Справа № 760/20785/18
Категорія 47
02 грудня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Бабія О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву про самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Шевченківська в м. Києві РДА Служба у справах дітей, третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, визначення місця проживання дитини, -
04.09.2019 року автоматизованою системою документообігу суду мені розподілена для розгляду цивільна справа №760/20785/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Шевченківська в м. Києві РДА Служба у справах дітей, третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, визначення місця проживання дитини.
В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти відводу та/або самовідводу в даній цивільній справі, зазначила, що наявному складу суду довіряє.
Представник позивача проти задоволення самовідводу не заперечувала, вирішення даного питання поклала на розсуд суду.
Представник третьої особи вирішення питання самовідводу поклав на розсуд суду.
Так, представник відповідача ОСОБА_2 займала посаду заступника керівника апарату Подільського районного суду м. Києва та на даний час звільнена з займаної посади.
При цьому, судом враховуються те що, відносно ОСОБА_2 внесено обвинувальний акт до суду начеб то, за обставинами інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Також, судом враховується те, що на підставі невмотивованого судового рішення (на підставі вступної та резолютивної частини) детективами Національного антикорупційного бюро України було проведено обшуки в приміщенні Подільського районного суду м. Києва.
А відтак, на даний час виникли підстави для заявлення у справі самовідводу з огляду на наступне.
Питання відводу (самовідводу) судді врегульовано нормами ст.ст.36,37,39-41 ЦПК України.
При цьому, виключний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді визначений ст.ст. 36, 37 ЦПК України.
Статтею 3 Європейського статуту судді передбачено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й сприйматись будь-ким як неупереджений.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», в яких зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об'єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.
Відповідності до положень ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У відповідності до положень ст. 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема, порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Під час розгляду справи суд має бути безстороннім і незалежним, не повинен виявляти будь-яку упередженість та особливі переконання, чітко дотримуватися вимог закону. Але, у зв'язку із вказаними обставинами, сторони по справі можуть поставити під сумнів законність дій судді і неупередженість суду.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії»).
Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах «розсудливого спостерігача». В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Частинами 8 і 9 статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у згаданих Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням V з'їзду суддів України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді у результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Участь головуючого судді у даній справі у даній справі, сама по собі не свідчить про наявність упередженості чи безсторонності судді, проте, загалом, може викликати суб'єктивне сприйняття та відтворення учасниками справи даних обставин та негативно вплинути на довіру до суду, що є одним з найважливіших принципів функціонування судової системи в цілому. Таким чином, задля уникнення будь-яких сумнівів у безсторонності та неупережденості головуючого судді у даній справі та забезпечення права на справедливий суд, запобігання нарікань на необ'єктивність та неупередженість головуючого судді, а також звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого судді, відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 ЦПК України вважаю необхідним задовольнити заявлений самовідвід по даній справі.
Керуючись ст. 36 ч. 1 п. 5, ст. 40 ч. 1, ч. 8, ч. 9, ст. 260 ЦПК України, суд, -
Задовольнити самовідвід, заявлений головуючим - суддею Гребенюком В.В. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Шевченківська в м. Києві РДА Служба у справах дітей, третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, визначення місця проживання дитини та повернути справу до канцелярії суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.14 ЦПК України;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гребенюк