Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12929/19 Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав'язун С. М.
11 грудня 2019 рокуЖитомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Зав'язуна С.М.,
секретаря Гонгало Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2019 року,
за участю: особи притягнутої
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384, 20 грн..
Згідно постанови суду, 09.08.2019 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, як незаконну, та закрити провадження у справі. Апеляційні вимоги мотивує тим, що постанова винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що судом порушено вимоги ст.ст. 245, 252, 268, 280 КУпАП.
Зазначає, що судом не взято до уваги доводи та надані ним клопотання. Так, матеріали справи містять його клопотання від 21.10.2019 про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням у відрядженні за межами області, що є поважною причиною для відкладення розгляду справи на іншу дату. Однак, суд порушуючи закріплені ст.268 КУпАП його процесуальні права, не взяв дане клопотання до уваги та розглянув справу без його участі. Вважає, що судом порушено його право на захист, оскільки його доводи в судовому засіданні не досліджувалися, що вплинуло на прийняте судом рішення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушень на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, саме за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9 «а» ПДР України.
Пункт 2.9. «а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Порядком).
Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
В ході досудової перевірки та складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення істотних порушень положень вищезазначених Інструкції, Порядку та вимог ст.266 КУпАП - допущено не було.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення БД № 413690 від 21.08.2019 року (а.с. 1); висновком № 583 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2019 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.3); рапортом та поясненнями поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Лісогурської О. від 21.08.2019 року (а.с.2), що під час несення служби 09.08.2019 спільно з капралом поліції ОСОБА_2 близько 21:30 в м.Житомирі по вул.Саєнка, 123 за порушення ПДР було зупинено т/з Mazda державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Під час спілкування з водієм в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова, порушення координації рухів). Водієві у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на, що водій погодився. Огляд проводив лікар-нарколог в КУ «ОМСЦ» ЖОР, згідно висновку лікаря №583 водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. 21.08.2019 року о 21:00 год. в м.Житомирі, вул.Домбровського 3 на ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно акту медичного огляду №583 від 09.08.2019 за наслідками медичного огляду, в тому числі шляхом лабораторного дослідження крові, було встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння зі ступенем 1,81%.
Вище наведені докази на переконання апеляційного суду є належними, допустимими та достовірними.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційні доводи про порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП є безпідставними.
Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому, справа про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП може розглядатися у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки судовий розгляд даної категорії справ не підпадає до винятків, передбачених нормами ч.2, 3 ст.268 КУпАП, щодо обов'язковості присутності особи.
В своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що в судове засідання 26.09.2019 року на 10 год. та 21.10.2019 року на 9 год. 30 хв. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП належним чином, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями.
До того ж, 25.09.19 року ОСОБА_1 надав суду заяву про відкладення розгляду справи для заключення договору із захисником. Однак в судове засідання 21.10.2019 року ні захисник, ні ОСОБА_1 не з'явились.
Таким чином, неявка ОСОБА_1 без поважних причин у судове засідання судом першої інстанції правильно було оцінено як недобросовісне користування своїми процесуальними правами та обов'язками, що є неприпустимим.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки «Укрпошти» причиною повернення судової повістки на 26.09.2019 року стало закінчення встановлено строку зберігання (а.с.8,9). Однак, 25.09.2019 року ОСОБА_1 подано заяву до суду про відкладення розгляду справи, оскільки він просить надати термін на заключення договору про правову допомогу з адвокатом (а.с.10). Відповідно до рекомендованого повідомлення (а.с.11) ОСОБА_1 особисто отримав повістку 08.10.2019 року на 21.10.2019 року. Окрім цього, ОСОБА_1 направив на електронну адресу суду о 9:49 21.10.2019 заяву (а.с.12,13) про відкладення розгляду справи призначеної на 9:30 21.10.2019 року у зв'язку з перебуванням у відрядженні, яка отримана судом о 10:27 21.10.2019 року, тобто після вирішення справи судом.
Крім того, слід звернути увагу, що в посвідченні про відрядження (а.с.16) не зазначено самої дати перебування ОСОБА_1 у відрядженні, а лише вказано термін відрядження 2 дні, що не підтверджує доводи останнього про його перебування у відрядженні саме 21.10.2019. Сукупність зазначених обставин, викликає обґрунтовані сумніви в добросовісності користування ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та обов'язками.
Апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права та обов'язки.
В ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, апеляційні доводи про порушення судом першої інстанції вимог ст.268 КУпАП, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими.
Апеляційний суд, вважає, що викладені в постанові суду першої інстанції висновки, відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Доводи викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є необґрунтованими.
При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.130 КУпАП та дотримався меж санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду С.М. Зав'язун