Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження №1-кп/641/270/2019 Справа №641/7682/17
11 грудня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
при розгляді у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -
На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , який звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судове засідання з'явились прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисник, обвинувачений доставлений конвоєм.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 331 КПК України та відсутність підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Прокурори ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вважали, що підстав для зміни чи скасування обраного раніше запобіжного заходу обвинуваченому не має та просили суд продовжити його дію.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений, просили вирішення клопотання відповідно до вимог закону.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку:
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ст..331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 , кримінального правопорушення-злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_7 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбачених ч.1,2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим в кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 . Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та імовірність ухилення обвинуваченого від суду, ризик втечі, а також продовження скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченим.
В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що обставини, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, продовжить скоєння кримінальних правопорушень, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу або зміну раніше обраного запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, вважає, що на цей час не має підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому та приходить до висновку щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Керуючись ст. 29 Конституції України ст.ст. 176 ч.5, 177, 183, 197, 199, 331 КПК України,
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1, 2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2020 року.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя- ОСОБА_1