11.12.2019
Справа № 638/12776/18
Провадження № 2/638/1319/19
іменем України
"11" грудня 2019 р.Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого: судді - Омельченко К.О.,
при секретарі Юрченко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач в судові засідання не з*являється з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
На 11 грудня 2019 року позивач повторно у судове засідання не з*явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд позову за його відсутності не подавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не зявилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не зявлення не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин суд вважає, що представник позивача вдруге не з'явився до суду без поважних причин.
Відповідно дост. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не зявлення не перешкоджає розгляду справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду з судовим захистом у цивільному провадженні врегульований Цивільно-процесуальним кодексом України.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дана правова норма розповсюджується в тому числі на суддів всіх судових інстанцій без виключення.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись ч.3 ст. 131, п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України,
постановив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Роз*яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Суддя