ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2019Справа № 910/14922/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»
про стягнення 328287,62 грн,
за участі представників:
від позивача - Федоренко Т.Ф. ( уповноважений представник);
від відповідача - не з'явився.
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» про стягнення заборгованості в розмірі 328287,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №10/04/17 від 10.04.2017, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 291394,43 грн. Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 11679,46 грн 3% річних та 25213,73 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.11.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 01.12.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 27.11.2019.
11.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Призначено розгляд справи по суті на 05.12.2019.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №10/04/17, відповідно до умов якого, покупець зобов'язується прийняти та оплатити за встановленими цінами, визначеними у цьому договорі, а постачальник виготовити і поставити у власність покупця кабельно-провідникову продукцію (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором.
Згідно з п.2.1 Договору, фактичний обсяг поставок, та асортимент продукції за цим договором визначається та фіксується продавцем та покупцем в специфікаціях (які є невід'ємними додатками до цього договору) та у видаткових накладних.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що право власності та всі ризики стосовно продукції переходить в момент фактичної передачі продукції постачальником покупцю.
Датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є: при передачі продукції на складі постачальника - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником; при передачі продукції транспортній організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику (п.5.2 Договору).
У п.5.3 Договору сторони визначили, що приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі постачальника згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на продукцію із підписанням відповідних накладних. Продукція вважається переданою покупцю та прийнятою їм за кількістю та якістю з дати підписання ним видаткової накладної постачальнику довіреності на отримання продукції.
Відповідно до п.6.1 Договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість), та фіксується у відповідні специфікації, рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Усі витрати, пов'язані з банківським переказом коштів, несе покупець (п.6.5 Договору).
Згідно з п.6.6 Договору, датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 6.8 Договору визначено, що оплата за продукцію, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення продукція, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі рахунку постачальника.
Відповідно до п.8.3 Договору, в разі прострочення оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми коштів, що підлягають оплаті.
За умовами п.11.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме припинення або перегляду, договір вважається продовженим на один рік з можливістю внести зміни чи доповнення до договору (п.11.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 300809,51 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №18173 від 07.03.2019 на суму 14914,86 грн, №16066 від 03.08.2018 на суму 133668,54 грн, №15972 від 26.07.2018 на суму 152226,11 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості, кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Однак, як стверджує позивач, враховуючи сплачені відповідачем суми попередніх оплат, відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушенням обумовлених договором строків, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 291394,43 грн.
Доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частино 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 291394,43 грн належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема наявними в матеріалах справи Актом перевірки розрахунків та бухгалтерською довідкою про стан заборгованості, та відповідачем не спростований.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 291394,43 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25213,73 грн інфляційних втрат та 11679,46 грн трьох відсотків річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказане нарахування є арифметично правильним та проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства. А відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18000 грн, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги №02/18 від 04.01.2018, Лист про завдання №2 до Договору №02/18 від 04.01.2018, Рахунок-фактуру №СФ-0000034 від 10.10.2019 на суму 18000 грн, платіжне доручення №3179 від 21.10.2019 на суму 18000 грн, детальний опис наданих послуг від 05.12.2019 та Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000102.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача з оплати професійної правничої допомоги адвоката в сумі 18000 грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15; ідентифікаційний код 35911101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» (08122, Київська обл., с. Дмитрівка, вул. Садова, буд. 2; ідентифікаційний код 32739864) 291394 (двісті дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто чотири) грн 43 коп. заборгованості, 11679 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 25213 (двадцять п'ять тисяч двісті тринадцять) грн 73 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4924 (чотири тисячi дев'ятсот двадцять чотири) грн 31 коп. та 18000 (вісімнадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 10.12.2019
Суддя Я.В. Маринченко