Провадження № 22-ц/803/8450/19 Справа № 200/15902/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р. Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року по справі за позовом кредитної спілки "Взаємний кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2016 року кредитна спілка "Взаємний кредит" (далі - КС "Взаємний кредит") звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 28 листопада 2009 року між ними та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №281109-к, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 81.000 грн. на строк до 28 листопада 2010 року для купівлі побутової техніки, з відсотковою ставкою 48% річних.
28 листопада 2009 року між ними та позичальником було укладено договір іпотеки №281109-з, за умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначали, що 22 травня 2010 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду №1, згідно з якою суму кредиту було збільшено до 121.500 грн. та продовжено термін повернення кредиту до 28 листопада 2011 року, та в той же день ОСОБА_1 отримала грошові кошти 40.500 грн. 21 серпня 2012 року між ними та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №281109-к, згідно з якою було збільшено суму кредиту до 190.000 грн. та продовжено термін повернення кредиту до 28 квітня 2013 року та надано їй того ж дня грошові кошти в розмірі 68.500 грн.
Вказували, що заочним рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2014 року їх позовні вимоги були задоволені та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 472.016 грн.41 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Посилаючись на те, що наразі майно, на яке звернуто стягнення, не реалізовано, ОСОБА_1 кредит не повертає та не сплачує відсотки за користування ним, чим порушує взяті на себе зобов'язання та має заборгованість у загальному розмірі 548.643 грн.99 коп., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №281109-к від 28 листопада 2009 року у загальному розмірі 548.642 грн. 99 коп., яка складається з заборгованості по процентами за користування кредитом - 272.100 грн.82 коп., штрафу - 199.465 грн.64 коп. та пені - 77.077 грн.53 коп.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року позовні вимоги КС "Взаємний кредит" задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, застосувати строк позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не взяв до уваги, що позивачем було пропущено строк позовної давності, сума заборгованості є недоведеною, висновки суду суперечать дійсним обставинам справи, штраф та пеня є подвійним видом відповідальності, рішенням суду заборгованість з неї вже була стягнута та в рахунок її погашення звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду у частині, що переглядається, не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28 листопада 2009 року між позивачем КС "Взаємний кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №281109-к, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 81.000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 листопада 2010 року, що підтверджується видатковим касовим ордером №146 від 28 листопада 2009 року.
22 травня 2010 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №281109-к, згідно якої було збільшено суму кредиту до 121.500 грн., та продовжено термін повернення кредиту до 28 листопада 2011 року, того ж дня ОСОБА_1 були отримані грошові кошти в розмірі 40.500 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №46 від 22 травня 2010 року.
21 серпня 2012 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №281109-к, згідно якої було збільшено суму кредиту до 190.000 грн. та продовжено термін повернення кредиту до 28 квітня 2013 року, ОСОБА_1 були надані грошові кошти в розмірі 68.500 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №56 від 21 серпня 2012 року.
Також судом встановлено, що 28 листопада 2009 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 , з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладений договір іпотеки №281109-з, згідно якого, відповідач передала позивачу в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (п'ять) та складається з: 1 - коридор; 2 - кухня; 3,4,7 - житлові; 5 - ванна; 6 - туалет; І - лоджія, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м. Судом встановлено, що зазначений договір іпотеки є укладеним у письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням такого договору приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білоус С.В. 28 листопада 2009 року за реєстровим №1556.
Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит частинами у розмірах та у строки повернення кредиту, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №281109-к від 28 листопада 2009 року в розмірі 472.016 грн.41 коп., з яких: сума кредиту - 190.000 грн, проценти - 96.989 грн. 83 коп., штраф - 173.704 грн.66 коп., пеня - 11.321 грн. 92 коп., звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , та складається з: 1 - коридор; 2 - кухня; 3,4,7 - житлові; 5 - ванна; 6 - туалет; І - лоджія, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м, реєстраційний номер 4147148, належну ОСОБА_1 , а також визначено спосіб реалізації предмету іпотеки за оціночною вартістю, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст.41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Позивач, зазначаючи, що позичальник зобов'язання належним чином не виконала, допустила прострочення сплати процентів, внаслідок чого станом на 13 вересня 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 548.643 грн. 99 коп., з яких: проценти за користування кредитом - 272.100 грн.82 коп., штраф - 199.465 грн.64 коп., пеня - 77.077 грн.53 коп.
Задовольняючи позов ТОВ "Кредитні ініціативи", суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі в зв'язку з наступним.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що КС "Взаємний кредит", звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 13 вересня 2016 року у загальному розмірі 548.642 грн.99 коп., яка складається з заборгованості по процентами за користування кредитом - 272.100 грн.82 коп., штрафу - 199.465 грн.64 коп. та пені - 77.077 грн.53 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що отримані ОСОБА_1 кредитні кошти не повернуті, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на даний час не виконане, а тому кредитний договір продовжує свою дію та не є припиненим, а тому наявні підстави для нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.
Саме на цьому наполягав під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2014 року, яке змінене в частині розміру загальної суми заборгованості з 472.016 грн.41 коп. до 460.694 грн.49 коп., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №281109-к від 28 листопада 2009 року в розмірі 472.016 грн.41 коп., з яких: сума кредиту - 190.000 грн, проценти - 96.989 грн. 83 коп., штраф - 173.704 грн.66 коп., пеня - 11.321 грн. 92 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та складається з: 1 - коридор; 2 - кухня; 3,4,7 - житлові; 5 - ванна; 6 - туалет; І - лоджія, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м, реєстраційний номер 4147148, належну ОСОБА_1 , а також визначено спосіб реалізації предмету іпотеки за оціночною вартістю, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст.41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що позивач використав право вимоги про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, штрафу та пені за порушення умов договору, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що вказує на те, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором, проценти за кредитом припиняється в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
Також колегія суддів наголошує на тому, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження, основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. Саме такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18.
Якщо у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором, який забезпечено цією іпотекою, указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, пені.
Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 провадження №14-10цс18.
Колегія суддів наголошує на тому, що позивач вимог за ст.625 ЦК України не заявляв.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог КС "Взаємний кредит".
Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат розгляду даної справи, з позивача КС "Взаємний кредит" на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в розмірі 12.344 грн.48 коп. за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов кредитної спілки "Взаємний кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Стягнути з кредитної спілки "Взаємний кредит" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12.344 грн.48 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.