11 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4329/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по липень 2019 року включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по липень 2019 року включно з урахуванням її заробітку за цей період в сумі 339538,24 грн у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на ДП ВО "Знамя" з липня 2009 року по липень 2019 року з урахуванням заробітку позивача за цей період та проведення перерахунку пенсії з урахуванням такого заробітку, оскільки під час її роботи підприємством вирахувані із заробітної плати позивача внески до Пенсійного фонду України. Водночас відповідно до довідки, наданої підприємством, у зв'язку зі скрутним фінансово-економічним станом внески до пенсійного фонду за вказаний період не перераховані. На переконання позивача, застрахована особа не несе жодної відповідальності за порушення, вчинене підприємством-страхувальником.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
22.11.2019 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Звертав увагу на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітку за період з липня 2009 року по липень 2019 року, оскільки чинний механізм нарахування пенсій передбачає, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально у залежності від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. А оскільки за даними системи персоніфікованого обліку страхові внески та єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 ДП ВО "Знамя" не сплачені, підстави для врахування такого заробітку при обчисленні пенсії відсутні /а.с. 43-47/.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
16.08.2019 позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, у якій просила зарахувати період її роботи з липня 2009 року по липень 2019 року на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу з урахуванням заробітної плати за вказаний період /а.с. 31-32/.
Листом від 29.08.2019 №4344/Р-02 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку страхового стажу та пенсії, оскільки при розрахунку розміру пенсії враховується виключно заробіток, з якого сплачувались внески до Пенсійного фонду України /а.с. 42/.
Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом статті 1 Закону №1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В силу положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частинами першою та другою статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини шостої цієї статті страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
А в силу положень частини десятої згаданої статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Положеннями частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ДП ВО "Знамя" з липня 2009 року по липень 2019 року з урахуванням його заробітної плати за цей період.
Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ), копію якої залучено до матеріалів справи, підтверджено, що позивач 25.07.1979 прийнятий на роботу на Полтавський завод "Знамя". В межах періоду, зарахування до стажу якого досліджується судом, позивач працювала: провідним економістом відділу маркетингу та продажу; з 01.06.2011 - переведена провідним економістом до комерційного управління; 29.07.2016 - звільнена у зв'язку з ліквідацією підприємства; 02.08.2016 - прийнята на посаду провідного економіста; 21.05.2018 - звільнена у зв'язку з закінченням строку трудового договору; 04.09.2018 прийнята на посаду провідного економіста; 31.01.2019 - звільнена у зв'язку з закінченням строку трудового договору /а.с. 22-23/.
Крім того, 01.02.2019 між ОСОБА_1 та ДП "ВО "Знамя" укладено цивільно-правовий договір №25 строком на 7 місяців з оплатою послуг у розмірі 6100,00 грн в місяць /а.с. 70/.
Викладені обставини відповідачем не заперечуються.
Даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України підтверджено, що у період з липня 2009 року по липень 2019 року (в межах предмету розгляду у даній справі) ОСОБА_1 нарахована заробітна плата на ДП ВО "Знамя", однак страхові внески / єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України роботодавцем не сплачені, що визнається сторонами /а.с. 28-30/.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Оскільки наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування вищевикладених норм Закону №1058-IV, дані висновки враховуються судом у цій справі.
Суд наголошує, що записи у трудовій книжці позивача свідчать, що 21.05.2018 ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку з закінченням строку трудового договору і лише 04.09.2018 прийнята на посаду провідного економіста.
При цьому, суд враховує, що в силу положень частини шостої статті 20 Закону №1058-IV базовим звітним періодом для нарахування страхових внесків є календарний місяць.
Відтак, матеріалами справи не підтверджено перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ДП ВО "Знамя" у період з червня по серпень 2018 року включно.
Несплата ДП ВО "Знамя" страхованих внесків до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу.
Як наслідок, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по липень 2019 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
А відтак, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на ДП ВО "Знамя" за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по липень 2019 року.
Вимога ОСОБА_1 зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по липень 2019 року включно з урахуванням її заробітку за цей період в сумі 339538,24 грн у повному обсязі, задоволенню не підлягають, оскільки питання щодо зарахування стажу роботи відноситься до дискреційних повноважень та виключної компетенції пенсійного органу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періодів її роботи на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу за вказаний період та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн, і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 384,20 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на ДП ВО "Знамя" за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по липень 2019 року з урахуванням заробітку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до її страхового стажу періоду її роботи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періодів її роботи на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу з урахуванням заробітної плати за вказаний період та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський