Справа № 761/39806/18
Провадження № 2/761/2640/2019
20 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Горюк В.А.,
за участі
представника позивача Баськової Т.М. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Українського центру оцінювання якості освіти до ОСОБА_2 про відшкодування працівником повної матеріальної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 577469,17 грн. заборгованості та понесені судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду начальника відділу з господарських питань. 12.05.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. В подальшому відповідача було переведено на посаду провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення. 23.10.2017 року позивачем було ініційовано проведення річної інвентарізації на підприємстві. За результатами річної інвентарізації було виявлено факт нестачі матеріальних цінностей, які рахуються за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_2 . Позивач звернувся до відповідача з питання відшкодування вартості відсутніх матеріальних збитків, однак відповідач своєї провини в їх відсутності не визнав, тому позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.
25.01.2019 р. відкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник ОСОБА_2 зазначив, що відповідач з період роботи в Центрі займав такі посади: з 12.05.2006 р. по 05.02.2007 р. начальника відділу з господарських питань; з 05.02.2007 р. по 01.07.2007 р. спеціаліста завідувача господарством відділу матеріально-технічного забезпечення; з 01.07.2007 р. по 01.04.2009 р. спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення; 01.04.2009 р. по 15.12.2014 р. спеціаліста першої категорії відділу матеріально-технічного забезпечення, а з 15.12.2014 р. по день розгляду справи - провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення. Разом з тим, договір про повну індивідуальну відповідальність № 2 від 12.05.2006 р., на який посилається позивач, був укладений між Центром та відповідачем, який обіймав посаду - начальник відділу з господарських питань. Проте, відповідача починаючи з 05.02.2005 р. було переведено на іншу посаду та покладено інші трудові функції. Посада, яку на даний час обіймає ОСОБА_2 взагалі не передбачає укладання з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а отже до нього не можуть бути застосовані положення ст.ст.134,135-1 КЗпП України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, що в ній викладені.
Представник відповідача та відповідач позов не визнали, в своїх поясненнях вказали на те, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки договір про матеріальну відповідальність, на якій посилається позивач - втратив свою актуальність та не може бути підставою для стягнення. Крім того, відповідач повністю заперечує свою вину про наявність недостачі матеріальних цінностей.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Судом встановлено, що відповідач був прийнятий на посаду начальника відділу з господарських питань в Український центр оцінювання якості освіти наказом від 12.05.2006 року за № 19о/с.
12.05.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну відповідальність № 2, за умовами якого позивач, як особа яка займає посаду начальника відділу з господарських питань, яка безпосередньо пов'язана із збереженням та використанням у своїй роботі товарно-матеріальних цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
Відповідно до умов зазначеного договору відповідач, начальник відділу господарських питань, взяв на себе обов'язок брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.
У випадку незабезпечення з вини відповідача збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства. відповідач не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини, відповідно до п. 3 договору..
Наказом від 16.12.2014 року за № 577 о/с відповідача було переведено на посаду провідного спеціаліста відділу матеріально - технічного забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.07.2007 р. по 01.04.2009 р. ОСОБА_4 обіймав у позивача посаду спеціаліста відділу матеріально - технічного забезпечення, а з 01.04.2009 р. по 15.12.2014 р. - спеціаліста 1-ї категорії відділу матеріального забезпечення.
Як встановлено в судовому засіданні, і це підтверджується матеріалами справи, з 15.12.2014 р. і по день розгляду справи ОСОБА_2 перебуває у позивача на посаді провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення.
Вищенаведені обставини не спростовувались в судовому засіданні представником позивача.
За наданими представником Центру доказами, на підставі наказу позивача за № 21 від 23.10.2017 року було розпочато проведення інвентаризацію активів та зобов'язань, крім іншого за період з 30.10.2017 до 22.11.2017 (включно) - основних засобів, нематеріальних активів, запасів, витрат майбутніх періодів, грошових коштів, грошових документів, бланків суворого обліку, що обліковується станом на 01.11.2017 року.
Також даним наказом було затверджено склад комісії з проведення річної інвентаризації, до якої відповідача не було включено.
Під час проведення інвентаризації, комісією було виявлено відсутність наступних матеріальних цінностей: телефони Motorola L 7E -2 шт; диктофон Olimpus WS-310 М- 2шт; відеорекордер PIONER DVR -940 HX-S -1 шт; відеокамера SONY HDR-SR1E AVCHD/30G -1 шт; мобільний планшетний ПК -1 шт.; змішувач дука 1шт; настінний конвектор Noirot CNX 1500; знищувач документів СС195 Х; тонометр DK - 105 механіка, тубус для ключів; подяка -150 шт.; тестові зошити 3275 шт; офісний папір формату А3 - 16 пачок; проект сигналізації периметру 1шт, проектно-кошторисна документація на ремонт адмін. Корпусу УЦОЯО -1 шт. На загальну суму 577469, 17 грн.
Стосовно відсутності матеріальних цінностей: телефони Motorola L 7E -2 шт; диктофон Olimpus WS-310 М- 2шт; відеорекордер PIONER DVR -940 HX-S -1 шт; відеокамера SONY HDR-SR1E AVCHD/30G -1 шт; мобільний планшетний ПК -1 шт. ОСОБА_2 склав пояснювальну записку, де зазначив, що в приміщенні Центру проводилися обшуки з вилученням матеріальних цінностей працівниками СБУ, прокуратури м. Києва, під час яких він не був присутній та з протоколами вилучення, як матеріально-відповідальна особа не був ознайомлений, місце знаходження вищезазначених матеріальних цінностей йому не відомо. Веб-камери 1,3 МР (961422-39) в кількості 5 шт, не були прийняті на склад.; змішувач дука 1шт; настінний конвектор Noirot CNX 1500; знищувач документів СС195 Х; тонометр DK - 105 механіка, тубус для ключів знаходяться в інших приміщеннях відповідача, подяка -150 шт.; тестові зошити 3275 шт; офісний папір формату А3 - 16 пачок - відповідач не отримував.
Згідно із ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Пунктом 1 частини першої ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику спорах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Відповідно до ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
На сьогоднішній день чинним залишається Переліку посад і робіт працівників, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, що затверджений постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14 вересня 1981 року №259/16-59).
Посада, на якій перебуває відповідач не передбачає укладання з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що унеможливлює застосування до ОСОБА_2 . положень ст.ст. 134 та135-1 КЗпП України.
Зазначене підтверджується також і посадовою інструкцією провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення, затвердженої директором Українського центру оцінювання якості освіти 07.11.2014 р., з якою відповідача було ознайомлено 15.12.2014 р., яка не містить положення про покладення на працівника повної індивідуальної матеріальної відповідальності за ввірені йому матеріальні цінності.
У частинах другій ст. 135-3 КЗпП України зазначено, у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Ст. 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
В розумінні вимог чинного законодавства України, стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків, може мати місце лише при встановленні судом наявності обов'язкових складових для настання матеріальної відповідальності, а саме: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Разом з цим позивачем не доведено не доведено належними та допустимими доказами, можливість покладення на ОСОБА_2 повної матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, з огляду на обставини встановлені у судовому засіданні.
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на обставини встановлені в судовому засіданні суд вважає, що позов Українського центру оцінювання якості освіти має бути залишено без задоволення
Розподіляючи ссудовівитрати, суд керується положеннямист.141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст.2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 130,133,134,135-1 КЗпП України, суд -
ПозовУкраїнського центру оцінювання якості освіти до ОСОБА_2 про відшкодування працівником повної матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя