11 грудня 2019 року м. Київ № 320/2318/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача № 397 від 4 березня 2019 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 124 о/с від 7 березня 2019р. «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити позивача на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 7 березня 2019 р. по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах Національної поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області. Наказом відповідача № 124 о/с від 7 березня 2019 р. позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для звільнення стало те, що він нібито відмовився від проходження медичного освідування для виявлення ознак сп'яніння під час управління транспортним засобом на вимогу працівника поліції. Фактично він не відмовлявся від такого освідування, а хотів його пройти не на місці, а в медичному закладі, оскільки більшість алкотестерів, які є в наявності у патрульній поліції, не проходили сертифікацію. Після складання протоколу він самостійно пройшов освідування у медичному закладі і ознак сп'яніння у нього не виявлено. Рішенням Подільського районного суду м.Києва за фактом цього адміністративного правопорушення справу закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що на час видання спірних наказів перебував на лікарняному, а службове розслідування щодо нього проведено з порушеннями. Позивач вважає, що за таких обставин ці накази є незаконними і грубо порушують його права, а відтак підлягають скасуванню. Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та поновити його на посаді в Національної поліції України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
5 липня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що відповідач діяв в межах визначених повноважень, а тому оскаржувані накази є правомірними та не підлягають скасуванню.
9 жовтня 2019 р. від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 21 жовтня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Із 8 листопада 2003 р. по 5 листопада 2015 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області 7 листопада 2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду в органах національної поліції з присвоєнням відповідного спеціального звання - старший лейтенант поліції.
14 червня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області Жолоба B.C. призначено на посаду інспектора сектора реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
18 лютого 2019 р. до відповідача з Головного управління Національної поліції в м. Києві надійшла інформація про те, що того ж дня близько 16 год. 50 хв. по проспекту Василя Порика в м. Києві нарядом патрульної поліції УПП в м. Києві ДПП НП України зупинено автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 . Управляв цим автомобілем інспектор сектору реагування патрульної поліції №1 Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області Жолоб Віктор Сергійович, який перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Було встановлено, що перед цим 18 лютого 2019 р. о 16 год. 38 хв. до Подільського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що по проспекту Василя Порика у м. Києві поблизу магазину "Сільпо" двоє невідомих п'ють пиво та катаються на автомобілі " MERSEDES-BENZ"» д.н.з. НОМЕР_1 .
Указану подію зареєстровано в Журналі єдиного обліку Подільського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві за № 6431, на місце події направлено наряд УПП в м. Києві ДПП НП України.
Надалі близько 16 год. 50 хв. працівниками патрульної поліції по проспекту Василя Порика у м. Києві було помічено вищевказаний автомобіль та зупинено його.
Після зупинки транспортного засобу у працівників поліції виникла підозра, що водій, яким виявився ОСОБА_3 , керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим ОСОБА_4 було запропоновано пройти медичне освідування на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, однак у присутності свідків останній від проходження освідування відмовився.
У подальшому відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол серії БД №277857 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
19 лютого 2019 р. наказом відповідача № 296 призначено службове розслідування за інформацією щодо порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху України інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Жолобом В.С.
Установлено, що під час вказаної події ОСОБА_3 перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. 26 лютого 2019 р. позивачем було надано пояснення до службового розслідування відповідача.
ОСОБА_3 пояснив, що 18 лютого 2019 р. близько 17 год. 10 хв. рухався на автомобілі марки «MERSEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Василя Порика у м. Києві. Під час руху його було зупинено працівниками патрульної поліції м. Києва за допомогою проблискових маячків. Підійшовши до ОСОБА_2 , працівники поліції повідомили, що схожий автомобіль перебуває в орієнтуванні та запідозрили те, що він перебуває за кермом в стані алкогольного сп'яніння, у результаті чого запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Позивач відмовився від проходження огляду на місці, аргументуючи це тим, що він колишній працівник ДАІ і діючий поліцейський, тому знає непоодинокі випадки фабрикування поліцейськими адміністративних матеріалів щодо водіння в стані алкогольного сп'яніння стосовно колишніх працівників ДАІ. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності свідків і запропонував прибути до медичного закладу для проходження там медичного огляду. У цьому йому було відмовлено та складено протокол. Він повідомив, що оскаржуватиме цей протокол, а в подальшому самостійно у медичному закладі «Соціотерапія» пройшов освідування, за наслідками якого ознак сп'яніння не встановлено.
