05 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2741/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І.,
секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,
представника позивача - Куц Я.О.,
представника відповідача - Сухомлин Ю.В, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи суд, -
29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2019 № 0022035413, №0022045413.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням процедури. Крім того, акт перевірки оформлено з порушенням Методичних рекомендацій. Податкове повідомлення - рішення від 20.11.2006 № 0002891750, внаслідок якого виник податковий борг позивач вважає протиправним.
Ухвалою суду від 21.08.2019 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
10.09.2019 та 13.11.2019 судом отримано відзиви на адміністративний позов, у яких відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 мав податковий борг з 2017 року, внаслідок чого надходження на його рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ в грудні 2017 року в сумі 9793 грн були зараховані в погашення цього боргу. Також в листопаді 2018 року платіж позивача в сумі 170 грн був зарахований в погашення цього боргу. Внаслідок прострочення у сплаті грошових зобов'язань до позивача було застосовано штрафні санкції. При цьому відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду стверджував про те, що відповідальність у вигляді штрафу не поставлена у залежність від способу та порядку погашення податкового боргу.
Ухвалою суду від 30.10.2019 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управлінням ДПС у Полтавській області.
Ухвалою суду від 21.11.2019 задоволено клопотання представника позивача про його участь в режимі відеоконференції.
23.09.2019 та 25.11.2019 судом отримано відповіді на відзиви, у яких представник позивача наполягав на порушенні процедури прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень та порядку проведення камеральної перевірки. При цьому представник позивача зауважує, що відповідач практикує у своїй діяльності заздалегідь упереджений та формальний підхід до розгляду заперечень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
13.03.2019 посадовою особою ГУ ДФС у Полтавській області була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ПДВ ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом перевірки № 16646/16-31-54-13/ НОМЕР_1 .
Актом перевірки зафіксовано факт порушення ФОП ОСОБА_1 п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме: порушення термінів сплати податкового зобов'язання з ПДВ.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення 03.04.2019 № 0022035413, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в рзмірі 979,30 грн (10% від суми прострочення 9793 грн тривалістю 8 календарних днів) № 0022045413, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в рзмірі 34 грн (20% від суми прострочення 170 грн тривалістю 320 календарних днів).
Передумовою виникнення спірних правовідносин слугували наступні обставини.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 11.07.2017 по справі № 3/322 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 20.11.2016 № 0002881750/0 та № 002891750/0.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 20.11.2006 № 0002881750/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 515 578,02 грн.
Як наслідок, в грудні 2017 року виникла сума узгодженого податкового (грошового) зобов'язання ОСОБА_1 , яку було погашено надходженням на його рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ в грудні 2017 року в сумі 9793 грн та в листопаді 2018 року в сумі 170 грн.
Водночас, як встановлено судом зі скріншоту витягу з ІКП ОСОБА_1 (а.с. 99), 27.12.2017 контролюючим органом здійснено зарахування надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ в розмірі 9793 грн.
У зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженої суми грошового зобов'язання контролюючим органом застосовано штрафні санкції.
Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки та нарахованими на їх підставі штрафами, оскаржив податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0022035413, № 0022045413 до суду.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України .
Особливості обчислення та перерахування коштів до Державного бюджету України ПДВ унормовані ст. 200 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до абзацу другого пункту 87.1 статті 87 ПК джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац четвертий пункту 87.1 статті 87 ПК).
Норми статті 95 ПК встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Аналіз наведених норм в їх системному зв'язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.
Кожна з цих норм (пункт 87.9 статті 87 та пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України) має окремий предмет регулювання: норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
Непогашення податкового боргу, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб'єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб'єкта.
Вказані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалися Верховним Судом (у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18 та від 10.09.2019 у справі № 1840/3549/18).
За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого правового регулювання та встановлених обставин справ суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування відповідачем коштів, що надійшли до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ в грудні 2017 року в рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань з ПДВ 979,30 грн є також безпідставним.
Відтак, оскаржене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2019 № 0022035413 є протиправним та підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас суд враховує, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків з огляду на те, що відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами), що неодноразово підтверджувалося висновками Верховного Суду, наприклад, у постанові від 27.12.2018 по справі № 820/6904/16.
Разом з тим, протиправності застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 34 грн податковим повідомленням - рішенням № 0022045413 судом не встановлено. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."
Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 37112, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2019 №0022035413.
У задоволенні іншої частини позовних відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 37112, РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 грудня 2019 року.
Суддя К.І. Клочко