського голови Декусара В.В., з приводу посилення контролю за якістю роботи кондукторів та надання виконавчому комітету копій карток роботи по кожному кондуктору підприємства за 2018 рік.Згідно із резолюцією на листі, ОСОБА_1 було зобов'язано в термін до 09 липня 2018 року підготувати копії таких карток за 2017 рік та 1 півріччя 2018 року(т. 3 а.с. 45).
На листі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04 липня 2018 року, копія якого була надана відповідачем, не зазначено вхідну дату документу до відповідача, що унеможливлює перевірити чи було достатньо часу для підготовки ОСОБА_1 відповіді в термін до 09 липня 2018 року.
Однак, із наданої повторно відповідачем копії цього листа виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (т. 2 а.с. 230) вбачається, що на листі вже міститься вхідна дата документу - 05.07.2018 року, тобто в розпорядженні суду, в матеріалах справи наявні 2 (дві) різні копії одного і того ж документу - із вхідною датою та без такої.
Крім того, із даного листа постає, що виконавчий комітет Кременчуцької міської ради запитав копії карток лише за 2018 рік, однак із незрозумілих підстав ОСОБА_1 було зобов'язано підготувати копії таких карток і за 2017 рік.
Із пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що нею 09 липня 2018 року були підготовлені копії запитуваних карток, однак, супровідний лист було завізовано юрисконсультом підприємства ОСОБА_17. лише 11 липня 2018 року. Позивач повідомила, що за візуванням супровідного листа вона підходила до ОСОБА_17 двічі, однак останній її прохання ігнорував. Дані обставину ні відповідач, ні третя особа не спростували під час розгляду справи.Окремо, позивач звернула увагу на той факт, що їй було доручено лише підготувати копії карток, щодо підготовки проекту відповіді чи супровідного листа до них, мова у резолюції на листі не йшла, однак вона його підготувала, хоча до її посадових обов'язків це не входило, адже вона не є діловодом чи секретарем.
У поданому відзиві на позовну заяву (т. 3 а.с. 1-8) ОСОБА_17 лише підтвердив той факт, що дійсно ОСОБА_1 зверталася до нього за візуванням супровідного листа, зазначивши наступне «нічого не заважало позивачу завізувати на тій же самій лавочці супровідний лист, але ще зранку».
З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку щодо невиконання завдання в термін до 09.07.2018 року (підпункт 1.1. пункту 1 наказу) не вбачається.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження» за розглядом обставин, визначених в завданні 1.2. Акту, суд правомірно зазначив наступне.
Згідно Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року комісією (т.3 а.с. 38-42) на ОСОБА_1 було покладено обов'язок щодо складання проекту наказу про закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року (т.3 а.с. 20).
Із проаналізованої посадової інструкції начальника відділу експлуатації рухомого складу вбачається, що до посадових обов'язків ОСОБА_1 дійсно входить закріплення водіїв і кондукторів за тролейбусами. Так, згідно п. 2.6. Посадової інструкції (т. 1 а.с. 9-11), начальник відділу експлуатації рухомого складу проводить закріплення водіїв і кондукторів за рухомим складом. Однак, хоча сам механізм і не визначений конкретно у посадовій інструкції, проте ОСОБА_1 підтвердила той факт, що вона дійсно постійно складала проекти даних наказів і такий порядок існував на підприємстві постійно.
Позивач також підтвердила, що такий наказ нею не був підготовлений у належному вигляді за резолюцією керівництва підприємства, оскільки вона вважала, що це робити не потрібно. Тобто, з проаналізованого постає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, що виразились у неналежному виконанні нею своїх посадових обов'язків. Однак, щодо застосованого підприємством за дане порушення до позивача такого виду стягнення як «попередження», суд першої інстанціїправильно звернув увагу на наступне.
Загальний вид дисциплінарної відповідальності передбачено ст. 147 КЗпП України. Так, за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватися лише один із заходів дисциплінарного стягнення: догана або звільнення.
У законодавстві про працю немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення. Догана може застосовуватися до працівника за порушення правил трудової дисципліни, установлених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним або трудовим договором, посадовою інструкцією працівника. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях працівника або його бездіяльність.
Частиною 2 ст. 147 КЗпП України передбачено, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Тобто, до певних категорій працівників можуть застосовуватися додаткові види дисциплінарної відповідальності, передбачені індивідуальними для певної сфери законами. Така норма стосується, наприклад, державних службовців, суддів, прокурорів, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил України, тощо.
Пунктом 4.1. Положення про трудову дисципліну на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», затвердженого наказом директора від 25 квітня 2018 року за №210, дійсно на підприємстві передбачено дисциплінарну відповідальність у вигляді «попередження», «догани», «звільнення».
