Іменем України
11 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4562/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Дасюка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом адвоката Дасюка Віктора Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням позовної заяви від 29 жовтня 2019 року б/н (арк. спр. 49-53) просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі пункту 44 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74;
- скасувати пункт 44 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві від 29 жовтня 2019 року зазначив, що позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан. 30 жовтня 2018 року позивачу встановлено інвалідність III групи внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
У травні 2019 року позивач звернувся до Луганського обласного військкомату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності III групи, яка пов'язана з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Луганський обласний військовий комісаріат передав заяву та документи позивача до Міністерства оборони України. У відповідь на адвокатський запит Міністерство оборони України направило на адресу представника позивача лист від 12 липня 2019 року за № 0290/214(з)/170. Разом з листом представнику позивача надано копію витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74.
З посиланням на положення статей 19, 46, 62 Конституції України, статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктів 11, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, представник позивача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення.
Зокрема, представник позивача зазначає, що відповідач у своєму рішенні не вказує підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, вичерпний перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено такої підстави відмови, як встановлення інвалідності понад 3-місячний термін.
Позивач перебував у статусі військовослужбовця строкової служби та приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року, де отримав поранення, та з 30 жовтня 2018 року йому присвоєно інвалідність, у зв'язку з пораненнями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На момент прийняття рішення відповідачем діяв пункт 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
За твердженням представника позивача, дана норма передбачає, що існує дві умови отримання одноразової грошової допомоги: 1) отримання інвалідності внаслідок поранення, заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби; 2) отримання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
Тобто, на законодавчому рівні було розмежовано встановлення інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час несення військової служби, та встановлення інвалідності внаслідок захворювання, але через три місяці після звільнення зі служби.
Згідно з Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139 (структурного підрозділу Міністерства оборони України) встановлено, що поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Відтак, з моменту встановлення позивачу III групи інвалідності, у позивача з'явилося гарантоване Конституцією України право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Обов'язок встановлення причин та обставин отримання поранення колишніх військовослужбовців покладений на обласні військкомати та Міністерство оборони України.
Міністерство оборони України позов не визнало, про що 28 листопада 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 58888/2019 подало відзив на позовну заяву від 22 листопада 2019 року № 1522, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 139-145).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач з 27 жовтня 1981 року по 16 грудня 1983 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР, під час якої у період з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. Згідно з Довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААА № 781599 від 30 жовтня 2018 року позивачу при первинному огляді було встановлено III групу інвалідності з 30 жовтня 2018 року у зв'язку з пораненням, контузією і захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Отже, при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в редакції станом на 30 жовтня 2018 року.
На момент визначення позивачу інвалідності III групи чинним законодавством України не передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому позивачем було неправильно застосовані положення законодавства, через що останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідач зазначив, що позивачем для отримання одноразової грошової допомоги було надано неповний пакет документів, а саме в порушення вимог пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, не було надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вищевказані документи, які позивачем не було подано, є суттєвими та визначальними, оскільки стаття 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). А відтак, за відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
З посиланням на пункт 21.18 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, відповідач зазначив, що документами про обставини травми та поранення позивача можуть бути достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення). Постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв'язок та період, в якому було отримано відповідне ушкодження здоров'я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво. Крім того, постанова військово-лікарської комісії є окремим документом, який визначений окремим підпунктом пункту 11 вказаного Порядку та аж ніяк не може бути дублюючим (зайвим тотожнім) документом на підтвердження обставин отримання відповідного ушкодження здоров'я. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж та протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 10 квітня 2017 року № 1139 також не є документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки останній лише допускає можливість їх отримання при обставинах зі слів самого позивача, однак не встановлює цей факт достовірно.
Також відповідач вказав, що при отриманні мінно-вибухової травми, контузії головного мозку неможливо вилікуватись без госпіталізації та надання медичної допомоги у стаціонарних умовах. Втім, в документах позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку. У військовому квитку позивача у пункті 22 «Які має поранення та контузії (дата та характер поранення (контузії)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» будь-які данні про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчених підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою, відсутні.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 28 жовтня 2019 року позовну заяву адвоката Дасюка Віктора Володимировича залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 45-46).
Ухвалою від 11 листопада 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-2).
Ухвалами від 11 грудня 2019 року клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залишені без задоволення (арк. спр. 151-152, 153-154).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, Луганський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 17 квітня 2019 року № ВСЗ-380/ОГД-246 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 30 жовтня 2018 року визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи (арк. спр. 101-116).
У висновку Луганського обласного військового комісаріату від 17 квітня 2019 року № ВСЗ-380/ОГД-246 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 зазначено перелік документів, які додаються до нього: заява ОСОБА_1 (оригінал) на 1 арк.; згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 (оригінал) на 1 арк.; довідка до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 781599 (завірена копія) на 1 арк.; витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 10 квітня 2017 року № 1139 (завірена копія) на 1 арк.; висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж (завірена копія) на 1 арк.; військовий квиток серії НОМЕР_1 (завірена копія) на 2 арк.; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 (завірена копія) на 1 арк.; копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 (завірена копія) на 2 арк.; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (завірена копія) на 1 арк (арк. спр. 101-116).
ОСОБА_1 у період з 27 жовтня 1981 року по 16 грудня 1983 року проходив строкову військову службу, що підтверджено військовим квитком від 27 жовтня 1981 року НОМЕР_1 та довідкою Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату від 05 листопада 2018 року № 284 (арк. спр. 106-107, 113).
У військовому квитку ОСОБА_1 від 27 жовтня 1981 року НУ № 8150735 у пункті 18 «Участь в боях, бойових походах, партизанських загонах та винищувальних батальйонах (де приймав участь, в який час, у складі якої частини та на якій посаді)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» мається запис про прийняття участі у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року, а у пункті 22 «Які має поранення та контузії (дата та характер поранення (контузії)» Розділу ІІ «Відношення до військової служби» будь-які данні про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчені підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою, відсутні (арк. спр. 106-107).
Відповідно до довідки Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату від 05 листопада 2018 року № 285 рядовий ОСОБА_1 , 1963 року народження, проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанський загонах і з'єднанням) з 03 грудня 1982 року по 15 грудня 1983 року 1 рік 0 місяців 13 днів (арк. спр. 16, 61, 112).
Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж встановлено, що при огляді ОСОБА_1 виявлено: подовжений рубець, розмірами 0,8х0,3 см - в тім'яній ділянці справа, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубець подовженої та лінійної форми розташовані - в лобній ділянці справа розмірами 0,6х0,2 см, долонній поверхні нігтьової фаланги 2-го пальця правої кисті довжиною 1,8 см, що є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році (арк. спр. 15, 60, 110).
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139 вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 14, 108).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30 жовтня 2018 року серія 12 ААА № 781599 ОСОБА_1 з 30 жовтня 2018 року первинно встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (арк. спр. 13, 59, 109).
Рішенням Міністерства оборони України, викладеним у пункті 44 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого звільнено зі строкової військової служби 16 грудня 1983 року та 30 жовтня 2018 року під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 781599 від 30 жовтня 2018 року), оскільки заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі строкової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, та заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) (арк. спр. 18, 63, 118, 147).
Листом від 04 липня 2019 року за № ВСЗ-605/ОГД-246 ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав позивачу копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74 (арк. спр. 117).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 12 липня 2019 року у справі № 440/3564/18, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги саме з моменту встановлення йому групи інвалідності, а виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення їй інвалідності.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин - 30 жовтня 2018 року).
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
До моменту набрання чинності Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте, з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Законом № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Так, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Таким чином, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції Закону № 2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності 30 жовтня 2018 року, відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII можливість отримання одноразової допомоги військовослужбовцем строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби відсутня.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18 та від 10 липня 2019 року у справі № 2040/7881/18.
Згідно з частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з підпунктом 3 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 12 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку № 975).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18 (адміністративне провадження № К/9901/58778/18) у спорі цієї ж категорії Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та визнала за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок:
«82. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування» (номер рішення в ЄДРСР 81047127).
У контексті спірних правовідносин та обставин даної справи суд зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139 не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З огляду на наведене, суд погоджує висновок Міністерства оборони України, що ОСОБА_1 не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2017 року № 614/Ж та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2017 року № 1139, в обставинах цієї справи не є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
Також суд погоджує висновок Міністерства оборони України, що оскільки ІІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно 30 жовтня 2018 року, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), звільненому зі строкової військової служби 16 грудня 1983 року та 30 жовтня 2018 року під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 781599 від 30 жовтня 2018 року), викладене у пункті 44 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року № 74, є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, та підстави для скасування цього рішення відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 715/2133/17 (провадження № К/9901/23606/18), від 27 червня 2019 року у справі № 715/1670/17 (провадження № К/9901/18258/18), від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18 (провадження № К/9901/9874/19).
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Дасюка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, Солом'янський район, просп. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська