Справа № 760/18375/19
2-а-1101/19
09 грудня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції полку № 1 батальйону № 3 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Шокура Олександра Вікторовича про визнання дій протиправними,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача.
Свої вимоги мотивує тим, що 13 квітня 2019 року інспектором патрульної поліції полку № 1 батальйону № 3 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Шокурою О.В. стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення ОБ № 177222 за ч. 1 ст. 130 КпАП України за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Вважає дії інспектора щодо його зупинки та складення протоколу про адміністративне правопорушення неправомірними, протиправними та такими, що порушують його права. Зазначено, що його було безпідставно зупинено, оскільки правил дорожнього руху він не порушував та автомобіль знаходився у технічно справному стані. Зазначає, що до протоколу внесені додаткові записи щодо свідків вже після того, як протокол було ним підписано.
Солом'янським районним судом м. Києва розглядалась адміністративна справа № 760/11629/2019, за результатами розгляду якої 04 червня 2019 року винесена постанова.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції полку № 1 батальйону № 3 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Шокура О.В. щодо його зупинки 13 квітня 2019 року та щодо внесення додаткових записів до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 177222 від 13 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву інспектора патрульної поліції полку № 1 батальйону № 3 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Шокура О.В. вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками управління патрульної поліції є процедурою встановлення та фіксації доказів, які надалі передаються в уповноважений орган для винесення рішення у справі. Таким чином, протокол і дії поліцейського щодо його складання або не складання не є окремим предметом оскарження в адміністративному судочинстві. Крім того, Солом'янським районним судом м. Києва було розгляду оскаржуваний протокол, оцінено дії інспектора та була винесена постанова у справі № 760/11629/19 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с. 18-20).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ № 177222 за ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с. 4).
Позивач заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та оскаржив дії інспектора по складенню протоколу до суду в порядку адміністративного судочинства. Посилається на те, що такі дії були вчинені з суттєвими порушеннями вимог закону.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач просить визнати неправомірними дії інспектора щодо його зупинки та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Згідно зі ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ч. 1 ст. 246 КпАП України визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 254 КпАП України передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За нормами ст. 278 орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При вирішенні адміністративного спору суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Обов'язковим є порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за захистом.
Вбачається, що підставою для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов'язковою умовою для визнання таких дій чи бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та на підставі ст. 251 КпАП України є предметом оцінки судом в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, а тому позовні вимоги про визнання дій неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 221 КпАП України судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Оспорюваний протокол за ч. 1 ст. 130 КпАП України підлягає розгляду як документ, яким зафіксовано певні факти та за результатами його розгляду має бути прийняте процесуальне рішення щодо наявності чи відсутності вини особи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року в справі № К/9901/12359/18.
За таких обставин, суд вважає, що відповідність та законність дій інспектора стосовно складення протоколу про адміністративне правопорушення має оцінюватись у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону судом (суддею), в провадженні якого знаходиться адміністративний матеріал за таким протоколом про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с. 21-23).
При розгляді цієї справи не було встановлено будь-яких порушень в діях інспектора поліції.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені адміністративного позову.
Керуючись статтями 122-2, 245, 246, 251, 254, 256, 258, 261, 268, 276, 278, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора патрульної поліції полку № 1 батальйону № 3 роти № 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Шокура Олександра Вікторовича (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про визнання дій протиправними.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: