про відмову в забезпеченні позову
11 грудня 2019 року м. Київ № 320/6783/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
10 грудня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
У цей же день від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу №КВ1773/1777/АВ/ТД/ФС-666 від 19 листопада 2019 року, складеної першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко B.C., до набрання законної сили рішення в адміністративній справі за розглядом зазначеної позовної заяви.
В обґрунтування наведеної вище заяви позивач посилається на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зазначає, що оскарження в судовому порядку постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1773/1777/АВ/ТД/ФС-666 від 19 листопада 2019 року, складеної Головним управління Держпраці у Київській області, само по собі, без вжиття заходів забезпечення позову, не зупиняє її виконання, а зазначена постанова може бути, звернена до виконання посадовими особами Держпраці у будь-яку мить. Вказує, що ця постанова у разі її добровільного невиконання позивачем, через 1 місяць після її винесення, тобто з 19 грудня 2019 р. може бути подана відповідачем до органу ДВС для примусового виконання.
Суддя, дослідивши наявні матеріали справи в частині заявленої заяви, встановив таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Також, за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві із санкціонованого дозволу суду.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте, суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Твердження заявника про очевидну протиправність спірної постанови співпадає з предметом судового розгляду і з цих підстав не може бути взято судом до уваги при розгляді цієї заяви.
Крім того, заяву про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову Головним управлінням Держпраці у Київській області на виконання постанови від 19 листопада 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 375 570 грн. 00 коп. будуть вжиті заходи щодо стягнення зазначених сум шляхом подання її до органу ДВС.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові вказано, що вона набирає законної сили з 30.11.2019, а строк пред'явлення її до виконання - 19 лютого 2020 р. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не надано доказів надання цієї постанови до органу ДВС та відкриття виконавчого провадження чи вжиття інших заходів щодо стягненням штрафу. Отже, жодних шкідливих наслідків для позивача від існування вказаної постанови на цей час не настало, а можливість їх настання у майбутньому є припущенням.
Щодо посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що невжиття вказаних нею заходів істотно ускладниться ефективний захист, оскільки сам факт подачі цього позову для Головного управління Держпраці у Київській області не є підставою не стягувати ці кошти, то суд зазначає про таке. Законодавством України передбачено як засоби досудового врегулювання спору, так і розгляд спору в суді. Тому звернення особи до суду є передбаченим Конституцією України та законодавством України способом захисту прав і не може бути розцінено як докладання значних зусиль і витрат для відновлення становища, що існувало до прийняття оскаржуваної постанови. У разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 не надала доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтувала причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрила у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Журавель В.О.