Постанова
Іменем України
Справа № 639/5036/19
Провадження № 22-ц/818/5305/19
11 грудня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 вересня 2019 року (суддя Єрмоленко В.Б.) по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
встановив:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 3500 грн., але не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що від шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітню доньку, яка мешкає з нею. Відповідач ухиляється від покладених на нього обов'язків щодо забезпечення дитини усім необхідним для нормального життя та розвитку, добровільно виділяти кошти відмовляється, хоча має реальну можливість сплачувати аліменти.
Справу розглянуто в порядку спрощеного письмого провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 22.07.2019 року до досягнення дитиною повноліття; вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати за постановити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при визначенні розміру платежу судом не забезпечено навіть мінімального рекомендованого ст. 182 СК України розміру аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на 2019 рік встановлено у сумі 2118 гривень. Як на нормативну підставу поданої апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на приписи ст. 8 ЗК «Про охорону дитинства», ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України за якими регулювання сімейних правовідносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, у зв'язку з чим оскаржуване рішення не містить врахування доводів позивача у цій частині.
Правом на надання відзиву по справі відповідач не скористався.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 04.06.2005 року, який розірвано рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 12.12.2016 року (а.с. 10-11).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 15.02.2007 року, виданого Артемівським відділом ДРАЦС Луганського міського управління юстиції (а.с. 9). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 11.07.2019 року за № 6331-5000158047, виданої органами соціального захисту населення (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180-184 СК України та виходив з обов'язку батьків утримувати своїх малолітніх дітей. При цьому, вимоги ст. 8 ЗК «Про охорону дитинства», ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, суд першої інстанції у повній мірі до уваги не взяв, у зв'язку з чим максимально можливе урахування інтересів дитини у оскаржуваному рішенні відбулось не у повній мірі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, проте із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в твердій грошовій сумі 1500 грн на дитину погодитись не можливо з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положенням ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Сімейний кодекс України передбачає два способи визначення розміру аліментів: у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (стаття 183 СК України) та у твердій грошовій сумі (стаття 184 СК України).
Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Із положень ч. 1 ст. 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі просила мати дитини у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що зазначається у приписах постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
З урахуванням положень ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2019 рік» у період з 01.07.2019 року прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку від 6 до 18 років становить 2118,00 грн. з якого 50% становить суму - 1059,00 гривень.
Визначаючи суму аліментів у сумі 1500 гривень, суд першої інстанції не взяв до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку відповідно до положень Сімейного кодексу, за якими обов'язок утримувати дитину покладений на батьків.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку на 2019 рік встановлено у сумі 2118 гривень.
Отже, суд першої інстанції не врахував, що розмір аліментів в сумі 1500 гривень є заниженим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоровя чи матеріального становища відповідача або наявність у платника аліментів інших дітей, або інших підстав, які свідчать про те, що він не має можливості сплачувати аліменти на дитину.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дитину мають обоє батьків, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 вересня 2019 року та збільшення розміру аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі з 1500 гривень до 2000 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 22.07.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів вважає, що даний розмір аліментів відповідає вимогам закону, розумності і справедливості.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає зміні в частині визначення розміру стягуваних аліментів з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 вересня 2019 року - змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень, замість 1500 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 22.07.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.С.Сащенко
Судді А.І. Овсяннікова
І.П. Коваленко