Справа № 552/4306/19 Номер провадження 22-ц/814/3242/19Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
09 грудня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Бондаревської С.М., Панченка О.О.
розглянула в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
на заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 жовтня 2019 року
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-
У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08 серпня 2008 року відповідач звернувся в банк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ними та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Зазначав, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленомуи "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті ( http://.privatbank.ua/terms/pages/70/), що дає підстави банку змінювати вітсотки за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконує умови договору, має заборгованість за кредитом станом на 30.06.2019 у сумі 11502, 57 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредита - 1194, 45 грн, заборгованість за процентами - 7584, 19 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1700 грн., а також штрафи: 500 грн. штраф (фіксована частина), 523,93 грн. штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11502, 57 грн. за кредитним договором №б/н від 08.08.2008 року та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09 жовтня 2019 року у позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.08.2008 в розмірі 1194,45 грн, витрати по справі у розмірі 1 921 грн., а всього 3115,45 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позивач АБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах та Тарифах свідчить про те, що він не був з ними ознайомлений, а тому між сторонами немає договірних правовідносин та відсутня заборгованість. У постанові НБУ №705 вказується, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, що є підтвердженням виконаних за день операцій.
Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків, оскільки відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості.
Щодо висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17-ц, про неможливість визнання складовою кредитного договору Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які не підписані позичальником, скаржник зазначив, що дана позиція не може бути взята до уваги, оскільки стосується лише конкретної справи. У скарзі також містяться посилання на постанови касаційного суду, прийняті у справах про стягнення кредитної заборгованості.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судове рішення підлягає апеляційному перегляду тільки в частині вимог про стягнення процентів, комісії, штрафів та пені, тобто в межах поданої позивачем апеляційної скарги, в іншій частині заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 жовтня 2019 року не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ (зараз АТ КБ) «Приватбанк» з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 08.08.2008 року (а.с.9) та отримала кредитний ліміт у розмірі 250 грн.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.terms/ та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». (а.с. 10-16).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У заяві, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також види комісійних винагород.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також комісію, пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 серпня 2008 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», як невід'ємні частини спірного договору.
Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: тип кредитної картки, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, комісія за зняття готівки, комісія за моніторинг неактивної картки, комісія за безготівковий розрахунок, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено строк дії карти (вказаний на лицьовому боці карти), (пункт 3.1.1 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи, що містяться у довідці та Витяг з Умов і правил розуміла відповідач та ознайомлювалася і погодилася з ними, підписуючи заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 серпня 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 серпня 2008 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді процентну ставку, комісію, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Довідка щодо обслуговування кредитних карт також не може бути розцінена, як належний доказ погодження умов кредитування, оскільки не містить усіх обов'язкових складових кредитного договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом вірно відмовлено у задоволенні позову банку про стягнення процентів, комісії, пені і штрафів.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для стягнення відсотків за укладеним між сторонами кредитним договором з посиланням на виписку банку про проведені відповідачем операції на увагу не заслуговують, оскільки виписка не підтверджує факту ознайомлення відповідача із процентною ставкою по кредиту, умовам по сплаті неустойок, крім того, виписка не є кредитним договором, а отже не встановлює зобов'язань для відповідача.
Безпідставними також є посилання у скарзі на недоречність урахування у даній справі позиції Верховного Суду, висловленої 03.07.2019 року у постанові №342/180/17, так як в силу ст. 263 ЦПК України дана позиція повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає відхиленню, а заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 жовтня 2019 року- залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 жовтня 2019 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: С.М. Бондаревська О.О. Панченко