пр. № 2/759/7341/19
ун. № 759/21808/19
11 грудня 2019 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання договорів дарування недійсними,
у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовними вимогами ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання договорів дарування недійсними.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.11.2019 відкрито підготовче провадження.
10.12.2019 позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, просить суд вжити заходи до забезпечення позову накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 350292180000 та заборонити ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 350292180000 укладати будь- які угоди цивільно-правового характеру, передавати в іпотеку, обтяжувати іншим чином, отримувати під заставу цього майна грошові кошти.
Заяву обгрунтовує тим, що на даний час відповідачем здійснюються дії щодо незаконного відчуження всього спільного майна позивача з метою залишити позивача та їх дитину без будь-якого майна, тому накладення арешту на житлове приміщення: АДРЕСА_2 в майбутньому не дозволить відповідачу вчиняти дії щодо відчуження цього нерухомого майна, а не вжиття таких заходів судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, при цьому просила не застосовувати зустрічного забезпечення, оскільки вказаним нерухомим майном можна буде користуватися з звичному режимі та у зв'язку з фінансовим станом позивача, яка позбавлена права заробітку зв'язку із обставинами викладеними у позовній заяві.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду прозадоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюванихправ або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем наведено обгрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, надано належні та допустимі докази, а тому суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються предмету позову, а тому за наявності наданих позивачем доказів є підстави допускати ймовірність спрямованих відповідачем дій на реалізацію наміру відчужити спірний об'єкт нерухомого майна, чим ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, що зумовлює вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно яке належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.06.2019.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 149-150, 257, 260, 261,354 ЦПК України,-
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання договорів дарування недійсними задовольнити.
Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 350292180000, яке належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.06.2019 (стягувач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; боржник ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заборонити ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 350292180000, яке належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.06.2019 укладати будь- які угоди цивільно-правового характеру, передавати в іпотеку, обтяжувати іншим чином, отримувати під заставу цього майна грошові кошти (стягувач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; боржник ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст ухвали складено 11.12.2019.