Справа № 760/17630/19
2-а-1082/19
09 грудня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги мотивує тим, що 02 листопада 2016 року по вул. Зодчих на перехресті з Кільцевою дорогою у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Nissan Tiida» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Toyota Land Crouser» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За результатами розгляду обставин справи на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, а справу передано до суду. На іншого учасника протокол не складався.
Його представник звернувся із заявою про проведення автотехнічного дослідження до судового експерта ОСОБА_2 . з метою отримання висновку експерта.
27 лютого 2018 року судовим експертом був складений висновок № 2018-02-27 експертного автотехнічного дослідження по дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до якого інший учасник пригоди - водій автомобіля марки «Toyota Land Crouser» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 є винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України.
У зв'язку з цим, його представник звернувся із заявою до відповідача про здійснення відповідної перевірки дій посадових осіб щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Листом від 18 березня 2019 року у складанні протоколу відносно ОСОБА_3 було відмовлено.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України щодо розгляду матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;
- зобов'язати відповідача належно розглянути матеріали дорожньо-транспортної пригоди, а саме встановити всі обставини справи, вжити заходів щодо об'єктивного визначення винних осіб на підставі висновку судового експерта № 2018-02-27 від 27 лютого 2018 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву представника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками управління патрульної поліції є процедурою встановлення та фіксації доказів, які надалі передаються в уповноважений орган для винесення рішення у справі. Таким чином, протокол і дії поліцейського щодо його складання або не складання не є окремим предметом оскарження в адміністративному судочинстві. Крім того, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою та не може залучатися до справи в якості відповідача.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02 листопада 2016 року по вул. Зодчих на перехресті з Кільцевою дорогою у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Nissan Tiida» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Toyota Land Crouser» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За результатами розгляду обставин справи на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, а справу передано до суду.
Представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про проведення автотехнічного дослідження до судового експерта ОСОБА_2 з метою отримання висновку експерта.
27 лютого 2018 року судовим експертом був складений висновок № 2018-02-27 експертного автотехнічного дослідження по дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до якого інший учасник пригоди - водій автомобіля марки «Toyota Land Crouser» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 є винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України (а.с. 4-9).
У зв'язку з цим, представник позивача звернувся до відповідача із заявою про здійснення відповідної перевірки дій посадових осіб щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції листом від 18 березня 2019 року відмовило у складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 (а.с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо розгляду матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та зобов'язати останнього вжити заходів щодо об'єктивного визначення винних осіб.
Згідно зі ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ч. 1 ст. 246 КпАП України визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 254 КпАП України передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За нормами ст. 278 орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При вирішенні адміністративного спору суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Обов'язковим є порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за захистом.
Вбачається, що підставою для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов'язковою умовою для визнання таких дій чи бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та на підставі ст. 251 КпАП України є предметом оцінки судом в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, а тому позовні вимоги про визнання дій неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 221 КпАП України судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 124 КпАП України.
Оспорюваний протокол за ст. 124 КпАП України підлягає розгляду як документ, яким зафіксовано певні факти та за результатами його розгляду має бути прийняте процесуальне рішення щодо наявності чи відсутності вини особи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року в справі № К/9901/12359/18.
За таких обставин, суд вважає, що відповідність та законність дій відповідача стосовно складення протоколу про адміністративне правопорушення має оцінюватись у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону судом (суддею), в провадженні якого знаходиться адміністративний матеріал за таким протоколом про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: