Справа № 526/857/18 Номер провадження 22-ц/814/2833/19Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
09 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря Кальник А.М.,
за участі: представника позивача - адвоката Олефір А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року, прийнятого під головуванням судді Тищенко Л.І. в м. Гадяч, із складанням повного тексту рішення 13 вересня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради, виконавчого комітету Гадяцької міської ради, Гадяцької державної нотаріальної контори про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Уточивши позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати рішення Гадяцької міської ради народних депутатів № 370 від 26.11.1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видане на підставі даного рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Визнати недійсним свідоцтво від 10 березня 1981 року, видане Гадяцькою державною нотаріальною конторою про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування ОСОБА_2 нерухомого майна за вказаною адресою спадкодавця ОСОБА_4 та визнати незаконним та скасувати рішення суб'єкта реєстраційної діяльності Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 10.04.2017 року, прийняте реєстратором Бахмацькою А.В., індексний номер 34694121 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28 лютого 1960 року перебувають в зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , за договором від 28 липня 1972 року купила будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та складається в цілому з будинку жилою площею 25,8 кв.м. з допоміжними господарськими прибудовами.
Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради депутатів трудящих № 23 від 14 грудня 1972р. ОСОБА_4 дозволено будівництво нового житлового будинку, після закінчення якого старий будинок підлягає знесенню ( т.1, а.с.246).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Нерухоме майно, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , побудовано та здано в експлуатацію актом по закінченню будівництва і вводу в експлуатацію, індивідуального домоволодіння від 26.10.1980 року, затвердженого 27.10.1980 року рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів № 343. Корисна площа будинковолодіння складає 65,5 кв.м., житлова - 47,0 кв.м.
Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого 26 листопада 1980 року, ОСОБА_4 на праві особистої власності належить в цілому домоволодіння по АДРЕСА_1 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Гадяцької міської ради народних депутатів № 370 від 26.11.1980 року взамін договору купівлі-продажу від 28.07.1972 року.
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 березня 1981 року вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 Спадкове майно складається з будинку А- І , жилою площею 47,0 кв.м. з допоміжними господарськими побудовами : сарай - Б, сарай - б, погріб - в, сарай - Г, вбиральня - Д, саж- Е, огорожа - № 1.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувалащо будинок придбаний ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу був знесений та її чоловік - ОСОБА_2 26 жовтня 1980р. ввів в експлуатацію новий житловий будинок, який є власністю подружжя. На той часОСОБА_4 померла, отже втратила правоздатність і оформлення права власності на померлу є порушенням її прав, як подружжя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позивачем не доведено факту, що підстави набуття її чоловіком ОСОБА_2 права власності на будинок, є неправомірним, незаконними та такими, що порушували чи порушують її право на нерухоме майно.
Однак, колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з таким рішенням.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.13 Закону "Про власність" об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна. З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).
Так, рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради депутатів трудящих № 23 від 14 грудня 1972р. ОСОБА_4 дозволено будівництво нового житлового будинку, після закінчення якого старий будинок підлягає знесенню ( т.1, а.с.246).
Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів № 370 від 26.11.1980 року дозволено оформлення права власності на жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видане свідоцтво про право особистої власності (т.2, а.с. 99 ).
У вказаному рішенні зазначено, що виконавчий комітет розглянув заяву ОСОБА_4 , проте остання померла за рік до прийняття вказаного рішення - 09 листопада 1979р.
На час прийняття оскаржуваного рішення питання виникнення права власності регулювались статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР ( в редакції 1963р.).
Актом про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 26 жовтня 1980р. комісія виконавчого комітету прийняла домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке пред'явив до здачі ОСОБА_2 ( т.1, а.с.97-98).
З інформації Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» вбачається, що з 1974р. побудований новий будинок за вказаною адресою, який введений в експлуатацію 26.10.1980р. ( т.1, а.с.8).
Зазначена обставина підтверджується також відомостями технічних паспортів, складених станом на 10.07.1980р. та 11.12.1980р. та на вказаний будинок (т.1,а.с.51-55).
Відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом міністерства комунального господарства Української РСР
31 січня 1966 р. в п.27 вказано, що в разі будівництва, з дозволу виконкому місцевої Ради
депутатів трудящих, будинку взамін старого, що підлягає знесенню,
після закінчення будівництва та прийняття нового будинку в
експлуатацію, забудовнику повинно бути видано на підставі
відповідного рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих
свідоцтво про право власності, а старий правовстановлюючий
документ відбирається та погашається.
Отже, видане на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво від 26 листопада 1980р. про право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 взамін договору купівлі-продажу від 28.07.1972 року суперечить наведеному положенню Інструкції.
Більш того, зазначене свідоцтво видане на померлу особу, що є порушенням ст.ст.9-11 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.).
За таких обставин у виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів 26.11.1980 року були відсутні правові підстави для дозволу на оформлення права власності на жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_4 , а тому рішення № 370 та видане на підставі даного рішення свідоцтво від 26 листопада 1980р. підлягають визнанню, як незаконні та скасуванню, а також рішення районного суду в цій частині.
Колегія суддів знаходить переконливими посилання позивача на те, що про наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету та свідоцтва про право власності за ОСОБА_4 ОСОБА_1 довідалась тільки в травні 2018р., коли нею подано позовну заяву про визнання недійсним договору дарування, за яким ОСОБА_2 11.04.2017р. подарував будинковолодіння ОСОБА_3 .
Приймаючи до уваги, що спірний житловий будинок був зданий в експлуатацію ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , то відповідно до положень діючих на той час ст.16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України до спільної сумісної власності відноситься майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Сторонами не спростовано твердження позивача про те, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалось нею та ОСОБА_2 .
Разом з тим, обговорюючи питання щодо визначення процесуального статусу учасників справи, колегія суддів звертає увагу на те, що подавши позовну заяву про збільшення позовних вимог 05.09.2018р., ОСОБА_1 визначила ОСОБА_2 , як третю особу без самостійних вимог, одночасно заявивши вимогу про визнання недійсним свідоцтва від 10 березня 1981 року, видане Гадяцькою державною нотаріальною конторою про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за ОСОБА_2 нерухомого майна за вказаною адресою спадкодавця ОСОБА_4 ( т.1, а.с.68-73).
Однак при зазначеному становищі, як третьої особи, ОСОБА_2 суттєво звужені процесуальні права, які стосуються його безпосереднього права на майно в порядку спадкування та позбавляють можливості надавати відповідні докази, визначені ст.ст.43,49 ЦПК України.
Отже, підлягають залишенню без змін рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво від 10 березня 1981 року, видане Гадяцькою державною нотаріальною конторою про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування ОСОБА_2 нерухомого майна за спадкодавця ОСОБА_4 та визнання незаконним та скасувати рішення суб'єкта реєстраційної діяльності Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 10.04.2017 року, прийняте реєстратором Бахмацькою А.В., індексний номер 34694121 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , що є похідним під зазначеної вище вимоги.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів № 370 від 26.11.1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видане на підставі даного рішення свідоцтво від 26 листопада 1980р. про право власності ОСОБА_4 на домоволодіння в АДРЕСА_1 , ухваливши в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів № 370 від 26.11.1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видане на підставі даного рішення свідоцтво від 26 листопада 1980р. про право власності ОСОБА_4 на домоволодіння в АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна
Повний текст постанови складено 11.12. 2019 р.