До матеріалів службового розслідування позивач надав довідку за № 0011971 від 18 лютого 2019 р., яка видана Київською міською наркологічною лікарнею «Соціотерапія». Відповідно до цієї довідки у позивача ознак сп'яніння не виявлено.
Вивченням протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 277857 встановлено, що 18 лютого 2019 р. о 18 год. 05 хв. в м. Києві на перехресті проспекту Свободи та Василя Порика інспектором 4 роти 3 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП НПУ старшим лейтенантом поліції Прокоповичем О.І. складено протокол про те, що ОСОБА_3 , водій «MERSEDES-BENZ"» д.н.з НОМЕР_2 , який управляв транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, порушення координації руху), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності свідків.
27 лютого 2019 р. відповідачем складено висновок за наслідками службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху інспектором СРПП № 1 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Жолобом В.С. Відповідно до цього висновку відповідачем зазначено, що інформація щодо порушення службової дисципліни та Правил дорожнього руху інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Жолобом В.С. знайшла своє підтвердження.
4 березня 2019 р. відповідачем винесено наказ № 397 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області». Згідно з цим наказом за порушення службової дисципліни, вимоги підпунктів 1,2 та 3 пункту 1 статті 18, статті 19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, що виразилося у відмові на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , вирішено звільнити його із служби в поліції.
Як убачається з цього наказу, позивач був з ним ознайомлений 12 березня 2019 р., що підтверджується розпискою самого позивача. У цій розписці позивач зазначив, що з 1 березня 2019 р. по даний час перебуває на лікарняному.
7 березня 2019 р. відповідачем винесено наказ № 124 о/с «По особовому складу». Цим наказом відповідачем звільнено інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Жолоба В.С. зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У подальшому, Головним управлінням Національної поліції в м. Києві направлено до Подільського районного суду м. Києва протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 277857 від 18 лютого 2019 р. для притягнення до відповідальності позивача.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 у справі 758/2607/19 закрито провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, у цьому судовому рішенні зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від проходження огляду на стан сп'яніння 18 лютого 2019 р. у присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, надав суду висновок лікаря-нарколога, згідно з яким він не перебував в стані алкогольного сп'яніння. Суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та визнав, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані сп'яніння.
У судовому рішенні відсутні відомості щодо наявних в адміністративній справі інших доказів - пояснень свідків, рапортів працівників патрульної поліції.
Дослідженням матеріалів вказаної адміністративної справи про адміністративне правопорушення, копію якої витребувано судом, установлено, що у ній наявні пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що 18 лютого 2019 р. волій ОСОБА_1 в їх присутності від проходження огляду на стан сп'яніння на пропозицію поліцейського відмовився. Ці ж обставини щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння підтвердив у своєму рапорті і поліцейський ОСОБА_7 І.
Не погоджуючись з оскаржуваними наказами щодо звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція), Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 р., № 3460-IV (далі - Закон № 3460-IV).
Вимогами ст. 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Як убачається із ст. 1 Закону № 580-VIII службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 580-VIII службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно з вимогами ст. 5 Закону № 580-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст. 14 Закону № 3460-IV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Наказом МВС від 9 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Абзацом 2 пункту 1 розділу 1 Правил № 1179 передбачено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3 розділу 4 Правил № 1179 поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Пунктами 1, 2, 5, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Положеннями ч.2 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до вимог ч. 1 р. 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 7 листопада 2018 року № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до вимог пунктів 2 та 3 розділу 7 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.
Частиною 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підставою для висновку про порушення позивачем Дисциплінарного статуту Національної поліції України став висновок службового розслідування, складений дисциплінарною комісією 27 лютого 2019 року, зі змісту якого вбачається допущення позивачем порушення службової дисципліни, недотримання вимог підпунктів 1,2 та 3 пункту 1 статті 18, статті 19 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Основним аргументом позивача, викладеним в позовній заяві, з приводу висновків службового розслідування є твердження про наявність такої, що набрала законної сили, постанови Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 у справі 758/2607/19, якою провадження у справі стосовно позивача за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а відтак - недоведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Відхиляючи вказаний довід позивача, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII).
