09 грудня 2019 р. № 400/3859/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Біоносенку В.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду у головуючого судді Біоносенка В.В. перебуває справа № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення нормативно-правового акту, відповідно до якого йому може видаватися дублікат про вищу освіту, який не встановлений чинним законодавством на час його видачі і не був встановлений чинним законодавством на час його навчання;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому чи є чинним тепер порядок видачі дублікатів дипломів, що був чинним в СРСР;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому чи є чинним тепер нормативно-правовий акт, яким було затверджено зразок диплома, що видавався йому у 1981 році;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити йому нормативно-правовий акт, відповідно до якого йому може видаватися дублікат документу про вищу освіту, який не встановлений чинним законодавством на час його видачі і не був встановлений чинним законодавством на час його навчання;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити його чи є чинним тепер порядок видачі дублікатів дипломів, що був чинним в СРСР; 6) зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити його чи є тепер чинним нормативно-правовий акт, яким було затверджено зразок диплома, що видавався йому у 1981 році.
Ухвалою від 12.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3859/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.12.2019 року від позивача надійшла заява про відвід судді Біоносенку В.В., яка мотивована тим, що суддя Біоносенко В.В. розглядав справу за позовом ОСОБА_2 до цього ж відповідача у справі №400/3025/19 та відмовив у задоволенні позову не на законних підставах, дійшовши до абсурдних висновків. Суддя через заінтересованість у вирішенні справи №400/3025/19 неправильно застосував закони та дійшов висновку, що позивачу правомірно видавався дублікат диплома спеціаліста, за умови, що в нього не було диплома спеціаліста і він не має права на його отримання. Зазначене може свідчити про некомпетентність судді Біоносенка В.В. і про заінтересованість у відмові у задоволенні цього позову.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року заяву ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Біоносенку В.В. визнано необґрунтованою, зупинено провадження по справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Таким чином, дана заява відповідно до ч.8 ст.40 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку заяві про відвід судді Біоносенку В.В. у справі №400/3859/19, в розрізі наявних доказів, норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Заява ОСОБА_2 про відвід обгрунтована тим, при ухваленні рішення суду від 26.11.2019 року по справі №400/3859/19 за позовом ОСОБА_2 до генерального директора Департаменту вищої освіти і освіти для дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О. про визнання протиправною дію відповідача про повідомлення позивачу про те, що у випадку якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України №354 від 16.04.1997 дублікат документа про вищу освіту видається за формою диплома спеціаліста та зобов'язання генерального директора Департаменту вищої освіти і освіти для дорослих Міністерства освіти і науки України Олега Шарова повідомити позивачу, який документ про вищу освіту здобуту ОСОБА_3 у 1981 році він має отримати, суддя неправильно застосував закони та лексичні значення слів.
Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Таких обставин ОСОБА_4 у заяві про відвід судді Біоносенку В.В. не зазначено.
Всі аргументи, на які послався позивач, як доказ упередженості судді, є вчинення судом процесуальних дій по іншій адміністративній справі, в якій позивачем був ОСОБА_4 , що перебувала в провадженні головуючого судді Біоносенка В.В., з якими незгоден заявник.
За приписами ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Ключовими положеннями статті 6 ЄКПЛ є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.
У справі "Ветштайн проти Швейцарії" ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
У заяві про відвід від 09.12.2019 року відповідні вищезазначені суб'єктивні та об'єктивні критерії не доведено.
В той же час, частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу.
Це: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді; рішення або окрема думка судді в інших справах; висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказана норма статті є імперативною.
Отже, подання заяви про відвід через прийняття (вчинення) процесуальних рішень прямо заборонено процесуальним законом.
Незгода позивача із такими рішеннями не є підставою для відводу. Позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність передбачених статтями 36 та 37 КАС України підстав для відводу судді.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Біоносенка В.В. у справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованою, не доведеною, не підтвердженою належними доказами, а отже не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248, 294 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про відвід судді Біоносенка В.В. у справі № 400/3859/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністрерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва