Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/8943/19
Провадження № 1-кп/644/852/19
11.12.2019
іменем України
11 грудня 2019 року
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю: секретаря- ОСОБА_2 , прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження № 12019220530002514 від 06.10.2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борівське, Шевченківського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, розлученого, працюючого штукатуром за договором підряду № 2910/7 від 29.10.2019 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.10.2019 року Шевченківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, у відповідності до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
У середині вересня 2019 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись поблизу с. Борівське Шевченківського району Харківської області, за межами населеного пункту, точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, знайшов зростаючий кущ рослини коноплі. Далі ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне зберігання наркотичного засобу, вирвав кущ рослини коноплі, який переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де висушив його та довів до подрібненого стану. Після чого, усупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 1995 року з послідуючими змінами від 22.12.2006 року, Закону України «Про міри протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними» від 22.12.2006 року, зберігав їх за місцем мешкання без мети збуту.
У подальшому, 05.10.2019 року приблизно о 16 годині, ОСОБА_4 , рухаючись у якості пасажира автомобілем марки Mazda Familia, державний номерний знак НОМЕР_1 , на посту поліції, що розташований на трасі Київ-Харків-Довжанський 516 км., був зупинений співробітниками роти № 6 батальйону № 4 УПП в м. Харкові ДПП та в ході бесіди повідомив, що має при собі, а саме- у зовнішній кишені своєї дорожньої сумки, яку тримав у руках, п'ять паперових пакетів з речовиною рослинного походження, які в подальшому в присутності понятих добровільно видав співробітникам поліції. Речовина, що знаходилась у п'яти паперових пакетах відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 3/2704се-19 від 30.10.2019 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено- канабісом, маса канабісу в перерахунку на суху речовину склала 2,0581г, 1,0679г, 2,1078г, 2,6298г, 2,0232г. Зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_4 зберігав при собі без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 , усупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживання ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів та прекурсорів», придбав та зберігав наркотичний засіб- канабіс, що віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року.
Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду свідчення про обставини скоєння злочину, як про то викладено у вироку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення ніким не заперечуються.
З відповідним порядком дослідження матеріалів обвинувачений та інші учасники кримінального провадження погодилися. 3 урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичногозасобу, без мети збуту.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, розлучений, працює штукатуром за договором підряду № 2910/7 від 29.10.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного мешкання характеризується формально.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеню важкості та ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних, які характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі, в межах санкції даної статті із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 75 КК України, до таких висновків суд приходить виходячи з наступного.
Згідно висновків об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року, якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК. Об'єднана палата виходить з того, що самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Зміст ст. 70 КК не передбачає самостійного виконання вироків. Системне тлумачення закону про кримінальну відповідальність дає підстави для висновку, що в основу рішення про те, чи може суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів, якщо про один із них стало відомо після ухвалення вироку, яким особу засуджено до покарання від відбування якого її звільнено з іспитовим строком, призначити остаточне покарання та звільнити від його відбування з іспитовим строком мають бути покладені засади, визначені статтями 11, 50 КК, механізми реалізації яких закладені в нормах, передбачених статтями 65-87 КК, зокрема і ст. 75 цього Кодексу. Логіка закону про кримінальну відповідальність у цьому контексті полягає в тому, що призначення покарання особі, яка вчинила більше одного злочину, за жоден із яких вона не була притягнута до відповідальності до ухвалення вироку, має передбачати оцінку всієї сукупності злочинів, вчинених до ухвалення вироку, оскільки така сукупність визначальною мірою характеризує ступінь суспільної небезпечності як винуватої особи, так і вчинених нею злочинів, належна оцінка чого є передумовою обрання як форми реалізації кримінальної відповідальності, так і належного заходу кримінально-правового впливу. У свою чергу, штучний розрив такої сукупної оцінки злочинів, наслідком якого є ізольована їх оцінка за різними вироками, якщо про один із них стало відомо після ухвалення першого вироку, яким винуватого засуджено до покарання від відбування якого звільнено з іспитовим строком, вочевидь, не узгоджується із логікою закону про кримінальну відповідальність щодо кримінально-правової оцінки злочинних діянь та винуватої особи в контексті положень статей 50, 65, 75 КК. Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду виявлене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Суд доходить такого висновку на підставі тих відомостей, які оцінює на момент ухвалення вироку, зокрема, відомостей про вчинений особою злочин (злочини). Разом із тим, вчинення особою не одного, а двох і більше злочинів, може мати визначальний вплив на зміст висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, вид і розмір призначеного покарання. Саме тому суд, при призначенні покарання за злочин (злочини), про який (які) стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання від відбування якого особу звільнено згідно положень ст. 75 КК, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів. При цьому слід виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК, вмотивувавши своє рішення щодо цього.
Так, 22.10.2019 року Шевченківським районним судом Харківської області ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, у відповідності до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тоді суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Виходячи із вищенаведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 22.10.2019 року та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» закріплено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного правопорушення, те, що він має постійне місце проживання, по місцю проживання характеризується формально, останній раз засуджений в 2019 році до умовного терміну покарання, злочин вчинив до зазначеного вироку, та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судові витрати за проведення: судової експертизи № 3/2704се-19 від 30.10.2019 року у сумі 1413 грн. 09 коп. стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст. ст. 373 ч. 2, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 22.10.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Зобов'язати ОСОБА_4 відповідно до п. 1, 2 ч. 1 , п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Судові витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи № 3/2704се-19 від 30.10.2019 року на суму 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн. 09 коп. стягнути зі ОСОБА_4 в дохід Держави (Стягувач (Отримувач): Держава Код доходів 24060300, р/р UA548999980000031116115020005, код отримувача 37999680, МФО 899998, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова).
Речові докази: п'ять паперових згортки, всередині яких знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 3/2704се-19 від 30.10.2019 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом, які поміщені в полімерний пакет білого кольору, опечатаний паперовою биркою з відбитком печатки Харківського НДЕКЦ МВС України № 9, які зберігаються в УЛМТЗ ГУНП в Харківській області- знищити.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя : ОСОБА_1