Однак, даний вид стягнення як «попередження» йде у розріз із ст.147 КЗпП України, якою такий вид дисциплінарного стягнення не передбачений, а займана посада ОСОБА_1 не є такою, до якої може бути застосовано «попередження», оскільки не відноситься до державної служби або службі в органах внутрішніх справ.
Крім того, Положення про трудову дисципліну на КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» не було погоджене трудовим колективом та профспілковою організацією, профспілковим комітетом підприємства, не було прийнято та затверджено на спільних зборах чи конференції трудового колективу, профспілкової організації та адміністрації підприємства при прийнятті колективного договору, та не є додатком до Колективного договору (т. 2 а.с. 8-69).
Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догани» за розглядом обставин, визначених в завданні 1.3. Акту, суд правильно зазначив з огляду на наступне.
Відповідно до Акту службової перевірки № 3, складеного 24 липня 2018 року (т. 3 а.с. 38-42), комісією було встановлено, що начальником ВЕРС ОСОБА_1. було підписано звіти про результати діяльності у сфері міського електротранспорту та оперативного інформування по ДТП за січень-травень 2018 року та не підписані інженером з безпеки руху ОСОБА_18 . Тобто, ОСОБА_1 вчинила дії не передбачені її посадовими обов'язками та з відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів внутрішньої діяльності підприємства.
Проте, із пояснень самої ОСОБА_1 , постає, до неї звернувся ОСОБА_18 , її чоловік, який обіймав посади інженера з комплектації устаткування та матеріалів та інженера з безпеки руху, з проханням роздрукувати йому звіти з оперативного інформування за квітень та травень 2018 року. Після роздруківки вона автоматично підписала вказані звіти, а її чоловік ОСОБА_18 не звернув на це увагу. Вказала, що описка у вигляді її підпису замість підпису ОСОБА_18 жодної шкоди підприємству не завдала та не є порушенням її посадових обов'язків, оскільки не входить до таких обов'язків. ОСОБА_18 підтвердив вказані обставини. Крім того, інформацію щодо дійсних кількісних показників, зазначених у звітах у судовому засіданні підтвердив і представник відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_17.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що хоча ОСОБА_1 і вийшла за межі своїх посадових обов'язків, здійснивши фактично «чужі» обов'язки, однак, це не є порушенням трудової дисципліни і не свідчить про невиконання позивачем своїх обов'язків за трудовим договором.
Відповідно до правового висновку, зробленого у Постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов'язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору.
В свою чергу відповідачем по справі не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях або бездіяльності позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв'язку між порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.
Щодо ненадання особистих пояснень ОСОБА_1 до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника підприємства, суд першої інстанції правильно зазначив, що відмова працівника від дання пояснень має бути зафіксована відповідним Актом комісії про відмову працівника від надання таких пояснень. Проте, матеріали справи не містять відповідних доказів відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень.
Крім того,відмова ОСОБА_1 від надання пояснень не може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, оскільки це є правом особи в силу вимог статті 63 Конституції України. Витребування пояснень від позивача у даному випадку є складовою процедури накладання дисциплінарного стягнення, а тому не може вважатися окремою підставою для його застосування.
З огляду на вищенаведене та недоведеність підстав застосування до позивача ОСОБА_1 роботодавцем дисциплінарних стягнень у вигляді двох попереджень та догани, суд першшої інстанції дійшов до правильного висновку, що оспорюваний наказ КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» від 24 липня 2018 року за №417 про накладення дисциплінарних стягнень винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому є таким, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення з посади начальника відділу рухомого складу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.
Так, із проаналізованого наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВЕРС вбачається, що її звільнення відбулося за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Проте, у наказі не зазначено в чому саме виразилося неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, даний наказ містить лише загальне формулювання. Крім того, наказ не містить підпису позивача про її ознайомлення із ним, його погодження керівником проектів та програм (юрисконсультом) ОСОБА_17 та головою профспілкового комітету.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, СБУ, ДБР України, НАБУ чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
З матеріалів справи вбачається, що наказом по підприємству від 09 вересня 2018 року було призначено службову перевірку, за результатами якої було складено відповідний Акт від 13 серпня 2018 року за № 8 . Цього ж дня, 13 серпня 2018 року, двічі об 14-00 год. та 15-00 год. було призначено засідання профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (т. 1 а.с. 99).
