Провадження № 22-ц/803/9155/19 Справа № 210/2367/19 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
09 грудня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року, яке постановлено суддею Ступаком С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області відомостей щодо складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, -
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 07 лютого 2019 року позивачу було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, у розмірі 90 000 гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , витрати, на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Стягнуто з на користь держави судовий збір 768 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що судом не враховано те, що позивач працював і на інших підприємствах, тому твердження, що робота позивача на підприємстві відповідача вплинула на виникнення та розвиток професійного захворювання упереджене та не відповідає об'єктивній дійсності.
Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.
Вважає, що судом не враховано, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіяно моральних страждань позивачу.
На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає, суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати на користь позивача на правничу допомогу в розмірі 2 700 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представника позивача зазначає що стягнутий судом розмір моральної шкоди є обґрунтованим, справедливим та встановлений з урахуванням всіх обставин справи, тому вражає, що доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються лише переоцінки доказів .
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву представника позивача на апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 18 грудня 2007 року по 31 січня 2019 року працював підземним прохідником 5 розряду, ШУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 31.01.2019 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 6-9).
Згідно п. 16 Акту № 16 розслідування причин виникнення професійного захворювання від 11 грудня 2018 року, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є праця, зокрема, на підприємстві відповідача, де він, працюючи прохідником, виконував комплекс робіт з підготовки та проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок в підземних умовах шахти та підпадав під дії факторів: вібрації, шуму, що перевищує ГДР, фізичного навантаження, показники якого перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця (а.с. 16).
Відповідно до п. 17 Акту, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є фізичне навантаження, вібрація, шум, що перевищують нормативно допустимі через недосконалість робочого місця (а.с. 16-зворот).
За висновком МСЕК від 07 лютого 2019 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 18).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання позивач отримав під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянню моральних страждань позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не знімають з відповідача обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах.
Відповідно до висновку МСЕК від 07 лютого 2019 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано те, що позивач працював і на інших підприємствах, тому твердження, що робота позивача на підприємстві відповідача вплинула на виникнення та розвиток професійного захворювання упереджене та не відповідає об'єктивній дійсності, оскільки як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 11 грудня 2018 року, професійне захворювання у позивача виникло, зокрема, внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він виконував комплекс робіт з підготовки та проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок в підземних умовах шахти, підпадав під дії факторів: вібрації, шуму, що перевищує ГДР, фізичного навантаження, показники якого перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.
Так, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров'я позивача, період роботи на підприємстві відповідача, тяжкість вимушених змін його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Тому, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом, з вищенаведених підстав.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 90 000 гривень.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення судових витрат на користь позивача на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скориставшись своїм правом на правничу допомогу, 15 квітня 2019 року уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Бузинарською Д.М. та згідно Акту наданих послуг йому надана правнича допомога: попереднє опрацювання документів та законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини 1 год. - 750 грн., вивчення судової практики по антологічній категорії справ 1 год. - 750 грн., консультація позивача та підготовка позовної заяви 2 години - 1500 грн. (а.с. 31).
На підтвердження понесення витрат на надання правничої допомоги позивачем надано квитанцію про сплату адвокату 3 000 грн. та акт наданих послуг відповідно до умов договору (а.с. 32).
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції було враховано та документально доведено, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідачасудових витрат на правничу допомогу, оскільки визначений судом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, також представником позивача було надано до суду належні та допустимі докази понесених позивачем витрат у справі.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача, невірно застосовані норми процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині стягнутого з відповідача на користь держави судового збору, із збільшенням стягнутого судом першої інстанції судового збору з 768,40 гривень до 900 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави збільшивши його з 768 гривень 40 копійок до 900 (дев'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Головуючий:
Судді: