09 грудня 2019 року справа № 320/5706/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол - С» до Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Наталії Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,
встановив:
ТОВ «Текссол - С» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач-1), Головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Наталії Миколаївни (далі - відповідач-1) з позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019;
- визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Н.М., яка полягає в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другим (резервним) методом Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.
Позивач також вказав, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. вчинила протиправні дії та протиправно відмовила позивачу в застосуванні до товару №1 та №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару за митними деклараціями ІМ40ДТ №UA125110/2019/400298 від 11.01.2019 та ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019.
Відповідач-1 проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію, зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявленої ТОВ «Текссол-С».
У зв'язку з цим відповідач-1 вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідачем-2 відзиву на позовну заяву надано до суду не було.
Представник позивача у судове засідання призначене на 21.11.2019 з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
У судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідач-2 про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Протокольною ухвалою від 21.11.2019, на підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
ТОВ «Текссол-С» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 09.04.2008.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (Продавець) та ТОВ «Текссол-С» (Покупець) укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.
Сторони вказаного договору 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк його дії до 31.12.2017.
Також, продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.
30.11.2018 позивач та його контрагент уклали додаткову угоду №360 до контракту (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину власного виробництва продавця, а саме:
а) тканина вибивна полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 23331 кг, 92216 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 1);
б) тканина відбілена полікотон (65% поліестер та 35% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 1 456 кг, 5 756 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар 2).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 Додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2000).
Судом встановлено, що загальна вартість товару за інвойсом №DE/INV/4483/18, який виставить до сплати продавець відповідно до Додаткової угоди, складає 85515,15 доларів США.
Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Продавець 03.12.2018 на виконання пункту 3.1 Додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №DE/ІNV/4483/18 на загальну суму 85515,15 доларів США.
Позивач з метою переміщення товару через митний кордон України 05.02.2019 подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905488.
Одеська митниця ДФС 07.02.2019 провела митний огляд товару та склала Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000212 (далі - Акт), яким, зокрема підтвердила те, що товар є стоковим.
Позивач подав до Київської митниці ДФС 11.02.2019 тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402249, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 ІМ40ТН №UA125110/2019/402249 загальна вартість товару складає 85515,15 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.
Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402249 подано такі документи:
- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 03.12.2018;
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №DE/ІNV/4483/18 від 03.12.2018;
- (0705) коносамент №МЕDUРК129146 від 15.12.2018;
- (0730) автотранспортна накладна №047 від 08.02.2019;
- (0861) сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/19-04160 від 18.12.2018;
- (0865) сертифікат про походження товару форми А №ТDАР(F)/GSP1176309/001653 від 18.12.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0371 від 20.07.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0412 від 06.08.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0541 від 19.09.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0672 від 20.12.2018;
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0005 від 08.01.2019;
- (1721) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/00021 від 07.02.2019;
- (3007)документи що підтверджують вартість перевезення товару №1997 від 08.02.2019;
- (m3014) прайс-лист продавця від 30.11.2018;
- (4103) додаткова угода №360 від 30.11.2018 до контракту;
- (m4103) додаткова угода №1012/12/5 від 06.12.2016 до контракту;
- (m4103) додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту;
- (m4103) додаткова угода №1012/12/11 від 26.03.2018 до контракту;
- (m4104) контракт №1012/12 від 12.10.2012;
- (m4301) договір (контракт) про перевезення №28.12.2018/2730Д;
- (m9000) доручення №0307/18-01 від 03.07.2018;
- (9000) весовая від 05.02.2019;
- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №11 від 07.02.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 41000,00 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019 2341356,94 грн. (85515,15 доларів США х 26,899993 + 41000,00 грн.).
Після подання вказаної митної декларації 11.02.2019 відповідач-1 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Київської митниці ДФС щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402249 (далі - Запит-1).
У даному Запиті-1 відповідач витребував від позивача надати наступні документи: 1) прайс-лист виробника товару; 2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач 13.02.2019 у відповідь на запит надав відповідачу-1 лист №1302/19-01 (далі - Лист-1) з наступними документами та інформацією:
1) щодо прайс-листа виробника товару - позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії листа продавця №19ОТUА-62 від 12.02.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську.
Позивач звернув увагу відповідача-1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього були відсутні станом на день підписання листа-1 будь-які платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам Товар ще не брався на бухгалтерський облік позивача, оскільки знаходився в зоні митного контролю відповідача-1, був не випущеним у вільний обіг та неоплаченим.