Твердження позивача те, що висновки службового розслідування суперечать висновкам суду, викладеним у постанові Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 у справі 758/2607/19, є безпідставними, оскільки на Дисциплінарну комісію не покладено обов'язку щодо розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, а відтак зазначений колегіальний орган здійснював заходи щодо перевірки отриманої інформації на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських, та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Відтак, встановлені судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини не є обставинами, перевірка яких покладена на Дисциплінарну комісію, а відтак обставини встановлені під час проведення службового розслідування не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
За таких обставин суд зазначає, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 у справі 758/2607/19 не є доказом в даній справі в розумінні положень статті КАС України, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування, а саме: факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Висновок суду про те, що позивач не керував транспортним засобом у стані сп'яніння не стосується предмета доказування та обставин даної адміністративної справи. За змістом даної постанови досліджувалося питання встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, а не факт відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також суд зазначає, що закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівниками поліції стосовно нього було складено вказаний вище протокол.
Як вже зазначалось судом, позивач письмово під час службового розслідування пояснив, що 18 лютого 2019 р. він управляв транспортним засобом і його було зупинено працівниками патрульної поліції. Працівники поліції запідозрили те, що він перебуває за кермом в стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Позивач відмовився від проходження огляду на місці, аргументуючи це тим, що він колишній працівник ДАІ і діючий поліцейський, тому знає непоодинокі випадки фабрикування поліцейськими адміністративних матеріалів щодо водіння в стані алкогольного сп'яніння стосовно колишніх працівників ДАІ. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності свідків і запропонував прибути до медичного закладу для проходження там медичного огляду. У цьому йому було відмовлено та складено протокол. У подальшому він самостійно у медичному закладі «Соціотерапія» пройшов освідування, за наслідками якого ознак сп'яніння не встановлено.
У позовній заяві позивач також по суті не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, хоча і зазначив, що він не відмовлявся від такого освідування взагалі, а лише хотів його пройти не на місці, а в медичному закладі, оскільки більшість алкотестерів, які є в наявності у патрульній поліції, не проходили сертифікацію. Таким чином, ОСОБА_1 у позові зазначив іншу підставу для відмови від проходження огляду на стан сп'яніння і вже не вказував, як під час службового розслідування, на випадки фабрикування поліцейськими адміністративних матеріалів щодо водіння в стані алкогольного сп'яніння стосовно колишніх працівників ДАІ.
Разом з тим, суд бере до уваги, що і в поясненні, наданому під час службового розслідування, і у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував та визнавав той факт, що на місці зупинення працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, він повідомив що є працівником поліції і на вимогу працівників патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився від такого огляду у присутності двох свідків.
Суд визнає, що подальша пропозиція ОСОБА_1 стосовно проходження медичного огляду у спеціалізованому медичному закладі жодним чином не спростовує факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». При цьому зміна ОСОБА_1 вказаних ним підстав для цієї відмови також не впливає на наявність факту відмови від проходження ним огляду на стан сп'яніння.
Щодо посилань позивача на довідку медичної установи «Соціотерапія», згідно з якою у нього не виявлено ознак сп'яніння, то ця довідка не є належним доказом у справі, оскільки не стосується предмета доказування. Адже вказана довідка засвідчує лише факт відсутності ознак сп'яніння у ОСОБА_1 на певну дату. Разом з тим, у цій справі підлягає встановленню факт відмови поліцейського ОСОБА_1 18 лютого 2019 р. від проходження огляду на стан сп'яніння на пропозицію працівників патрульної поліції. При цьому до предмета доказування у цій справі не входить встановлення факту перебування (чи не перебування) ОСОБА_1 18 лютого 2019 р. у стані сп'яніння, доказом чого є вказана довідка.
Суд зазначає, що факт відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння підтверджений іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, у тому числі поясненням самого ОСОБА_1 , доказами, наявними у матеріалах службового розслідування, матеріалах справи про адміністративне правопорушення (пояснення працівників поліції, свідків). Відтак, у ході судового розгляду справи висновки службового розслідування щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджено і не спростовано.
Щодо протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, то цей протокол складено у зв'язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не у зв'язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані. Зазначеною статтею передбачено альтернативні склади правопорушення, за які за нею може наставати відповідальність. Отже, в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Це порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
У позовній заяві позивач зазначає, що з 18 лютого 2019 р. по 6 квітня 2019 р. він перебував на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності серії АДХ № 040865, АДХ № 040215, АДХ № 317616 та Довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського № 3176161, а тому про наказ відповідача про його звільнення дізнався лише після його виходу на роботу, а саме: 9 квітня 2019 р. Вважає, що відповідач не мав права його звільнити під час перебування позивача на лікарняному відповідно до вимог КЗпП України.
Представник відповідача пояснив суду, що надані довідки (листки непрацездатності) не зареєстровані і поліклініці ДУ ТМО MBG України по Київській області, а тому довідки, які надані позивачем до позову, не є належним доказом по справі. Зазначає про те, що діючий Дисциплінарний статут, а також Закон України «Про Національну поліцію», на відміну від КЗпП, не містять імперативного припису щодо заборони звільнення поліцейських зі служби в період тимчасової непрацездатності.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 липня 2001 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з вимогами п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/1Зб-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську Діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Частиною 3 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв'язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.
Форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця, Національної гвардії України затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 березня 2016 року № 201 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2016 року за № 535/28665.,
Судом встановлено, що позивач надав листки непрацездатності, які видані медичними закладами охорони здоров'я про те, що він перебував на лікуванні у вищезазначених закладах. Проте, надані позивачем довідки не надають підстав для звільнення від служби (роботи), так як не відповідають формі довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського. Крім того, ці довідки (листки непрацездатності) не зареєстровані і в поліклініці ДУ ТМО MBС України по Київській області, а тому відповідно до вимог ст.74 КАС України є недопустимими доказами по справі.
Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас питання проходження служби о органах національної поліції визначені та урегульовані спеціальним законодавством. Тому суд погоджується з твердженням відповідача, що діючий Дисциплінарний статут, а також Закон України «Про Національну поліцію», на відміну від КЗпП, не містять імперативного припису щодо заборони звільнення поліцейських зі служби в період тимчасової непрацездатності.
Стосовно посилань позивача щодо його перебування на час прийняття оскаржуваних наказів у стані тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що це не є перешкодою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, у т.ч. у вигляді звільнення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що під час вирішення спорів, пов'язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Тому, якщо у спеціальному законі, яким є Закон України "Про Національну поліцію", не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що регулюються таким законом, неможливо.
Оскільки Закон України "Про Національну поліцію" не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, застосування положень КЗпП та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим.
З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги посилання позивача на норми Кодексу законів про працю. Отже, у цій частині суд вважає доводи позивача необґрунтованими.
Суд вважає за необхідне зазначити, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів національної поліції та власне органи національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Відповідно до вимог статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Пунктами 1, 2 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Таким чином, відповідачем під час проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 18 лютого 2019 р. на місці зупинення працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, повідомив що є працівником поліції і на вимогу працівників патрульної поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився від такого огляду у присутності двох свідків.
Отже, суд зазначає, що матеріалами службового розслідування об'єктивно встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні ОСОБА_1 службової дисципліни та правил етичної поведінки, що свідчить про його неналежні морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Із урахуванням викладеного вище, суд встановив, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України, Присягу на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179.
Отже, у даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, відхиляються доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники органів національної поліції власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18, від 6 березня 2019 року у справі 816/1534/16, від 17 липня 2019 року № 806/2555/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, судом під час судового розгляду підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час здійснення службового розслідування, складення висновку та винесення наказів Головного Управління Національної поліції в Київській області № 397 від 4 березня 2019 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та № 124 о/с від 7 березня 2019р. «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
За викладених обставин судом не встановлено ознак протиправності спірних наказів.
Інші вимоги позову не підлягають задоволенню як похідні.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції, зобов'язує суди обґрунтувати своє рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасника справи.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
У зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.
Суддя Журавель В.О.
Дата складання тесту рішення суду - 11 грудня 2019 р.