Із Акту № 1 від 13 серпня 2018 року про відмову від підпису на запрошення на засідання комісії профкому (т.1 а.с. 134-135) вбачається, що ОСОБА_1 об 13-50 письмово запрошувалася на засідання профкому, але остання відмовилася від ознайомлення та підпису про отримання такого запрошення.
Протоколом засідання профспілкового комітету № 7 від 13 серпня 2018 року, що було призначено на 14 год. 00 хв., було постановлено відкласти на цей же день - 13 серпня 2018 року на 15-00 год. засідання профкому з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , внаслідок її неявки на засідання (т.1 а.с. 133).
Із Акту № 2 від 13 серпня 2018 року про відмову від підпису на запрошення на засідання комісії профкому (т. 1 а.с. 137) вбачається, що ОСОБА_1 об 14-30 повторно письмово запрошувалася на засідання профкому, але остання відмовилася від ознайомлення та підпису про отримання такого запрошення.
Протоколом засідання профспілкового комітету № 8 від 13 серпня 2018 року, що було призначено на 15 год. 00 хв. щодо надання згоди на звільнення начальника ВЕРС ОСОБА_1. (повторне засідання) було надано згоду на звільнення позивача в порядку п.3 ст. 40 КЗпП України.
Отже, із протоколів засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 7 та № 8 вбачається, що розгляд подання адміністрації відбулося в цей же день - 13 серпня 2018 року, тобто, в день складання Акту службової перевірки № 8 та звернення адміністрації до профспілкового комітету.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на той факт, що таке подання адміністрації розглядалося в цей же день двічі, хоча, відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV та ст. 43 КЗпП України його розгляд мав бути відкладений до наступного засідання у межах 15-денного строку.
За таких обставин, звільнення позивача проведено без дотримання вимог передбачених ст. 43 КЗпП України, оскільки відповідачем не було дотримано порядку розгляду подання на звільнення працівника відповідно до вимог чинного законодавства із підстав зазначених вище.
Крім того, свідченнями свідка ОСОБА_19 , яка обіймає посаду головного бухгалтера підприємства, було встановлено, що в день звільнення позивача, з останньою було проведено остаточний розрахунок шляхом перерахування на її картковий рахунок грошових коштів у період часу з 14-00 год. до 17-00 год. 13 серпня 2018 року у розмірі 18 760, 14 грн. (т. 4 а.с. 247).
З урахуванням вищевикладеного, вбачається, що скасування наказу про надання позивачеві відпустки, прискорене здійснення службового розслідування та прискорений розгляд профспілковим комітетом подання адміністрації про надання згоди на звільнення позивача з роботи, виготовлення наказу про її звільнення, видача трудової книжки та проведення остаточного розрахунку з позивачем, розцінюється судом, як заздалегідь сплановані дії керівництва підприємства щодо усунення та звільнення «небажаного» для адміністрації відповідача працівника.
Крім того, у наказі про звільнення № 71-к від 13 серпня 2018 року, вбачається, що підставою для винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 зазначено - Акт службової перевірки від 13 серпня 2018 року за № 8.
Проте, із проаналізованого Акту постає, що ОСОБА_1 не надала особисті пояснення за резолюцією керівника (питання № 1, № 3, № 4, № 5 та № 7 Акту службової перевірки).
Крім того, із вказаного Акту вбачається, що комісією було встановлено невиконання позивачем наказу № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» на серпень 2018 року, внаслідок неналежної організації ОСОБА_1 керівництвом відділу.
Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як начальником ВЕРС було підготовлено проект наказу № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» на серпень 2018 року. Даний проект наказу було погоджено головою профспілки ОСОБА_19 та директором КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюхом О.М., що постає із копії наказу, що мається в матеріалах справи (т.1 а.с.18) та із пояснень позивача ОСОБА_1 . Після погодження проекту наказу директором підприємства Вертюхом О.М. , останній перекреслив його зміст із резолюцією «переробити», що і було зроблено позивачем ОСОБА_1 .
Представник відповідача КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» - ОСОБА_17., пояснив, що даний наказ про закріплення водіїв не виконувався, оскільки за даними шляхових листів тролейбусів, рейси здійснювали водії, не закріплені в наказі.
Із наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_17 та свідчень свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 постає, що дійсно на підприємстві мають випадки недостатньої кількості водіїв, їх підміни, а також що закріплених за тролейбусами наказом водіїв змінювали внаслідок різних виниклих на підприємстві обставин: відпусток інших водіїв, хвороб, звільнення, поломки та ремонту тролейбусів, внаслідок чого виникає необхідність перестановки водіїв на інші тролейбуси. Про це було відомо керівництву підприємства.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 були ознаки дисциплінарного проступку, що полягають у не підготовці проектів наказів про перезакріплення водіїв за іншими тролейбусами внаслідок виниклих на підприємстві обставин (некомплекту водіїв).