При цьому в якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 7 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість Товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ№UА125110/2019/400298 від 11.01.2019; інвойсу №DЕ/INV/4468/18 від 08.11.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000173 від 28.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ № UА 125110/2019/401686 від 01.02.2019; інвойсу №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000169 від 22.12.2018, складеної позивачем;
3) транспортних (перевізні) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі угоду на перевезення - позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів: заявки на транспортування та експедирування вантажу №5 від 13.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таніт Груп» (далі - перевізник); рахунку №336 від 04.02.2019, виставленого перевізником; Акту про надання транспортно-експедиційних послуг №336 від 11.02.2019, складеного між позивачем та перевізником, що підтверджує розмір витрат позивача на перевезення товару до митної території України в розмірі 41000,00 грн.;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа-1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача-1 позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 15.02.2019 завершив митне оформлення митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402249, тим самим визнавши митну вартість товару в гривневому еквіваленті станом на 11.02.2019 в розмірі 2341356,94 грн.
Позивач 09.04.2019 подав до відповідача-1 додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідач-1 09.04.2019 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) відповідача-1 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 (далі - Запит-2).
У даному Запиті-2 відповідач-2 витребував від позивача надання наступних документів: 1) прайс-листа виробника товару; 2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи вбачається, що витребуванні відповідачем-2 документи, які зазначенні в Запит-2 є повністю ідентичними до витребуваних документів зазначених у Запиті-1.
Надалі, позивачем 18.04.2019 у відповідь на 3апит-2 наданий відповідачу-1 №1704/19- 02 (далі - Лист-2).
В даному Листі-2 позивач звернув увагу відповідача-1 на той факт, що відповідач-1 уже здійснював контроль правильності визначення митної вартості товару позивача шляхом направлення запиту-1.
Також, у своєму Листі-2 позивач надав відповідачу-1 наступні документи та інформацію:
1) щодо прайс-листів виробника товару - позивач повідомив відповідачу-1, що він уже надавав відповідачу-1 разом із Листом-1 фотокопію листа продавця та його перекладу з англійської на українську
Позивач звернув увагу відповідача-1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання Додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію прибуткової накладної №ТЕК-000022 від 15.02.2019, складеної позивачем.
Позивач зазначив, що враховуючи те, що товар станом на день підписання листа-2 був неоплаченим, то інші платіжні документи щодо товару в позивача були відсутні;
3) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач повідомив відповідачу-1, що позивач уже надавав відповідачу-1 разом із листом-1 первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися Позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації IM40ДТ№UA125110/2019/400298; інвойсу №DЕ/INV/4468/18 від 08.11.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000173 від 28.12.2018, складеної позивачем; митної декларації IM40ДТ№UA125110/2019/401686; інвойсу №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000169 від 22.12.2018, складеної позивачем.
4) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього була відсутня станом на день підписання листа-2 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який не зобов'язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;
5) щодо транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення та інші можливі) - позивач повідомив відповідачу-1, що він уже надавав останньому разом із листом-1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів: заявки на транспортування та експедирування вантажу №5 від 13.12.2018, складеної між позивачем та перевізником; рахунку №336 від 04.02.2019, виставленого перевізником; акту про надання транспортно-експедиційних послуг №336 від 11.02.2019, складеного між позивачем та перевізником, що підтверджує розмір витрат позивачем на перевезення товару до митної території України в розмірі 41000,00 грн.
Позивач додатково також надав відповідачу-1 для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії платіжних доручень №5648 від 11.02.2019 та №5648 від 13.02.2019, виданих позивачем, що підтверджують факт оплати позивачем витрат на перевезення товару до митної території України в загальному розмірі 41000,00 грн.
6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа-2 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача-1 позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
Проте, 18.04.2019 Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА125110/2019/110025/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару, а головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. винесено картку відмови в прийняті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UА125110/2019/00153, якою відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446.
Надалі, позивач 26.04.2019 для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням, подав повторно відповідачу1 додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UА125110/2019/407847 та відповідно до рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 32831,48 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та діями головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Наталія Миколаївна, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач-1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Як наслідок, суд критично ставиться до твердження відповідача, наведеного в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаткова угода, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018, зі змісту яких вбачається, що вартість товару в розмірі 85515,15 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
Відповідно до додаткової угоди та інвойсу №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди.
Твердження відповідача про неможливість встановити умови оплати інвойсу №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018 не знайшло свого об'єктивного відображення, адже відповідно до пункту 4 додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною контракту, оплата за спірний товар здійснюється позивачем протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача.
Суд зазначає, що в листі позивача №1302/19-01 від 13.02.2019 позивач повідомив відповідачу про те, що товар був неоплаченим станом на день підписання листа. При цьому відповідно до прибуткової накладної №ТЕК-000169 від 22.12.2018, складеної позивачем, копія якої є в матеріалах справи, спірний товар був прийнятий на бухгалтерський облік позивача, тобто був поставлений йому на склад, що у відповідності до пункту 4 додаткової угоди є початком для відліку 30-денного строку для оплати товару позивачем. Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що його обов'язок щодо надання банківських платіжних документів виникає виключно за умови оплати рахунку.
Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.
Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують у силу частини другої статті 53 МК України митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Не знайшли свого об'єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.
Суд зазначає, що Київська митниця ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019 вказала, що інших документів на підтвердження приналежності спірного товару до стокового позивачем не надано.
Проте згідно з пунктом 8.3 акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000212 від 07.02.2019, який є в матеріалах справи та додавався позивачем до додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації IM40ЕЕ №UA125000/2019/905488 від 05.02.2019.
Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.
Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA500120/2019/000212 від 07.02.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового. При цьому власного митного огляду товару позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.
Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.
Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою, інвойсом №DE/INV/4483/18 від 03.12.2018, листом продавця, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями №UА500040/2019/2955 від 14.03.2019 - 3,76 доларів США за кг (0,4324 доларів США/м2) - для товару №1, №UА110150/2019/212237 від 27.02.2019 - 3,751 доларів США за кг (0,427 доларів США/м2) - для товару №2 з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій №UА500040/2019/2955 від 14.03.2019 - 3,76 доларів США за кг (0,4324 доларів США/м2) - для товару №1, №UА110150/2019/212237 від 27.02.2019 - 3,751 доларів США за кг (0,427 доларів США/м2) - для товару №2 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача-1 під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Водночас, судом зі змісту оскаржуваного рішення також встановлено, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. відмовив позивачу в застосуванні до товару №1 та товару №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 та товару №2 за митними деклараціями ІМ40ДТ №UA125110/2019/400298 від 11.01.2019 та ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019.
Суд зазначає, що відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Судом встановлено, що спірний товар №1 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019 має наступні характеристики: тканина полікотон (р/с) змішана з вмістом штапельних волокон поліефіру 52,0±0,5% та бавовни 48,0±0,5%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 107±1 г/м2, завширшки 220 см, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Подібний (аналогічний) товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400298 від 11.01.2019 має наступні характеристики: тканина полікотон (р/с) змішана з вмістом штапельних волокон поліефіру 65% та бавовни 35%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 132±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Подібний (аналогічний) товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019 має наступні характеристики: тканина полікотон (р/с) змішана з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Також, судом встановлено, що спірний товар №2 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019 має наступні характеристики: тканина полікотон (р/с) змішана, 52,0±0,5% поліефір та бавовни 48,0±0,5%, полотняного переплетення, вибілена, поверхнева щільність 107±1 г/м2, завширшки 220 см, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Подібний (аналогічний) товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019 має наступні характеристики: тканина полікотон (р/с) змішана з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, поверхнева щільність 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття та без просочення, сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.
Судом встановлено, що митні декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400298 від 11.01.2019 та ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019 були оформлені Київською митницею ДФС, тобто є в базі відповідача, та були надані позивачем разом із листом №1302/19-01 від 13.02.2019.
Судом також встановлено, що спірні товари №1, №2 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019 та товари №1, №2 за додатковими митними деклараціями ІМ40ДТ №UA125110/2019/400298 від 11.01.2019 та ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різному, хоча й наближеному, співвідношенні компонентів структури тканини між собою та різній щільності тканин).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Наталії Миколаївни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ№UА125110/2019/406446 від 09.04. 2019, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Київської митниці ДФС з листом №1704/19-02 від 17.04.2019 з проханням завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 відповідно до частини першої та пункту 6 частини другої статті 255 МК України у зв'язку з поданням позивачем відповідачу-1 усіх наявних у нього на день підписання листа №1704/19-02 від 17.04.2019 додаткових документів (з урахуванням документів, що додавались до зазначеного листа).
Відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
Водночас, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу,
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач-2 склав картку відмови №UA125110/2019/00153 18.04.2019 о 18 год. 10 хв., в той час, коли лист №1704/19-02 від 17.04.2019 був отриманий 18.04.2019 о 13 год. 55 хв, отже затримка тривала лише 15 хвилин.
Як наслідок, відповідно до частини першої та пункту 6 частини другої статті 255, частини третьої статті 256 МК України відповідач-2 був зобов'язаний протягом 4 робочих годин або завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019, або прийняти картку відмови.
Отже, відповідачем-2 вчинена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, картки відмови №UA125110/2019/00153 від 18.04.2019. Жодних обставин, які унеможливили завершити митне оформлення у відповідний час, який визначений законодавством України відповідачем до суду не надано.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Н.М., яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ№UА125110/2019/406446 від 09.04. 2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх рішень (дій).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2019 №3639.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості №UA125110/2019/110025/2 від 18.04.2019.
3. Визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці Кононенко Н.М., яка полягає в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406446 від 09.04.2019.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код ЄРПОУ 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947) судові витрати у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.