ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2019Справа № 910/17206/19
Суддя Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, кв. 111; ідентифікаційний код: 37401452)
до 1. Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 15; ідентифікаційний код: 31517060) та
2. Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (04073, м. Київ, провул. Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код: 35591059)
про визнання зобов'язань припиненими, стягнення 21392,99 грн та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню
Без повідомлення (виклику) учасників справи
05.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» з вимогами до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» та Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про визнання зобов'язань припиненими, стягнення 21392,99 грн та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що ним належним чином були виконані роботи за Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019, укладеним з відповідачем 1. Однак, не зважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач 1 не виконує своїх обов'язків в частині прийняття робіт та здійснення остаточних розрахунків та, крім того, заявив намір розірвати вказаний договір і вимагає повернути сплачений аванс.
За таких обставин, позивач просить суд 1) визнати зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» за Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019 припиненим шляхом його виконання та 2) стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість за вказаним договором у сумі 21392,99 грн.
Крім того, виконання зобов'язань позивача за Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019 були забезпечені Банківською гарантією №12109-7 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус».
Відповідно до Банківської гарантії №12109-7 банк безвідклично та безумовно зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (Державного підприємства «Укрхімтрансаміак») будь-яку суму, яка не перевищує 809100,00 грн (сума авансу) протягом 10 банківських днів після отримання письмової вимоги бенефіціара.
Відповідно до п. 2.5.2 додаткового договору банківська гарантія припиняється у разі своєчасного виконання у повному обсязі принципалом (позивачем) своїх зобов'язань перед бенефіціаром (відповідачем 1) за договором (Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019).
Оскільки, за твердженням позивача, він належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені умовами Договору №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019, гарантія за Банківською гарантіє №12109-7 є припиненою та такою, що не підлягає виконанню.
Втім, як зазначив позивач, відповідач 1 звернувся до банку з вимогою №1434 від 15.11.2019, в якій стверджував про невиконання позивачем умов Договору №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019 та вимагав сплатити гарантійний платіж у сумі 809100,00 грн.
За таких обставин, позивач просить суд визнати Банківську гарантія №12109-7 від 13.03.2019, видану Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус», такою, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок») було подано заяву про забезпечення позову.
У вказаній заяві позивач (заявник) просив суд з метою забезпечення позову заборонити Акціонерному товариству «Комерційний банк «Глобус» здійснювати перерахування коштів по Банківські гарантії від 13.03.2019 №12109-7.
Вказана заява обґрунтована тими обставинами, що на переконання позивача (заявника) ним належним чином були виконані зобов'язання за Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019, укладеним з Державним підприємством «Укрхімтрансаміак», з огляду на що гарантія за Банківською гарантією №12109-7 є такою, що припинена, та не підлягає виконанню.
Втім, за твердженням заявника (позивача), не зважаючи на викладене, замовник (відповідач 1) не приймає виконані позивачем роботи, не проводить остаточні розрахунки та заявляє намір розірвати Договір №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019.
Більш того, відповідач 1 звернувся до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» з вимогою сплатити на його користь гарантійний платіж у сумі 809100,00 грн, а банк в свою чергу звернувся до позивача з вимогою перерахувати грошове покриття у вказаній сумі грошових коштів на користь відповідача 1.
Таким чином, обґрунтовуючи необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати перерахування коштів по банківській гарантії, заявник посилається на те, що невжиття означених заходів призведе до ускладнення захисту прав позивача та спричинить додаткове фінансове навантаження на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» у зв'язку з виникненням у гаранта зворотної вимоги до боржника у відповідності до ст. 569 Цивільного кодексу України.
Розглянувши подану заявником (позивачем) заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що позов у справі може забезпечуватися заходами, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (в межах заявлених позовних вимог).
Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: 1) предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); 2) підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); 3) обставини щодо характеру рішення суду (підлягає виконанню чи ні, зокрема рішення за своєю природою може передбачати стадію виконання - рішення про присудження або може бути рішенням про визнання, яке стадії виконання не передбачає); 4) наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 5) співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення; 6) збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; 7) можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам (у формі обставин, які істотно можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист прав) в контексті заявленого способу захисту, тобто такі заходи повинні бути ефективними та достатніми.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи наявна копія вимоги Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про сплату грошових коштів у сумі 809100,00 грн за Банківською гарантією №12109-7 та копія листа банку, адресованого позивачу, про сплату грошового покриття у сумі 809100,00 грн на користь банку.
Проте, зі змісту позову полягає, що предметом спору у справі є саме визнання зобов'язання за Договором №05-03/2019 про надання послуг з інженерного проектування від 11.03.2019 припиненим (стягнення заборгованості у сумі 21392,99 грн) та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а отже, у даному випадку застосування обраного заявником способу захисту ніяким чином не забезпечить виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову, оскільки перерахування суми гарантії буде здійснено гарантом на рахунок бенефіціара, а отже, саме у банку, у разі визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, виникне право на повернення вказаних грошових коштів.
При цьому, заявником не надано суду доказів звернення банку з вимогою до позивача щодо відшкодування суми банківської гарантії у порядку регресу, тобто, не доведено наявності підстав вважати, що на заявника буде покладено додатковий фінансовий тягар.
В контексті наведеного, суд вкотре акцентує увагу заявника на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
До того ж, за висновками суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову не забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову по справі.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзв'язок» про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної чили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 09 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин