Справа № 761/26460/17
Провадження № 2/761/2692/2018
21 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Шлапаковій А.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Техенергобуд», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Техенергобуд», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 159,91 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.09.2016 р. близько 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Ауді» д/н НОМЕР_1 здійснював рух по дорозі в сторону Севастопольської площі біля мостової розв'язки на вул. В.Гетьмана. при перетинанні мостової розв'язки з-під мосту виїхав автомобіль «Газель» д/н НОМЕР_2 в крайній правій полосі та почав перестоюватись в ліву полосу через сполошну полосу дорожньої розмітки, створюючи аварійну ситуацію для автомобіля «Ауді», який рухався в цій полосі руху. Позивач намагався уникнути зіткнення з «Газель», але останній зачепив дзеркало «Ауді» лівим бортом . В результаті чого ОСОБА_1 було нанесена матеріальна шкода. Водій «Газелі» намагався покинути місце ДТП, але позивач вчинив дії за для зупинки автомобіля, при цьому вказаній ситуації були свідки. В подальшому, за телефонним дзвінком водія ОСОБА_2 під'їхав на місце ДТП інший автомобіль з якого вийшов чоловік, який виявився керівником водія ОСОБА_2 . Протоколи про адміністративні правопорушення, працівниками поліції було складено на водія ОСОБА_1 та водія ТОВ «Техенергобуд» ОСОБА_2 . За результатами розгляду вищевказаних протоколів, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2017 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Солом'янського районного суду від 27.01.2017 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Як зазначає позивач, внаслідок вказаного ДТП йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням його автомобіля, порушенням його нормальних життєвих зв'язків, певним ударом по престижу. Також, позивач був змушений неодноразово відвідувати сервісний центр для забезпечення відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля. Для поновлення своїх порушених прав в судовому порядку, йому прийшлось відвідувати УПП ДПП України, Солом'янський районний суд м. Києва. При відвідуванні вказаних закладів, Калюжний був вимушений стояти в чергах та нести матеріальні витрати на придбання палива. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач визначив у сумі 12 159,91 грн., яку просить стягнути з ТОВ «Техенергобуд».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року у справі відкрито провадження
Ухвалою суду від 24 січня 2018 року вирішено питання про подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
У встановлений судом строк, відповідач, третя особа будучи повідомленими належним чином, відзив на позов, пояснення на позов не подали, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від них також не надходило.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається із позовної заяви, 29.09.2016 року близько 13 год. 50 хв. в м. Києві по вул. В.Гетьмана відбулась ДТП за участі автомобіля «Ауді» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Газель» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 при ДТП автомобілі отримали ушкодження з матеріальними збитками.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2017 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду від 27.01.2017 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що з вини водія ТОВ «Техенергобуд» гр. ОСОБА_2 і внаслідок його дій, позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягла у душевних стражданнях з порушенням права користування сімейною власністю - автомобіля; порушення речового права у користуванні транспортним засобом; додатковими судовими витратами; витратами на неодноразові відвідування сервісного центру для забезпечення відновлювального ремонту автомобіля; поштовими витратами; витратами по розшуку відповідача та інше; у фізичному болю та стражданнях; у приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з думкою фізичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.
За позовом про відшкодування заподіяної шкоди позивач повинен довести: 1) сам факт заподіяння йому шкоди: майнової або моральної; 2) y разі понесення матеріальних збитків (шкоди) - розмір таких збитків (шкоди); 3) той факт, що шкоду (збитки) заподіяно саме відповідачем (або особою, за яку відповідач за законом несе відповідальність).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).
Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
Натомість, матеріали позову не містять письмових доказів щодо матеріальних витрат ОСОБА_1 на захист його порушених прав.
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 зазначеної норми процесуального права доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Слід зазначити, що доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин допущення відповідачем протиправної бездіяльності, якою начебто спричинено моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв'язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та допущеною з боку ТОВ «Техенергобуд».
Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не доведено завдання йому цієї шкоди та не обґрунтовано її розмір.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди з боку ТОВ «Техенергобуд», суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Техенергобуд», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: