Справа № 344/13473/17
Провадження № 22-ц/4808/1409/19
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Максюта
05 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Мелінишин Г.П., Матківського Р.Й.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника відповідача Пинчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції ПАТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділення №6 Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта», про визнання дій з надання споживчих послуг неправомірними, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про залишення позову без розгляду, постановлену суддею Пастернак І.А. 26 вересня 2019 року в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта») про визнання дій з надання споживчих послуг неправомірними, стягнення моральної шкоди (а.с.1-4, том 1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання (а.с.79, том 2).
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при постановленні ухвали суддя порушила присягу судді, норми Конституції України, а саме ст.ст. 102,106,125-131 Конституції України, ч.6 ст.56, ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оскаржувана ухвала є дискримінаційна, а тому неправосудна, перешкоджає доступу до суду для здійснення об'єктивного та неупередженого правосуддя незалежним безстороннім судом.
Апелянт просить дослідити долучені ним заяви та клопотання, а саме: про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора УДППЗ «Укрпошта» Смілянського І.Ю., збільшення позовних вимог про визнання дій щодо надання споживчих послуг неправомірними та відшкодування моральної шкоди від 14.03.2018 року; про розірвання договору №47/17 від 04.10.2017 року про надання правової допомоги адвокатом Синишиним П.Є. від 22.03.2018 року; про зменшення позовних вимог згідно заяви від 22.03.2018 року; заяву-клопотання про порушені конституційні та законні права позивача від 17.05.2018 року; про вчинення кримінального злочину судом першої інстанції при постановленні ухвали від 14.03.2018 року, від 24.05.2018 року; про збільшення позовних вимог від 29.05.2018 року; про направлення відповідачу УДППЗ «Укрпошта» та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Смілянському І.Ю. процесуальних документів від 31.05.2018 року; заяву (клопотання) у вигляді письмового пояснення від 08.06.2018 року; заяву (клопотання) у вигляді письмового пояснення від 22.08.2018 року; заяву (клопотання) у вигляді письмового пояснення від 01.10.2018 року; заяву (клопотання) у вигляді письмового пояснення від 14.05.2019 року; заяву (клопотання) у вигляді письмового пояснення від 08.06.2019 року.
Апелянт зазначає, що подавав суду клопотання (заяву), адресовану Івано-Франківському міському суду, у якій зазначив,що у зв'язку із хворобою і амбулаторним лікуванням в судове засідання 26.09.2019 року не прибуде та усі заявлені вимоги підтримує. За загальними нормами здійснення правосуддя рішення має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів особи від порушень зі сторони іншої особи, унеможливлювало необхідність наступних звернень особи до суду. При цьому спосіб відновлення судом порушеного права особи має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, в тому числі і прийняття ним таких рішень. А у випадку невиконання або неналежного виконання рішення суду щоб не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Також зазначив, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.210 ЦПК України, а саме суд повинен розпочати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. А в даному випадку тривалість провадження несумісна з вимогою «розумного строку».
Вважає, що оскаржуваною ухвалою суд позбавив його на справедливий судовий розгляд. З цих підстав просить скасувати ухвалу суду, визнати дії Українського державного підприємства поштового зв'язку в особі відділення №6 Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з надання споживчих послуг неправомірними, стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану неправомірними діями (а.с.85-103, том 2).
У відзиві на апеляційну скаргу представник акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції АТ «Укрпошта» зазначила, що оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства. Послуги позивачу надані відповідачем відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 із змінами, які розроблені відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок» та Актів Всесвітнього поштового союзу. Відповідно до пункту 13.1 Порядку та умов надання послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень, у разі ненадання або неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень відправник (адресат) має право протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після подання відправлення для пересилання звернутись до ПАТ «Укрпошта». Оскільки позивачем не надано та не доведено жодного доказу на підтвердження своїх вимог, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін (а.с.42-46, том 3).
У судове засідання не з'явився апелянт ОСОБА_1 , від якого надійшла заява-клопотання із зазначенням, що в судове засідання не прибуде у зв'язку із амбулаторним лікуванням, усі заявлені вимоги підтримує.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за відсутності апелянта.
Вислухавши пояснення представника відповідача Пинчук Н.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з положень п.3 частини 1 статті 257 ЦПК України, встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з'явився в судові засідання, що відбулися 08.06.2018 року, 23.08.2018 року, 13.12.2018 року, 16.05.2019 року та 26.09.2019 року, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не направив, дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Тобто, цивільне процесуальне законодавство накладає на учасників справи певні процесуальні обмеження, спрямовані на забезпечення дотримання процесуальних строків розгляду справи та на унеможливлення зловживання ними своїми процесуальними правами, в тому числі шляхом безпідставного затягування розгляду справи.
Правова конструкція п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що при настанні передбачених в цих нормах умов суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Процесуальні наслідки повторної неявки позивача в судове засідання, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, не застосовуються лише у разі, якщо: 1) позивач не був повідомлений належним чином про судове засідання; 2) позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.32, том 1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 березня 2018 року о 14:30 год (а.с.37, том 1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2018 року замінено первісного відповідача Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" належним відповідачем Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції ПАТ «Укрпошта». Судовий розгляд відкладено на 18.05.2018 року 08:45 год (а.с.126, том 1).
18.05.2018 року о 08:45 хв. судове засідання за клопотанням представника відповідача відкладено на 08.06.2018 року 14:30 год (а.с.154-155, том 1).
В судове засідання, призначене судом на 08.06.2018 року (судову повістку позивач отримав 18.06.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на а.с.234, том 1), позивач не з'явився (а.с.224-225, том 1). Розгляд справи відкладено на 23.08.2018 року.
22.08.2018 року ОСОБА_1 подав суду заяву (клопотання), із змісту якого встановлено, що у зв'язку із хворобою і амбулаторним лікуванням в судове засіданні, призначене на 23.08.2018 року о 13 год. 45 хв. не прибуде, усі заявлені вимоги підтримує (а.с.239-241, том 1).
23.08.2018 року розгляд справи відкладено за неявкою сторін на 13.12.2018 року (а.с.242, том 1).
Судову повістку на 13.12.2018 року позивач отримав 04.09.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.248, том 1).
В судове засідання, призначене судом на 13.12.2018 року, ОСОБА_1 не з'явився (а.с.30-31, том 2). Розгляд справи відкладено на 16.05.2019 року.
Судову повістку на 16.05.2019 року ОСОБА_1 отримав 20.12.2018р., про що розписався особисто у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.36, том 2).
14.05.2019 року ОСОБА_1 подав суду заяву (клопотання), із змісту якого встановлено, що у зв'язку із хворобою і амбулаторним лікуванням в судове засіданні, призначене на 16 травня 2019 року о 11 год. 00 хв. не прибуде, усі заявлені вимоги підтримує (а.с.39-45, том 2).
В судове засідання, призначене судом на 16.05.2019 року, ОСОБА_1 не з'явився (а.с.60-61, том 2). Розгляд справи відкладено на 26.09.2019 року.
Позивач ОСОБА_1 про відкладення справи на 26.09.2019 року був належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу особисто 22.05.2019 року (а.с.67, том 2).
05 липня 2019 року ОСОБА_1 подав суду заяву (у вигляді письмового пояснення), із змісту якої встановлено, що у зв'язку із хворобою і амбулаторним лікуванням в судове засіданні, призначене на 26 вересня 2019 року о 15 год. 00 хв. не прибуде, усі заявлені вимоги підтримує (а.с.70-76, том 2).
Із довідки, складеної секретарем судового засідання Івано-Франківського міського суду встановлено, що в судове засідання 26 вересня 2019 року сторони не з'явилися (а.с.78, том 2).
Таким чином, позивач про дату, час та місце судових засідань, призначених судом на 23.08.2018 року, 13.12.2018 року, 16.05.2019 року та 26.09.2019 року був повідомлений судом першої інстанції завчасно та належним чином. Зі своєї сторони він повідомляв суд про те, що не прибуде у судові засідання у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні, а позовні вимоги підтримує. Документа, який би підтверджував поважні причини неявки у судове засідання жодного разу суду не надав.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до Параграфу 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тобто розуміння статті 6 Конвенції зводиться до того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання закріплений і у національному законодавстві (стаття 131 ЦПК України).
Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачем подавались заяви про те, що у зв'язку із хворобою і амбулаторним лікуванням в судове засідання він не прибуде, усі заявлені вимоги підтримує (а.с.239-241, том 1; а.с.39-45, 70-76, том 2). Отже, позивач належним чином повідомляв суд про те, що позовні вимоги підтримує, але не братиме участі у судових засіданнях з поважної причини (перебуванням на амбулаторному лікуванні), хоча жодного разу позивач не висловив своєї думки щодо можливості розгляду справи без його участі або відкладення розгляду справи.
В силу статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи суд, відкладаючи декілька разів розгляд справи не визнав, відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 43 ЦПК України, обов'язковою явку позивача в судове засідання.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; відсутність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності і його неявка повинна перешкоджати розгляду справи.
Отже, з метою виконання завдання цивільного судочинства для з'ясування чи має наміри позивач особисто брати участь у судових засіданнях і надавати пояснення або чи можливо розглянути справу за його відсутності по суті позовних вимог, суду слід було роз'яснити позивачу процесуальні права та обов'язки як особі, яка є учасником справи, і наслідки не вчинення нею окремих процесуальних дій.
Таким чином, залишення позову без розгляду є передчасним, безпідставним та суперечить як вимогам п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, так і завданню цивільного судочинства.
Крім того, колегією суддів враховується, що справа перебувала в провадженні суду два роки, судом були з'ясовані обставини справи, які мали правове значення для вирішення спору, витребувані докази, сторони надали пояснення. З матеріалів справи не вбачається , що позивач втратив інтерес до вирішення поданого ним позову, а тому суд не мав жодних перешкод для того, щоб вирішити спір по суті заявлених вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Слід зауважити, що апеляційний суд не має повноважень на ухвалення рішення по суті спору на цій стадії судового розгляду, оскільки судом першої інстанції справа з ухваленням рішення за позовними вимогами ще не розглянута, тому вимоги апелянта в цій частині не узгоджуються з процедурою, визначеною Цивільним процесуальним Кодексом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про залишення позову без розгляду від 26 вересня 2019 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції ПАТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділення №6 Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта», про визнання дій з надання споживчих послуг неправомірними, стягнення моральної шкоди до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 року.
Судді: І.О. Максюта
Г.П. Мелінишин
Р.Й. Матківський