Однак, комісією в Акті № 8 від 13 серпня 2018 року не зазначено такого дисциплінарного порушення ОСОБА_1 , як не підготовка проектів наказів про перезакріплення водіїв. Тому, у даний факт не може братися до уваги при розгляді вимог позивача.
Із Акту службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року також вбачається, що ОСОБА_1 своїми неналежними діями відволікала і заважала працювати ОСОБА_17 , що відповідно до п. 5.4. Положення про трудову дисципліну є порушенням трудової дисципліни.
Проте, з наданих пояснень ОСОБА_1 постає, що 10 серпня 2018 року вона звернулася до юрисконсульта підприємства ОСОБА_17. з приводу його зауважень до підготовленого нею проекту наказу від 08 серпня 2018 року. Однак, юрист підприємства відмовився з нею розмовляти, відмовився їй допомогти розібратися із проектом наказу та просив його не відволікати від роботи.
У свою чергу, ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_1 почала вимагати від нього зробити цей наказ самому, на що він зауважив, що її дії були неналежними і є втручанням в його діяльність, що полягає у зміні пріоритетів у його роботі щодо черговості виконання завдань.
Із проаналізованого проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладання виконування обов'язків начальника відділу експлуатації рухомого транспорту», що готувався ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 22), постає, що її зобов'язали підготувати проект наказу про покладання її обов'язків на ОСОБА_28 на період її ж відпустки.
Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2012 року за № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, постає, що наказ про відпустку та покладання обов'язку на іншого працівника - є наказом з кадрових питань.
Отже, даний вид наказу повинен був підготувати інспектор з кадрових питань, а не ОСОБА_1 , як начальник ВЕРС, тобто сама на себе. До того ж, відповідно до посадових обов'язків начальника ВЕРС, яку обіймала ОСОБА_1 , до переліку обов'язків начальника цього відділу не належить підготовка проектів наказів, у тому числі, із кадрових питань.
Тому, посилання відповідача в Акті службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року та особистих поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_17 на відволікання його позивачем та заважання йому працювати є недоречними, адже функціональним обов'язком ОСОБА_17 , як керівника проектів та програм і особи, що фактично виконувала обов'язки юрисконсульта підприємства, є насамперед, консультування працівників підприємства та надання їм допомоги із виробничих питань, з яким і звернулася до нього ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, відповідачем при накладенні стягнення не враховано відсутність негативних наслідків правопорушення, що дисциплінарна відповідальність повинна бути співмірною скоєному проступку, а звільнення є крайньою та найсуворішою мірою стягнення, тому місцевий суд прийшов до правильного висновку, що спірний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на посаді начальника відділу рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління».
Разом з цим місцевий суд правильно зазначив, що відсутність, станом на день розгляду справи у суді, посади - начальника відділу експлуатації рухомого складу КП «Кременчуцьке тролейбусне управління», з якої позивача було звільнено, не є підставою для відмови позивачеві у поновленні її на цій вказаній посаді, оскільки відповідно ст. ст. 49-2, 49-4 КЗпП України та Закону України «Про зайнятість» обов'язки щодо порядку звільнення працівників покладено на роботодавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавствомвиплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно табелів обліку робочого часу у червні та липні 2018 року позивач фактично відпрацювала: - у червні - 18 робочих днів, інші дні - тимчасова непрацездатність; - липень - 22 (з 22-х) робочих дня (т. 1 а.с. 182-186).
Відповідно довідки, виданої КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» № 51 від 05 вересня 2018 року становить: - червень 2018 року - оклад 7644,65 грн.; - липень - оклад - 8923,30 грн. При цьому, суд не бере до уваги нараховані та виплачені у червні 2018 року середній заробіток за час тимчасової непрацездатності, що мав місце у травні 2018 року та червні 2018 року (т. 1 а.с.12, 165).
На підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП та у зв'язку з поновленням позивача на роботі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року, за робочі дні, без врахування у зазначений проміжок часу святкових та вихідних днів, а також перенесення святкових днів. При цьому, суд звернув увагу, що день звільнення позивача з роботи - 13 серпня 2018 року було для позивача останнім робочим днем, який було оплачено відповідачем.
Отже, з КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі - 113 905,00 грн. (275х (( 7644,65 грн.+ 8923,30 грн.) : (18+22)).
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Таким чином, приведені в апеляційних скаргах доводи про те, що суд не дав оцінки наданих сторонами доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу директора комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» - Вертюха Олександра Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ Т.В. Одринська _______________ В.П. Пікуль