11 грудня 2019 року м. Київ №810/865/16
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №0002392202.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених документів, сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і неправомірно нарахував грошові зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні. Таким чином, оскаржуване рішення є незаконним, оскільки при його прийнятті невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Розглянувши позовну заяву, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" є юридичною особою, та має статус платника податків.
У період з 22.06.2015 по 03.07.2015 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання постанови СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.04.2014 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ "Стайл ЛТД" у період з 01.07.2014 по 31.07.2014.
За результатами перевірки складено Акт від 10.07.2015 №121/10-17-22-02/37412862, згідно висновків якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стайл ЛТД" за липень 2014 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України. Порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 435 027 грн.
Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" і ТОВ "Стайл ЛТД". Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що документи на поставку та отримання товару ТОВ "Стайл ЛТД", видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і т.д. перевіряючим надано не було. На момент проведення перевірки товар ТОВ "Стайл ЛТД" не поставлений ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Стайл ЛТД" не повернуті в повному обсязі ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", коригування витрат не проводилось.
Крім того, у акті перевірки зазначено, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.09.2014 №32014100100000150 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ "Стайл ЛТД" використовувалось в схемі діяльності "фіктивного" підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств-вигодонабувачів. Податкова накладна №31 від 03.07.2014 заповнена з порушеннями, а саме не має підпису посадової особи, оскільки керівник ТОВ "Стайл ЛТД" Лабунець В.В. заявив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, в діяльності "ТОВ "Стайл ЛТД" вбачається створення умов використання реквізитів даного підприємств під час складання податкової звітності користувачами підприємств-вигодонабувачів, а саме ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", що спрямовано на здійснення операцій, що не мають реального товарного характеру. ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Стайл ЛТД" встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів. Перевіркою не підтверджується взаємодія ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стайл ЛТД" за липень 2014 року на суму 435 026,67 грн.
На підставі висновків Акту від 10.07.2015 №121/10-17-22-02/37412862 контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0002392202 від 31.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 435 027 грн. та за штрафними санкціями - 217 514 грн., всього на суму 652 541 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою. Рішенням від 13.10.2015 Головне управління ДФС у Київській області залишило скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Не погодившись з таким рішенням Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.
Рішенням від 08.12.2015 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002392202 та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, Товариству з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.03.2019, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Київський окружний адміністративний суд 15.04.2019 постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи №810/865/16 до провадження, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2019 суд замінив відповідача у даній справі - Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на її правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав не встановлення реального здійснення господарських операцій ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стайл ЛТД". Крім того, з пояснень керівника ТОВ "Стайл ЛТД" Лабунця В ОСОБА_1 слідує, що останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.
Позивачем надано суду додаткові пояснення з підтверджуючими документами щодо відсутності факту поставки ТОВ "Стайл ЛТД".
Київський окружний адміністративний суд 18.07.2019 постановив протокольну ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказав, що розглядаючи спір про правомірність формування податкового кредиту, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось питання, за якою з подій позивачем було віднесено суми ПДВ до податкового кредиту та чи підтверджується реальність проведення операції по першій з подій.
Мотивуючи своє рішення відсутністю та/або неналежністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача, суди обмежилися лише наведенням мотивів буквально дублюючим акт перевірки.
Викладене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
Не дослідження вказаних обставин взагалі та не надання їм оцінки, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Стайл ЛТД" (продавець) та ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 03.07.2014 №З-Д-07 (т.1, а.с. 49 - 51).
Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність покупця Мінеральні добрива (Товар), а Покупець - прийняти Товар та оплатити його вартість.
Найменування Товару: Доктор Грін - Зернові, ціна Договору: 2 610 160,00 грн. з ПДВ. (п. 2.1).
Поставка Товару здійснюється у строк до 15.10.2014 (п. 3.1).
Згідно умов Договору позивачем перераховано на користь ТОВ "Стайл ЛТД" кошти у сумі 2 610 160 грн., що підтверджується банківською випискою від 03.07.2014 (т. 1, а.с. 52).
У свою чергу, ТОВ "Стайл ЛТД" оформлено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.07.2014 №31 на суму 2 610 160 грн., у т.ч. ПДВ - 435 026,67 грн. (т. 1, а.с. 54, 55).
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п. 198.1 ст. 198 ПК України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Так, за наслідком списання коштів з банківського рахунку, суму ПДВ сплачену в ціні попередньої оплати вартості Товару позивачем включено до податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704. Так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності господарської операції та, відповідно, правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у ціні попередньої оплати Товару.
Для цього суд протокольною ухвалою від 11.07.2019 витребував від позивача всі документи, які б підтверджували реальність вчинених господарських операцій із зазначеними вище контрагентом, а також надав позивачу необхідний час для надання таких доказів.
Як зазначено вище, на вимогу суду позивачем надано лише документи на підтвердження оплати вартості Товару та відсутності факту його поставки.
Отже, у зв'язку з списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для визнання необґрунтованими висновків контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.
Так, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.09.2014 №32014100100000150 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Стайл ЛТД" використовувалось в схемі діяльності "фіктивного" підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств-вигодонабувачів.
Керівник ТОВ "Стайл ЛТД" Лабунець ОСОБА_2 заявив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.
Суд приймає такий доказ як належний та допустимий, оскільки контролюючий орган отримав такі відомості з постанови СУ ФР у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.04.2014, а позивачем пояснення ОСОБА_3 про свою непричетність до діяльності ТОВ "Стайл ЛТД" у ході розгляду не спростовувались та не заперечувались (т. 1, а.с. 23).
В Акті перевірки вказано, зокрема, що кошти за Товар були перераховані позивачем на рахунки його контрагента ТОВ "Стайл ЛТД". На цю обставину звертає увагу і позивач, вказуючи, що у даному випадку відбулася зміна майнового стану платника податків, що також свідчить про реальність господарських операцій.
З даного приводу суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції. Така обставина повинна розглядатися у сукупності з іншими.
Також, позивачем не надано суду жодних чітких пояснень щодо укладення та оформлення правочину з контрагентом ТОВ "Стайл ЛТД".
Відтак, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди (постанова Верховного Суду України від 06.12.2016 у справі №21-1440а16).
Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій (постанова Верховного Суду у справі від 16.01.2018 №826/1398/14).
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій / нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а).
В ході розгляду справи судом встановлено, що здійснені між позивачем та контрагентом ТОВ "Стайл ЛТД" господарські операції не мали реального характеру, оскільки директор ТОВ "Стайл ЛТД" ОСОБА_3 , якого вказано підписантом договору та податкової накладної, заперечив свою причетність до діяльності підприємства та щодо підписання будь-яких первинних документів.
Також суд зазначає, що згідно п. 5.1.2 Договору №3-Д-07 податкова накладна надається Покупцю (ТОВ "Хім-Агро-Сервіс") разом з видатковою накладною та товарно-супровідним документом при поставці Товару.
У той же час, поставка Товару за Договором №3-Д-07 не відбулась. Відповідно, оформлення податкової накладної від 03.07.2014 №31 до поставки Товару суперечить умовам зазначеного Договору.
Будь-яких пояснень з даного приводу позивачем суду надано не було.
Складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Суд зазначає, що право на нарахування податкового кредиту згідно ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.
При чому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.
Аналогічні висновки містяться у рішеннях Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/10555/13-а, від 25.04.2018 у справі №810/1541/13-а, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, від 26.06.2018 у справі №826/20685/14, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, який посилається на відсутність у контрагентів власних або орендованих основних засобів, обмеженість трудових ресурсів, відсутність кваліфікованих працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності, що свідчить про недоведеність фактичного надання послуг від контрагентів.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду справи відповідачем спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочином. Також відповідачем доведено той факт, що господарські операції за правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили зміни у структурі і складі активів сторін правочину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.