Справа № 643/8109/16-ц
Провадження № 2/643/124/19
03.12.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі : головуючої судді Букреєвої І.А., при секретарі Воловод К.А. , за участю представника позивача - Шемаєвої О .І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ПриватБанк" про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної шкоди,-
Позивачка звернулася до суду з позовом , в якому просить суд : визнати незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанку» щодо примусового стягнення грошових коштів в розмірі 50 % з її заробітної плати та пенсії , що надходили на її банківські рахунки, відкриті в банківській установі відповідача. Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відшкодувати завдані їй цими діями збитки. Визнати договори від 12.10.2013, 16.10.2013 та 23.10.2013 про надання ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 10 000 грн., 10 375 грн. та 4 600 грн.нікчемними. Визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанку» щодо розголошення відомостей стосовно неї, як суб'єкта персональних даних, у ході виконання споживчого договору, незаконними.
В обгрунтування позову навела наступне. Починаючи з січня 2015 року з її карток ПАТ КБ «Приватбанк» проводилося списання грошових коштів в розмірі 50 % від усіх надходжень, що поставило її в скрутне становище. Так, 26.02.2015 із її заробітної плати , яка має складову із матеріальної допомоги банківською установою автоматично списано на погашення простроченої заборгованості 6 580,45 грн., що становить 50 %, що вважає суперечить вимогам закону .
Також, 12.02.2015 банківською установою автоматично списано на погашення простроченої заборгованості 1 008,50 грн., що становить 50 % заробітної плати , в лютому 2015 року списано 50 % від пенсії в сумі 1100 грн., а всього в лютому 2015 року банківською установою неправомірно списано з її карток понад 8 600 грн.
В той же час, у березні 2015 року банківською установою з зарплатної картки автоматично списано на погашення простроченої заборгованості заробітну плату, із якої 3 823,44 грн. - допомога по державному соціальному страхуванню, біля 3 тис. грн., що свідчить про те, що банківською установою в порушення Закону України «Про виконавче провадження» було звернуто стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню та заробітна плата списана в розмірі 100 %.
Аналогічно, в жовтні 2015 року банківською установою з зарплатної картки автоматично списано на погашення простроченої заборгованості заробітну плату, яка включала в себе 5 182,66 грн. - допомогу по державному соціальному страхуванню, в сумі майже 5 тис. грн. та враховуючи, що заборонено законом здійснення звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню, банківською установою автоматично списана заробітна плата в розмірі 100%.
Посилається на ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності до якої звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, може бути звернено тільки за рішеннями суду про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Вважає , що зазначеними діями банківської установи ПАТ «ПриватБанк» порушено вимоги ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати за наявності виконавчого документу, що видається на підставі рішення суду, не може перевищувати 20 відсотків.
Представник позивача у судовому засіданні адвокат Шемаєва О.І. позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду направив свій відзив на позов , в якому позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.
Суд, вислухав представника позивача , дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
13.05.2011 року позивач ОСОБА_2 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/Dages/70/, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві ( а.с.11-12 т.2 )
На виконання вищевказаного договору від 13.05.2011р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач під час укладення кредитного договору була ознайомлена з його умовами, з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Фактично позивач не заперечує факт укладання кредитного договору та користування кредитними коштами. Крім того, даний факт уже був предметом судового розгляду. Так, при розгляді № 643/13254/14-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було встановлено, що ОСОБА_2 13.05.2011р. уклала з КБ "ПриватБанк" договір та отримала кредит у розмірі 15 000.00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Так як свої зобов'язання за договором ОСОБА_2 не виконала за її кредитом утворилася прострочена заборгованість, погашення якої Банк здійснював межах застосування процедур, передбачених договором (договірне списання), так і в судовому порядку.
Згідно ст. 1071 Цивільного Кодексу України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
В даному випадку мова йде про договірне списання коштів з рахунка, яке визначається як списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом (п. 1.38 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року )
Згідно п. 1.1.3.1.6. Умов та Правил (до яких приєдналась Позивач) Клієнт доручає Банку кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з карткового рахунку у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених умовами договору (договірне списання), у межах платіжного ліміту карткового рахунка.
Таким чином, списання коштів з інших рахунків Позивача, відкритих в ПАТ КБ ПриватБанк» є правомірним.
Надання кредитних коштів за послугою «Оплата частинами», було предметом судового розгляду, якому суд надав відповідну оцінку при винесенні рішення по справі № 643/13254/14-ц. ( а.с. 5-10 т.2 ).
Повернення кредиту є основним принципом кредитування. В зв'язку з тим, що механізм кредитування в Банку тісно пов'язаний з іншими банківськими програмами (депозити та ін.), то неповернення наданого кредиту, відсотків та винагороди, може негативно відбитися на функціонуванні банка в цілому.
Згідно п. 1.3.2.11. Умов та правил надання банківських послуг Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта для погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта в зв'язку з невиконанням зобов'язань перед Банком.
Положення ст. 627 Цивільного кодексу України передбачають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Таким чином, положеннями закону і умовами договору прямо передбачено право кредитора на списання грошових коштів з рахунку боржника за наявності кредитної заборгованості.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність порушення закону з боку відповідача при списанні коштів позивача з його карткового рахунку, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки мало місце саме договірне списання коштів, при цьому, наявність відповідного рішення суду про списання цих коштів або про їх стягнення з боржника на користь кредитора не передбачено.
Щодо вимог позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача з розголошення відомостей стосовно позивача, як суб'єкта персональних даних, а також використання конфіденційної інформації щодо фінансового стану позивача.
Позивач вказує, що інформація, поширена відповідачами, не відповідає дійсності, а також порушує права позивача на недоторканість честі та ділової репутації.
Відповідно до ст.297 ЦК, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст. 299 ЦК фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Як передбачено частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Так, оспорювана негативна інформація була розміщена у відповідності до позовних вимог на під'їзді житлового будинку , де проживає позивачка , але доказів цього суду не надано .
Крім того , суду не надано доказів того , що розміщена інформація є недостовірною , або такою , що розголошує персональні данні.
Поширення інформації стосовно позивача нічим не підтверджується.
Крім того , позивач просить суд визнати договори від 12.10.2013, 16.10.2013 та 23.10.2013 про надання ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 10 000 грн., 10 375 грн. та 4 600 грн.нікчемними внаслідок недотримання письмової форми договорів, змінення умов договорів в односторонньому порядку, але суду не надано жодного належного доказу про існування кредитних договорів , на які посилається позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, а тому у позові відмовляє .
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_2 до ПАТ " ПриватБанк " про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2019 року.
Суддя