Справа № 761/43669/19
Провадження № 6/761/1236/2019
11 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Ганущака А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення закордонного паспорта, стягувач: ОСОБА_2 , -
В листопаді 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта громадянку України для виїзду за межі України ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , лише до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом №761/22332/16-ц від 13.05.2019 року виданим Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 62 535 грн. 20 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 725 грн. 35 коп.
В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Київської області - Трофименка Михайла Михайловича перебуває виконавче провадження № 59152769 з примусового виконання виконавчого листа № 761/22332/16-ц від 13.05.2019 року, виданого Шевченківським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 62 535 (шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 20 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 35 коп.
Крім того, в клопотанні зазначено, що 20 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59152769 та направлено боржнику за № 0209417425701. Того ж дня, приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до діючих банківських установ. Під час здійснення виконавчих дій, було встановлено наявність у боржника відкритих рахунків в АТ «Банк Кредит Дніпро», проте коштів для виконання постанови на рахунках недостатньо. Вподальшому, 20.05.2019 року приватним виконавцем здійснено запит до Головного управління держгеокадастру у Київській області та встановлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровані земельні ділянки в межах Київської області. Того ж дня, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 03.06.2019 року згідно з відповіддю Державної фіскальної служби встановлено, що боржник отримує дохід. 18.07.2019 року до офісу приватного виконавця звернувся стягував із заявою про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 08.08.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 20.08.2019 року боржнику направлений виклик з вимогою з'явитись до офісу приватного виконавця 29.08.2019 року о 15:00 год. Проте у визначений час до офісу приватного виконавця боржник не з'явився та відповідні відомості не надав, про що складений акт приватного виконавця. 23.08.2019 року, надійшла відповідь з місця роботи боржника, про те, що стягнення за виконавчим листом неможливе, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.02.2019 року до 16.09.2021 року. 07.10.2019 року боржнику направлений повторний виклик з вимогою зв'яжись до офісу приватного виконавця 17.10.2019 року о 15 : 45 год. У визначений час до офісу приватного виконавця боржник не зв'язався, про що складений акт приватного виконавця.
Так, в поданні вказано, що станом на 06.11.2019 року боржник не здійснила жодних заходів щодо добровільного виконання рішення суду, не повідомив про повне чи часткове виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. Водночас згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.09.2019 року № 0.184-32867/0/15-19, боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 систематично перетинає державний кордон України в період відкритого відносного нього виконавчого провадження №59152769, а саме: 19.07.2019року виїхала з України до Бергамо; 22.07.2018 року повернулась з Бергамо до України; 09.08.2019року виїхала з України до Пальми де Мальорки, а повернулася з Пальми де Мальорки до Києва 21.08.2019 року.
Проте, у наданий приватним виконавцем строк для самостійного виконання судового рішення заборгованість погашена не була через ухилення боржника від його виконання.
У зв'язку з зазначеним, приватний виконавець просить подання задовольнити.
Відповідно до положень ч.4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Враховуючи вказані положення закону, сторони виконавчого провадження у судове засідання не викликались. Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду подання повідомлений належним чином.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Разом з тим, згідно вимог ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області - Трофименка Михайла Михайловича перебуває виконавче провадження № 59152769 з примусового виконання виконавчого листа № 761/22332/16-ц від 13.05.2019 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 62 535 (шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 20 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 35 коп.
Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець посилається на ряд обставин на підтвердження саме ухилення боржника від виконання рішення суду та те, що у наданий приватним виконавцем строк для самостійного виконання судового рішення заборгованість погашена не була.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відтак, аналіз зазначених норм законів, дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту ухилення боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Проте, жодного належного та допустимого доказу, який би надавав підстави вважати, що боржник ухиляється, чи має намір ухилитись від виконання судового рішення, у тому числі і шляхом залишення території України, державний виконавець до суду не надав, відсутнє належне обґрунтування таких обставин і в поданні, оскільки наведені дані виїзду боржника за межі країни та повернення в країну, - такими не являються.
Крім того, в матеріалах подання взагалі відсутнє підтвердження того, що боржника належним чином було повідомлено про існування вищезазначеного виконавчого провадження в порядку, регламентованому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки розписка від 18.07.2019 року наявна в матеріалах справи (а.с.22) в якій зазначено, що ОСОБА_3 ознайомлена з документами викладеними в папку, без опису у невизначеній кількості, - не підтверджує факту ознайомлення саме з матеріалами виконавчого провадження та викликами для проведення виконавчих дій.
Також, слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у листі Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» п.5 передбачено, що про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.
Як вбачається з матеріалів вказаного подання та долучених до нього документів, підтвердження про повідомлення боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відсутнє
Крім того, до клопотання не додано доказів, які б давали підстави вважати, що виконавцем вчинені всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення в даному випадку є передчасними та неспівмірними з огляду на надані суду письмові докази. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що момент звернення до суду із вказаним поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Однак, в даному випадку, з урахуванням того, норми Конституції України є нормами прямої дії, з врахуванням того, що приватним виконавцем не надано до суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, суд дійшов висновку, що у даному випадку встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є прямим та грубим порушенням її конституційних прав та свобод.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та керуючись ст.ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення закордонного паспорта, стягувач: ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 11.12.2019.
Суддя: