Справа №949/1546/19
про продовження строку тримання під вартою
11 грудня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця судове засідання по кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019180110000394 від 16.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
З Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури до Дубровицького районного суду надійшли матеріали кримінального провадження №12019180110000394 від 16.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України із затвердженим обвинувальним актом.
Прокурор в судовому засіданні просила продовжити діючий запобжний захід обвинуваченому, який закінчується 13 грудня 2019 року, оскільки судовий розгляд по даному кримінальному провадженню не закінчено, а ризики, які були враховані при його обранні не відпали.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та наполягала на продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш мякий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважаючи відсутніми підстави для продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого та потерпілу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом встановлено, що ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до закінчення судового розгляду даного кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 13 грудня 2019 року, однак судовий розгляд ще не завершено.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року).
Крім того, суд враховує загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою у таких випадках, які викладено у правовій позиції ЄСПЛ рішенні у справі «Харченко проти України» згідно якого розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись у кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливість аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги над особистістю.
Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.
Отже, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, згідно з вимогами ст.178 КПК України суд оцінює суспільну небезпечність та тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, а обвинувачується останній у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, при обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено відповідно до ст.194 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам, оскільки обвинувачений знаходячись на волі може перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, так як він офіційно не працює, не має постійного джерела існування, проживає поблизу державного кордону України, не має міцних соціальних зв'язків, він не одружений, також знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілу, з якою проживають діти померлої ОСОБА_7 , свідків, тому для запобігання спробам ухилення від правосуддя, та для запобігання інших вказаних вище ризиків, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, оскільки відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою визначається в днях та не може перевищувати 60 днів.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою, а такий запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується та є таким, що виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду. Тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Згідно положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст.177-179, 183, 184, 194, 331 КПК України суд,-
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою до закінчення судового розгляду даного кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 08 лютого 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Копію ухвали для виконання направити начальнику слідчого ізолятора №24.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя :підпис
З оригіналом згідно
Суддя Дубровицького
районногор суду ОСОБА_1