Справа № 643/9905/17 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/3193/19 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.187 КК України
Іменем України
21 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2019р. відносно ОСОБА_9 , -
Вищевказаною ухвалою продовжено ОСОБА_9 , який обвинувачується, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.187 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30.11.2019 року включно.
Суд першої інстанції враховував, що ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.1 ст.187 КК України, за які, у разі визнання його винуватими, може бути призначене покарання до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились і існують на даний час.
В апеляційній скарзі обвинувачений проситьскасувати ухвалу суду першої інстанції та змінити запобіжний захід на будь який інший не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням КПК України, практики Конституційного Суду України, а стороною обвинувачення так і не було надано суду достовірних фактів та доказів щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вислухавши доповідь судді, думку сторони захисту, які вважали рішення суду не правомірним і просили задовольнити апеляційну скаргу, а також думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку тримання під вартою (т.1 а.с.28-29), в той час, як захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника (т.1 а.с.39-41).
Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цього Кодексу.
Як випливає з положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, п.1 ч.4 ст.183 КПК України наділяє суд правом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, з наведених норм колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції розглядав клопотання прокурора у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за які, у разі визнання його винуватим, в тому числі, може бути призначене покарання - 10 років позбавлення волі, із конфіскацією майна і продовжив цей строк на 60 днів, тобто до 30.11.2019р. включно.
Вищенаведені обставини, поряд з матеріалами кримінального провадження в якому об'єднані декілька обвинувальних актів щодо ОСОБА_9 , який не працює і не має реєстрації на території України, переконують колегію суддів в обґрунтованості висновків суду першої інстанції в необхідності продовження тримання під вартою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, приймаючи до уваги, що висновки суду підтверджуються дослідженими у суду доказами, колегія суддів, приходить до переконання про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2019р. відносно ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді