10 грудня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2503/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636)
провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39767636), оформлену листом від “ 18” липня 2019 року № Б-5769/0-3126/0/17-19 щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, на території Межпрічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області;
2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39767636) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 № ЗВ-9300012392019 від “ 25” червня 2019 року про розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, на території Межирічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області та ухвалити обґрунтоване рішення в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.06.2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Межирічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Кадастровий номер земельної ділянки: 3521485200:02:000:9002.
Відповідач листом-відповіддю від 18.07.2019 року №Б-5769/0-3126/0/17-19 повідомив, що щодо вказаної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. Враховуючи викладене, Відповідач рекомендує повторно звернутись до нього із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в іншому місці.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначав, що листом від 18.07.2019 року Головне управління розглянувши заяву повивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства повідомило про відмову у задоволені заяви позивача. За результатами розгляду встановлено, що на бажану земельну ділянку було видано накази на розроблення проекту землеустрою гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Тому, для уникнення конфліктних ситуацій Головне управління відмовило в задоволені клопотання позивача.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.
Позивач 25.06.2019 року через особистий кабінет на веб-сторінці електронних сервісів Держгеокадастру, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Межирічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, (код національного Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 31 жовтня 1997 р. № 659: 3521485200; кадастрова зона: 02; кадастровий квартал: 000). Кадастровий номер земельної ділянки: 3521485200:02:000:9002(а.с.11).
До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с.12).
Того ж дня, клопотання було прийняте на опрацювання та направлене до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Клопотання зареєстроване у відповідача за вхідним номером №Б-5769/0/16-19 від 26.0.6.2019 року.
Листом від 18.07.2019 року № Б-5769/0-3126/0/17-19 відповідач повідомив, що щодо вказаної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. Враховуючи викладене, Відповідач рекомендує повторно звернутись до нього із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в іншому місці (а.с.13).
На думку позивача відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, що обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Отже, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.07.2019 року №Б-5769/0-3126/0/17-19 відповідач повідомив, що щодо вказаної земельної ділянки Головним управлінням вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі та рекомендував повторно звернутись до нього із заявою обравши земельну ділянку у власність в іншому місці.
Вищевикладені обставини на думку позивача є протиправною бездіяльністю Головного управління, суд зазначає наступне.
Так, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що відповідач отримавши клопотання позивач 25.06.2019 року, листом від 18.07.2019 року №Б-5769/0-3126/0/17-19 повідомив про прийняте рішення за наслідками його розгляду. Відповідач відмовив у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що раніше вже видані накази про надання дозволів на розроблення проектів обраної позивачем ділянки.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд вважає, що відповідач розглянув клопотання відповідача та прийняв відповідне рішення, а тому вчиненні дії виключають у відповідача протиправну бездіяльністю.
Щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути клопотання позивача №ЗВ-9300012392019 від 25.09.2019 року суд зазначає наступне.
Прийняття рішення відповідним органом державної влади щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не позбавляє права іншу особу отримати документи на право власності, першочергово, тому що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не посвідчує права власності та не є правовстановлюючим документом.
Після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно вчинити ще ряд дій передбачених законодавством. А сaме: 1. погодження проекту землеустрою на підставі статей 186, 186-1 Земельного кодексу України, 2. отримати рішення органу про затвердження проекту землеустрою.
Так, згідно з частиною шостою статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, де проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Уповноваженим органом є - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Після здійснення всіх вищезазначених дій на підставі рішення органу державної влади або місцевого самоврядування земельна ділянка надається у власність або у користування.
Так висновком Верховного Суду у справі №463/3375/15-а від 27 березня 2018 р., встановлено, що підставою для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику.
Також, згідно аналізу статей вбачається 116, 118 ЗК України, що уповноважений орган НЕ має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
Раніше, з цього самого питання, була висловлена позиція колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).
При цьому, суд звертає увагу на те, що право власності на землю державної або комунальної власності набувається на підставі рішення органу державної влади та на підставі здійснення державної реєстрації, а не дозволу на розробку проекту землеустрою.
Проте, у ході судового розгляду справи відповідач надав суду додаткові пояснення в яких зазначив, що наказами від 04.09.2019 №№ 11-4790/14-19-СГ, 11-4789/14-іЬ-СГ, 11-4788/14-19-СГ, 11-4787/14-19-СГ, 11-4786/14-19-СГ, 11-4786/144 9-СГ, 11-4785/14-19-СГ, 11-4782/14-19-СГ, 1М783/14-19-СГ, 11-4784/14-19-СГ затверджено проекти землеустрою та надано у власність громадянам.
Суд перевіривши зазначені обставини встановив, що відповідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка, яку бажав позивач, знаходиться в приватній власності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с.64-88).
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. №308 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З аналізу зазначених норм судом встановлено, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є однією із стадій безоплатної передачі громадянам земельних ділянок державної та комунальної власності. При цьому, відповідач як територіальний орган Держгеокадастру повноважний розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Отже, перебування у приватній власності земельної ділянки щодо якої позивач звернувся до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, унеможливлює прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області жодного рішення щодо такої ділянки, у тому числі і щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим, суд зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Вирішення спору у даній справі в межах заявлених позовних вимог не здатне призвести до захисту прав позивача, є наслідком помилки позивача при обранні способу захисту його права, тому не відновить порушеного права та особа не одержить бажаний результат.
З огляду на викладене, суд зазначає, що при зверненні до суду ОСОБА_1 необхідно обирати було такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З аналізу зазначених норм прав, спосіб захисту та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
VI. Судові витрати.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2019 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук