11 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3634/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні клопотанням представника позивача Висоти Ірини Анатоліївни про ухвалення рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 440/3634/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 28 серпня 2019 року №16 про накладення штрафу за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми. Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 28 серпня 2019 року №17 про накладення штрафу за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.
05.12.2019 представником позивача Висоти І.А. подано клопотання про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
В обґрунтування цих вимог представник позивача посилалася на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно норм якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами. Вказувала, на понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Тож представник позивача вважає вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача - суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи в суді першої інстанції правомірною.
Ухвалою судді від 06.12.2019 вказане клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 грудня 2019 року.
11 грудня 2019 року представником ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області через канцелярію суду надано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належний чином. Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі у порядку письмового провадження
Згідно з частинами четвертою та п'ятою 143 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснено судом у порядку письмового провадження.
Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про прийняття додаткового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Однак, на момент ухвалення рішення від 29 листопада 2019 року у матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би свідчив про надання адвокатом правничої допомоги, договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі наданих послуг, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, докази сплати гонорару адвокату.
Таким чином, позивачем та представником позивача на момент ухвалення рішення від 29 листопада 2019 року до матеріалів справи не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу наведеного слідує, що витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які мають бути подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 244 КАС, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 5 частини першої статті 244 КАС).
У цьому зв'язку можна також зазначити, що за змістом частин п'ятої, шостої статті 246 КАС, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини п'ятої статті 246 КАС), а в разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат (пункт 4 частини шостої статті 246 КАС).
Якщо аналізувати наведені положення процесуального закону у їх системному взаємозв'язку і в контексті заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС, то насамперед слід звернути увагу на те, що такий механізм виправлення чи усунення допущеного судом недогляду при ухваленні рішення передбачає, що питання, які не вирішив суд, ухваливши рішення, яким закінчено розгляд справи, існували на дату його ухвалення, відповідно до процесуального закону суд мав їх вирішити і результат їх вирішення мав би бути відображений в тексті ухваленого рішення (зокрема в резолютивній його частині).
За правилами статей 244, 246 КАС питання щодо розподілу судових витрат має бути вирішеним при ухваленні рішення у справі. Водночас, суд може і повинен вирішувати це питання в межах та на підставі тих документів, які є в матеріалах справи на момент ухвалення рішення у справі. Якщо за таких умов суд цього не зробив, є підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат відповідно до статті 252 КАС.
Як слідує зі змісту рішення від 29.11.2019, судом вирішувалося питання щодо розподілу судових витрат. Так, судовим рішенням стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпроспоживслужби у Полтавській області, на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.
На дату ухвалення рішення у цій адміністративній справі вимога про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача не заявлялася.
До цього часу представник позивача із заявами такого змісту не зверталася, документів, які б підтверджували понесені позивачем витрати не подавала, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов'язку вирішувати ці питання, як і призначати судове засідання для їх вирішення (вказуючи про це у резолютивній частині рішення; пункт 5 частини шостої статті 246 КАС України).
Тобто, клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу могло б бути предметом вирішення адміністративним судом під час ухвалення рішення в цій справі (так само як і додаткового рішення, якщо б у рішенні про це не було зазначено), якби надали докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів, але до того, як суд ухвалить рішення.
Позаяк представник позивача вирішила подати вказане клопотання після того, як суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення у справі (за яким позов ОСОБА_1 задоволено) та вже після складання повного тексту рішення, підстави для ухвалення за цим клопотанням додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС відсутні.
Керуючись статтями 134, 139, 243, 244, 246, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання представника позивача Висоти Ірини Анатоліївни про ухвалення рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва