09 грудня 2019 року м. Київ № 320/5350/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-296699-50/5827 та від 13.08.2019 №Ф-296699-50/7599 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.11.2019).
Позов мотивовано протиправністю винесення оскаржуваних вимог, оскільки позивачем 26.07.2019 припинено діяльність, як фізичної особи-підприємця, а в період з 2017 до моменту припинення діяльності, включно, позивач перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , яким як, роботодавцем сплачувався за позивача єдиний соціальний внесок своєчасно та в повному обсязі. Позивачем як підставу для скасування оскаржуваних вимог зазначено про їх винесення з порушенням порядку складення, не на підставі та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що позивач, як фізична особа-підприємець, не перебував на спрощеній системі оподаткування, відтак, у зв'язку зі змінами у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, був зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від одночасного перебування у трудових відносинах, як найманого працівника.
Ухвалою суду від 09.12.2019 здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець в період з 17.07.1997 по 26.07.2019.
ФОП ОСОБА_2 видано довідку від 19.09.2019 №5, відповідно до якої ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перебуває з 01.10.2009 по теперішній час у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується також наявним у матеріалах справи трудовим договором від 01.10.2009, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , відповідним записом №17 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , довідкою про доходи від 16.09.2019 №12, виданою ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано та направлено 17.07.2019 на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-296699-50/5827 на суму 21030,90 грн. недоїмки.
Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано та направлено 23.09.2019 на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-296699-50/7599 на суму 23785,08 грн. недоїмки.
Вважаючи зазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Як убачається з аналізу вказаних положень Закону №2464-VI, основною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту права застрахованої особи на отримання страхових виплат у випадках, передбачених законодавством. При цьому, фізична особа може сплачувати єдиний внесок самостійно або за неї може сплачуватись єдиний внесок у випадках, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).
Отже, Законом №2464-VI встановлено обов'язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
Відповідно до наданих відповідачем інтегрованих карток платника податків - ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, позивачу автоматично здійснено нарахування єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8447,00 грн., І квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн., І квартал 2019 року - 2754,18 грн., ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. Всього - 23785,08 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).
Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовано спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Отже, формування відповідачем спірних вимог на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, на думку суду, є правомірним.
Разом з тим, під час судового розгляду судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2017 до моменту припинення його діяльності, як фізичної особи-підприємця - 26.07.2019, перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , де отримував заробітну плату, з якої роботодавцем здійснювалось відрахування єдиного соціального внеску в розмірі 22%, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доходи ОСОБА_1 від 16.09.2019 №12.
Суд бере до уваги відсутність у позивача за вказаний період доходу від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та факт отримання заробітної плати, як найманим працівником. База нарахування єдиного внеску у період з січня 2017 року по серпень 2019 року була не нижчою, ніж мінімальна заробітна плата, та єдиний внесок із зазначеної заробітної плати відраховувався у розмірі 22 %. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача був сплачений його роботодавцем у відповідності до Закону №2464-VI.
При цьому, Законом №2464-VI та жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов'язків, як найманого працівника.
Суд наголошує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI, позивач у період з 01.01.2019 по 26.07.2019 був застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок зі сплати єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем у період з 01.01.2019 по 26.07.2019 доходу внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності. Відтак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неправомірно нараховано єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8447,00 грн., І квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн., І квартал 2019 року - 2754,18 грн., ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.
Вирішуючи питання щодо протиправності оскаржуваних вимог в розрізі застосування судом до спірних відносин принципу верховенства права, суд звертає увагу на таке.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
З огляду на практику ЄСПЛ, сформовані відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) за період з 01.01.2017 по 26.07.2019, не відповідають критерію «пропорційності», оскільки контролюючим органом не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, адже мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даному випадку, досягнута сплатою єдиного внеску його роботодавцем. В свою чергу, трактування відповідачем законодавства, викладене у відзиві на позов, призведе до необхідності виплати позивачем додаткових коштів (зайвих витрат), за умови відсутності у позивача доходу від відповідної діяльності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Відтак, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-296699-50/5827 та від 13.08.2019 №Ф-296699-50/7599 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 24.09.2019 №20), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-296699-50/5827 та від 13.08.2019 №Ф-296699-50/7599.
Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2019 року.